— Ні, ну чесно! Ти що чесний?
Розрахунок за формою № 1ДФ:
нюанси, пов’язані з його поданням і штрафуванням за помилки,
які не призвели до недоплати ПДФО
1. Чи необхідно здавати податковий розрахунок за формою № 1ДФ приватному підприємцю:
1.1. якщо в нього немає найманих працівників і доходи нікому з фізичних осіб ним не виплачувалися;
1.2. якщо в нього є наймані працівники, але у звітному кварталі доходи працівникам не нараховувалися й не виплачувалися;
1.3. якщо в нього немає найманих працівників, але доходи ним (у тому числі у вигляді попередніх оплат за договорами) виплачувалися на користь інших ФОПів (у тому числі тих, які працюють на єдиному податку) без утримання ПДФО;
1.4. якщо відповідь на запитання 1.3 ствердна, то чи відображається якось у ф. № 1ДФ повернення попередньої оплати, яка при виплаті відображалася у 1ДФ?
2. Приватний підприємець (або підприємство) у поданому до податкової інспекції розрахунку за формою № 1ДФ не зазначив (-ло) дохід, виплачений на користь іншого приватного підприємця (або зробив (-ло) іншу помилку, яка не вплинула на суму податку, тобто не призвела до недоїмки), і хоче подати уточнюючий розрахунок, щоб провести виправлення помилки. Чи будуть при цьому застосовуватися якісь санкції?
1. Нагадаємо, що основними нормами, які нам знадобляться для відповідей на поставлені запитання, будуть відповідні положення Податкового кодексу (конкретно — п. 176.2 ПКУ), а також Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу , нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020 (далі — Порядок)*.
* Порядок і форму № 1ДФ — див. у «Бухгалтері» № 7’2011 на с. 3т–8т.
Переходимо до власне відповідей на запитання (у порядку їх черговості).
1.1. У пункті 2.2 Порядку йдеться таке:
«Податковий розрахунок [за формою № 1ДФ.— (О. П., А. П.)] подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду».
Через таке негнучке формулювання може здатися, що незалежно від того, є в суб’єкта господарювання наймані працівники чи ні та чи наявні виплати та/або нарахування стороннім особам, розрахунки за формою № 1ДФ йому все одно подавати необхідно.
Однак це не зовсім так.
Нагадаємо, що зазначений Порядок (разом зі згаданим п. 2.2) створювався його авторами ще до того, як до п. 176.2 ПКУ законодавцями було внесено зміни.
А чинна з 20.04.2011 р. редакція присвяченого формі № 1ДФ підпункту «б» п. 176.2 ПКУ (із урахуванням змін, внесених до нього Законом від 07.04.2011 р. № 3221-VI,— див. «Бухгалтер» № 16’2011, с. 10) має такий вигляд:
«176.2. Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані:
<...>
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
<...>».
Тому так досі й не відкориговану норму п. 2.2 Порядку слід читати з поправкою на п/п. 176.2 «б» ПКУ (адже він, зрозуміло, «головніший»). А з формулювання останнього чітко випливає, що коли суб’єкт господарювання (у цьому випадку ФОП) доходи нікому (ані працівникам, яких у нього немає, ані стороннім особам) не нараховує, то й обов’язок подавати розрахунок за формою № 1ДФ у нього відсутній.
1.2. Відповідь на це запитання, на нашу думку, теж буде заперечною. Оскільки п/п. 176.2«б» ПКУ факт подання/неподання звітності пов’язує не з наявністю/відсутністю у суб’єкта господарювання найманих працівників, а з фактом нарахування ним доходів на користь платників податку (при цьому не має значення, чи є ці платники найманими працівниками), то й обов’язку подання форми № 1ДФ у такому разі немає*.
* Це підтверджується й консультаціями в ЄБПЗ. Наведемо одну з них:
«Чи відображається у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ інформація про найманих працівників , які були прийняті на роботу у звітному кварталі, якщо дохід на користь цих працівників не нараховувався та не виплачувався?
Відповідно до п/п. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, <...> розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду».
Якщо ж розрахунок № 1ДФ подається, то в ньому наводиться інформація лише про тих працівників, яким нараховувалися та/або виплачувалися доходи. Ось фрагмент відповіді із ще однієї консультації звідти ж:
«податковий агент при заповненні податкового розрахунку за ф. № 1ДФ не вказує відомості по найманим працівникам, якщо протягом звітного податкового періоду на користь даних працівників не нараховувався та не виплачувався дохід».
