— Зроби те, не знаю що...
...і чого взагалі не можна!
ПриПЄП звільняється від сплати земельного податку лише у тому разі,
якщо земельну ділянку оформлено на нього як на ФОПа
і надано для провадження підприємницької діяльності
Лист Державної податкової служби України
від 06.03.2012 р. № 6535/7/17-3217
Про плату за землю з фізичних осіб
Державним податковим службам в АР Крим, областях,
містах Києві та Севастополі
Державна податкова служба України розглянула звернення <...> щодо плати за землю з фізичних осіб і повідомляє таке.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі — Земельний кодекс), а справляння плати за землю — Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
У пункті 286.2 статті 286 Податкового кодексу зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу*, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
* Наводимо п. 46.5 ПКУ:
«Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.
У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов’язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).
Форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 179.9 статті 179 цього Кодексу.
Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття митним органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України.
Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов’язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків».— Ред.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно із пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу облік фізичних осіб — платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У статті 116 Земельного кодексу зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є:
— право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом ;
— право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;
— право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
Згідно із пунктом 5 Указу Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» (далі — Указ № 32/99) покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути, зокрема, громадяни України — суб’єкти підприємницької діяльності. Але з підписанням Указу Президента України від 20 липня 2007 року № 650/2007 вказаний Указ втратив чинність.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1015 «Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)»* в рядку 6 зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичних осіб — підприємців.
* Див. «Бухгалтер» № 6’2011, с. 25т–32т.— Ред.
Відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Згідно із підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно із пунктом 1 статті 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, якщо державний акт на право власності за земельну ділянку, який наданий у порядку, встановленому діючим законодавством (відповідно до чинного Указу № 32/99 (з 19.01.99 р. по 20.07.2007 р.) і згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки в зазначений термін), оформлений на фізичну особу — підприємця і земельну ділянку використовує сам підприємець, яка надана для здійснення підприємницької діяльності, то тільки такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.
Одночасно повідомляємо, [що] якщо державний акт на право власності за земельну ділянку, який наданий у порядку, встановленому діючим законодавством (відповідно до чинного Указу № 32/99 (з 19.01.99 р. по 20.07.2007 р.) і згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки в зазначений термін), оформлений на фізичну особу — підприємця, який знаходиться на загальній системі оподаткування, то такий підприємець подає органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки Податкову декларацію з плати за землю і сплачує земельний податок щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
А якщо державний акт на право власності за земельну ділянку оформлений на фізичну особу, то нарахування сум податку проводиться органами державної податкової служби, видають податкові повідомлення-рішення платникові до 1 липня поточного року, а сплачується земельний податок протягом 60 днів з дня вручення зазначеного повідомлення-рішення.
Заступник Голови А. Ігнатов
Від редакції
Отже, податківці продовжують гнути свою фіскальну лінію і не законно стверджують, що ПриПЄП звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку лише у тому разі, коли земельну ділянку оформлено на фізособу як підприємця і надано для провадження підприємницької діяльності.
Абсурдність ситуації полягає у тому, що на ФОПів земельні ділянки не оформляються взагалі. Держакти про право власності на земельні ділянки реєструються виключно на просто фізосіб.
Детальніше про не законність позиції податківців — див. наш матеріал у «Бухгалтері» № 15’2011 на с. 43–45. Про звільнення ПриПЄПів від сплати земельного податку — див. також «Бухгалтер» № 6’2011, с. 46–47.
