Податківець (як і мент) — завжди попросить документ
Закупівля сільгосппродукції у населення:
документально-ПДФОшно-готівкові особливості
Підприємство ресторанного господарства закуповує сільськогосподарську продукцію у фізичних осіб.
1. Як правильно оформити документи?
2. Який порядок оподаткування доходів від продажу с/г продукції?
3. Як правильно провести розрахунки готівкою за сільгосппродукцію?
1. Як відомо, будь-яку господарську операцію в обліку неодмінно має супроводжувати первинний документ. Не є винятком із цього правила і закупівля сільгосппродукції у населення.
Мінфін у листі від 30.07.2004 р. № 31-03430-03-29/13806 (див. «Бухгалтер» № 3’2005, с. 37т) рекомендує закупівлю сільгосппродукції на ринках у фізосіб, не зареєстрованих як підприємці, оформляти закупівельним актом, форму якого наведено в додатку 5 до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 17.06.2003 р. № 157 (далі — Методрекомендації № 157)*.
* Форму згаданого закупівельного акта — див. у «Бухгалтері» № 3’2005 на с. 38т або № 16’2005 на с. 47т.
Фахівці Мінфіну в листі від 03.12.2004 р. № 31-03430-01-10/22335** підкреслили, що форма закупівельного акта з Методрекомендацій № 157 має рекомендаційний характер, тому її доцільно доповнювати необхідними реквізитами, а саме реквізитами довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку форми № 3ДФ, затвердженої наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. № 975 (далі — Довідка № 3ДФ, див. її у «Бухгалтері» № 7’2011 на с. 29т–30т). Детальніше про Довідку № 3ДФ поговоримо дещо пізніше.
** Див. його там же на с. 39т або 45т–46т відповідно.
2. З’ясуємо, при виконанні яких умов виплачений фізичним особам дохід не оподатковується ПДФО.
Нагадаємо, що відповідно до п/п. 165.1.24 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються
«доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку.
Форма довідки, строк дії, порядок її видачі розробляються і затверджуються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів».
Із зазначеної норми випливають такі умови неоподаткування ПДФО:
1) продаватися повинна сільгосппродукція (див. її визначення в п/п. 14.1.234 ПКУ);
2) продавцем виступає власник (виробник) такої продукції;
3) сільгосппродукція повинна бути вирощена (вироблена) на земельних ділянках, наданих у розмірах, установлених ст. 121 ЗКУ, для:
— ведення особистого селянського господарства площею не більше 2,0 га, якщо їх розмір не було збільшено внаслідок отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю);
— будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибних ділянок) площею в селах — не більше 0,25 га, у селищах — не більше 0,15 га, у містах — не більше 0,10 га;
— ведення садівництва площею не більше 0,12 га;
— індивідуального дачного будівництва площею не більше 0,10 га.
ДПАУ в листі від 26.04.2011 р. № 7907/6/17-0715 (див. «Бухгалтер» № 25’2011, с. 16–17) роз’яснила, що якщо фізособа має ще й земельний пай, право на який засвідчено земельним сертифікатом, то претендувати на звільнення від ПДФО вона не може. При цьому, на думку ДПАУ, не має значення, використовується такий пай чи ні (здавання в оренду, обслуговування тощо). У вищезгаданому листі податківці акцентують увагу на тому, що однією з умов неоподаткування доходів від продажу сільгосппродукції є правильна мета її вирощування (виробництва) та реалізація. Такою метою не є одержання прибутку від реалізації сільгосппродукції (ведення товарного сільгоспвиробництва). Тобто без ПДФО можуть реалізовуватися тільки надлишки сільгосппродукції, не спожитої самим платником податку. Щоправда, перевірити цю обставину фактично неможливо;
4) наявність Довідки № 3ДФ, яка повинна бути надана податковому агенту. Відповідно до Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженого наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. № 975 (далі — Порядок № 975, див. його у «Бухгалтері» № 7’2011 на с. 28т–29т), її безоплатно видає сільська, селищна, міська рада строком на 5 років.
Те, що Довідка № 3ДФ повинна бути надана податковому агенту, випливає з п. 6 Порядку № 975 і з листа ДПАУ № 7907/6/17-0715.
У цьому зв’язку зазначимо, що якщо у фізособи є Довідка № 3ДФ старої форми, затвердженої Постановою КМУ від 01.08.2006 р. № 1063, то нею можна користуватися до закінчення строку її дії. Підтверджуючи правочинність старої Довідки № 3ДФ, податківці в ЄБПЗ роз’яснили: ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Тому, вважають податківці, незалежно від того, що Постанова № 1063 втратила чинність, а з 21.01.2011 р. набрав чинності новий наказ ДПАУ № 975, платник податку має право користуватися старою довідкою до закінчення строку її дії.*
* Див. «Бухгалтер» № 27’2011, с. 24т.
Покупець сільгосппродукції — податковий агент має переконатися в наявності у Довідці № 3ДФ усіх необхідних реквізитів (їх наведено в п. 3 Порядку № 975).