Але тут слід мати на увазі, що про факти ненарахування найманцям зарплати податківці можуть повідомити в інспекцію з праці та прокуратуру, з усіма наслідками…
Можливі щодо цього запитання і від ПФУ.
Принагідно звернемо увагу на не дуже вдале формулювання й у п/п. 176.2 «б», де фігурує тільки слово «нарахування», через що можна спробувати довести, що коли суб’єктом господарювання доходи на користь платників ще не нараховувалися, але вже виплачувалися (наприклад, у вигляді попередньої оплати за договором), то розрахунок за формою № 1ДФ подавати не потрібно.
Ми б щодо цього не стали (без особливої потреби) надто формалізувати:
по-перше, виходячи зі здорового глузду — адже звітність за формою № 1ДФ призначена для розкриття інформації про оподатковувані (і неоподатковувані) ПДФО виплати** податковими агентами доходів на користь платників і про суму (не)утриманого податку;
а по-друге, у податковому законодавстві чітко не визначено термін «нарахування доходу», тому теоретично можна говорити, що будь-який дохід перед його виплатою нараховується, хоча якщо в цьому питанні орієнтуватися на бухоблік, то це аж ніяк не так (утім, ФОПи, як відомо, бухоблік не ведуть).
Загалом, ми вважаємо, що розрахунок за ф. № 1ДФ у таких «попередньооплатних» випадках також необхідно подавати й такі до слушного часу не нараховані виплати обов’язково в ньому відображати***. Схожий висновок випливає також з ряду консультацій, наведених ДПСУ в ЄБПЗ.
** ПДФО із оподатковуваних у джерела виплат повинен утримуватися незалежно від того, нараховані такі виплати чи ще ні.
*** Мабуть, графу 3а («Сума нарахованого доходу») розрахунку № 1ДФ при цьому не заповнюючи. Хоч це питання спірне, адже в такому разі вона не буде заповнена ніколи (тому що згодом — під час другої події (отоварювання попередньої оплати) і нарахування доходу в обліку — розрахунок № 1ДФ уже подаватися не повинен).
1.3. Якщо ж у ФОПа (наприклад — ПриПЄПа) виплати проводяться тільки на користь інших ФОПів (у тому числі ПриПЄПів) і без утримання ПДФО (відповідно до п. 177.6 ПКУ за дотримання зазначених у ньому умов****), то розрахунок № 1ДФ подавати все одно необхідно. Адже, як уже зазначалося, факт неподання розрахунку прив’язаний законодавцями до факту нарахування/ненарахування доходів у звітному періоді, але не до факту утримання/неутримання ПДФО.
**** Детально про умови неутримання ПДФО при таких виплатах ми писали неодноразово — див. із цієї теми, наприклад, «Бухгалтер» № 39’2011, с. 33, № 1–2’2012, с. 56–59, та № 14’2012, с. 45–47.
Тому при нарахуванні/виплаті ФОПам (у тому числі ПриПЄПам) сум доходів, які у джерела виплати на згаданій підставі ПДФО не оподатковуються, розрахунок № 1ДФ подавати потрібно — з обов’язковим зазначенням у ньому всіх подібних нарахувань/виплат*****.
***** Включаючи і виплати на користь тих самозайнятих осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (нотаріусів, адвокатів тощо).
У ЄБПЗ, зокрема, сказано, що
«<...> у випадку нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь усіх платників податків, у тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб — підприємців і осіб, які проводять незалежну професійну діяльність)».
При цьому ознака доходу, яка зазначається в розрахунку, буде «157» («Дохід, виплачений самозайнятій особі»).
Якщо ж виплати ФОПам (через невідповідність заявленим видам діяльності) будуть у джерела виплати оподатковані ПДФО*, то код «157» податкового агента не влаштує, оскільки цей код призначений тільки для неоподатковуваних випадків.
* Чого, якщо не йдеться про законодавчо заборонені види діяльності, на наш погляд, бути не повинно, про що детальніше див. у згаданій публікації у «Бухгалтері» № 1–2’2012 на с. 57.
Яку ж ознаку доходу присвоювати таким (оподаткованим) виплатам при відображенні їх у ф. № 1ДФ? На нашу думку, тут найбільше підходить ознака «102» (доходи за цивільно-правовими договорами), крім випадків, коли йдеться про такий специфічний дохід, як дохід від здавання в оренду нерухомості (для нього є окрема ознака — «106»). Всі інші доходи, що виплачуються ФОПам, включаючи й плату за оренду «рухомості», логічно відображати з ознакою «102».