До речі, ще за дії Закону про ПДФО податківці рекомендували при отриманні від громадян Довідки № 3ДФ та її копії (ксерокопії) перевіряти, чи відповідає копія оригіналу, формі та чи заповнені в ній усі реквізити (див. лист ДПАУ від 22.12.2006 р. № 24159/7/17-0717 у «Бухгалтері» № 15’2007 на с. 12–14). При цьому вони зазначали, що оригінал Довідки залишається у громадянина, а копія — у справах податкового агента. Вважаємо, що до цієї рекомендації слід прислухатися й сьогодні, адже доказом неутримання ПДФО може послужити тільки копія Довідки № 3ДФ.
Ми вважаємо, що при виконанні умов 1) і 4) покупець — податковий агент має право виплатити фізособі дохід без утримання ПДФО. Адже для продавця важливо, щоб йому була продана сільгосппродукція і надана Довідка № 3ДФ. Виконання інших умов для нього є непринциповим, йому байдуже, законно чи ні видано довідку продавцеві.
У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ (див. «Бухгалтер» № 7’2011, с. 3т–4т) неоподатковуваний дохід, виплачений (нарахований) фізособі при продажу сільгосппродукції, відображається з ознакою «148».
У разі невиконання вимог, зазначених у п/п. 165.1.24 ПКУ, дохід фізособи від продажу сільгосппродукції включається до її загального оподатковуваного доходу. Формально є підстави для застосування ставки 5% (п. 167.2 і п. 173.1 ПКУ), оскільки сільгосппродукція, як не крути,— рухоме майно. Оподатковуваний дохід фізособи від продажу сільгосппродукції у ф. № 1ДФ відображають із ознакою «105».
Проте в ЄБПЗ податківці висловлюють думку про те, що до оподатковуваного доходу від продажу сільгосппродукції застосовуються ставки, встановлені в п. 167.1 ПКУ (15% і 17%). Мовляв, стаття 173 ПКУ розрахована на інше майно, а при продажу сільгосппродукції фізична особа одержує дохід від продажу (реалізації товару, що відрізняється від рухомого та нерухомого майна, зокрема тварин (рослин)).
Ми з думкою ДПСУ не згодні. Нагадаємо, що ПКУ не дає визначення терміна «майно» (п/п. 14.1.105 ПКУ), а відсилає до Цивільного кодексу України. Наприклад, згідно зі ст. 181 ЦК (див. «Бухгалтер» № 1–2’2004, с. 30т–31т) речі поділяють на нерухомі (земельні ділянки, а також об’єкти, розміщені на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) і рухомі (речі, які можна вільно переміщувати в просторі). Водночас слід мати на увазі, що, коли в розглядуваній ситуації старші товариші стоять горою за застосування 15/17% ставки, на місцях навряд чи погодяться з 5%-вою ставкою.
3. Закупівля сільгосппродукції у фізичних осіб, як правило, здійснюється через підзвітних осіб підприємства за готівкові кошти. У разі видачі грошей під звіт згідно з п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі — Положення № 637, див. його зі змінами у «Бухгалтері» № 30’2011 на с. 2т–18т), необхідно оформити видатковий касовий ордер.
Нагадаємо, що п. 2.11 Положення № 637 установлено, що видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільгосппродукції дозволяється на строк не більше 10 робочих днів із дня видачі готівкових коштів.
Після здійснення закупівлі сільгосппродукції підзвітна особа зобов’язана заповнити і подати Звіт про використання коштів , виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 23.12.2010 р. № 996 (далі — Звіт, див. його у «Бухгалтері» № 10’2011 на с. 19–20).
Цікаво, що строки повернення виданих під звіт сум для придбання сільгосппродукції регулюються ще двома нормами. Звіт повинен бути зданий:
— відповідно до п/п. 170.9.2 ПКУ до закінчення 5-го банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершив виконання цивільно-правової дії за дорученням і за рахунок підприємства;
— відповідно до п/п. 170.9.3«а» ПКУ до закінчення 3-го банківського дня, якщо розрахунки проводилися готівкою, знятою з корпоративних платіжних карток.
Таким чином, зараз у сфері готівкових сільгоспзакупівель діють різні часові обмеження щодо підзвітних сум. Як же виконати ці вимоги одночасно?
Фахівці рекомендують діяти таким чином: підзвітна особа повинна здійснити закупівлю сільгосппродукції протягом 10 робочих днів із дня одержання готівки під звіт, а Звіт подати у строки, встановлені п/п. 170.9.2 і 170.9.3«а» ПКУ.
Звертаємо увагу на те, що 10-тисячне обмеження при проведенні розрахунків готівкою, установлене в п. 2.3 Положення № 637, у цьому випадку не діє, оскільки продавцем сільгосппродукції у розглядуваній ситуації виступає звичайна фізична особа, а граничну суму встановлено для розрахунків готівкою одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем).
Алла Погребняк