1.4. На думку фахівців ДПСУ, наведену в одній з консультацій в ЄБПЗ, повернення від фізосіб суб’єкту господарювання попередніх оплат, раніше відображених (при їх виплаті) у розрахунку № 1ДФ, також повинен відображатися в розрахунку № 1ДФ. Причому таке відображення слід робити не шляхом подання уточнюючого розрахунку за той квартал, у якому таку попередню оплату було у ф. № 1ДФ відображено, а шляхом відображення суми поверненої попередньої оплати
«з від’ємним значенням у складі податкового розрахунку за будь-який наступний податковий період, протягом якого відбулося таке повернення коштів».
2. Нагадаємо, що свого часу Закон «Про порядок погашення...» амністував платників щодо штрафів, включаючи адміністративні, у всіх випадках самостійного виправлення платниками помилок (тобто навіть у тих випадках, коли через помилки виникали недоплати за податками і зборами, все обмежувалося лише 5%-вим штрафом).
На жаль, норми ПКУ прописано таким чином, що помилки в розрахунку № 1ДФ, які не призвели до заниження податкових зобов’язань з ПДФО (як і в ситуації, викладеній у запитанні), навіть у разі їх виправлення шляхом подання уточнюючого розрахунку — все одно, на думку податківців, караються штрафами. Що зовсім не тішить.
Детально про санкції, які застосовуються у будь-яких випадках подання уточнюючих розрахунків до форми № 1ДФ, і про шляхи виходу з-під такого штрафування ми писали у «Бухгалтері» № 8’2012 на с. 43–45.
Сьогодні дещо доповнимо тему такою показовою консультацією з ЄБПЗ:
«Яка застосовується відповідальність до податкового агента у разі подання ним уточнюючого податкового розрахунку за ф. № 1ДФ, якщо виявлена помилка не впливає на показники, які зазначені у графах 3, 3а, 4 і 4а, зокрема уточнюються реквізити підприємства, вносяться зміни до ідентифікаційного номера найманого працівника, ознаки доходу?
<...>
Згідно із п. 50.1 ст. 50 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки , що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Згідно із п. 119.2 ст. 119 розділу II ПКУ неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Враховуючи те що помилка, яка виявлена платником податку, не впливає на показники, які зазначені у графах 3, 3а, 4 і 4а податкового розрахунку за ф. № 1ДФ, зокрема вносяться зміни до ідентифікаційного номера найманого працівника або змінюється ознака доходу або реквізити підприємства, то до податкового агента* застосовується відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, які передбачені п. 119.2 ст. 119 ПКУ».
Таким чином, навіть найнезначніші помилки у ф. № 1ДФ, у тому числі при їх самовиправленні, караються штрафом у 510 грн (на перший раз). Крім того, у цій ситуації на додаток до згаданого штрафу за п. 119.2 ПКУ посадові особи підприємства або ФОП можуть отримати й адмінштраф за ст. 1634 КУпАП (див. «Бухгалтер» № 9’2005, с. 7) у розмірі 2–3 НМДГ (34–51 грн.**)
* Речення побудоване так, що ми вправі були очікувати на цьому місці «не», але його, очевидно, хтось викреслив…
** При повторному порушенні — 3–5 нмдг (51–85 грн).
І хоча цей адмінштраф застосовується, зокрема, за «не повідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян» до посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також громадянСПД, податківці зазвичай стверджують , що подання ф. № 1ДФ у такому разі було за «невстановленою формою», а тому зазначений адмінштраф застосовується й при поданні уточнюючого розрахунку. На наш погляд, це не цілком коректно — адже первісно розрахунок № 1ДФ подавався за формою, установленою наказом ДПАУ, просто з неточностями у заповненні...
Тому, можливо, буде вигідніше, як ми зазначали у згаданому № 8’2012 на с. 45, не лізти на рожен з уточнюючим розрахунками, а тихо пересидіти. Навіть якщо доведеться досидіти до того, що такі порушення розкриє перевіряючий податківець — результат буде (щодо удару по кишені) ідентичним. Але ж перевіряючий може й не виявити згадані в запитанні помилки (та їм подібні), тим більше що в тих місцях, де немає впливу на розмір податкових зобов’язань, зазвичай копирсаються не дуже...
Зазвичай, законодавцям було б розумно змінити такий свій підхід до штрафування (точніше — до нештрафування) при самовиправленнях у ф. № 1ДФ. Адже для бюджету (який недоотримає певну інформацію про доходи) таке штрафування тих, хто виправляється, може виявитися ще більш невигідним, аніж для платника...
Олексій Павленко,
Андрій Павлов
