— Навіщо зайвії слова? Пункт 292!
Нюанси ЄП: безоплатне, прострочене, понадобсяжне
292.3
Згідно з новим абзацом 2 у єдиноподатковому п. 292.3 ПКУ («Бухгалтер» № 26’2012, с. 18) для цілей ЄП різко звузилося коло безоплатно отримуваних товарів (робіт, послуг):
«Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку».
Таким чином, уже сам факт зазначення в договорі суми компенсації здатний убезпечити оприбутковане єдиноподатником від кваліфікації як отриманого безоплатно.
Якщо ж ціну не було обумовлено — постачальникові загрожує застосування звичайної ціни за 153.2.3 (адже контрагент — платник ЄП, а не податку на прибуток)*, що, втім, теж не так страшно — завдяки спеціально згаданому тепер у ПКУ (абз. 2 п. 8 п/р. 10 розд. ХХ) незастосуванню п/п. 1.20.10 Закону Про Прибуток щодо непрямих методів.
У решті ж, як відомо, в поточному році прибутковий п. 1.20 діє повністю — даючи можливість і маркетингового наказу (1.20.2), і оприлюднення ціни (1.20.3) і т. д.
* При цьому податківці незаконно поширюють звичайні ціни на постачальників незалежно від статусу отримувачів товару (робіт/послуг) — див. № 27’12, с. 26–27; але в цьому разі маємо законне застосування таких цін.
Усе ще 292.3
Наступний, 3-й, абзац того самого 292.3 стосується простроченої кредиторської заборгованості:
«До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, та платника єдиного податку четвертої групи за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності».
У зв’язку з цим також доречно згадати просрочено-кредиторські неєдиноподаткові документи від ДПСУ («Бухгалтер» № 24’2012, с. 10–11, і № 27’2012, с. 25). Для усіх цих випадків нагадаємо: перебіг строку позовної давності (після закінчення якого й буде прострочення) розпочинається лише після закінчення останнього з відстрочень, яких може бути як завгодно багато і кожне з них — будь-якої тривалості. Треба тільки не забувати своєчасно продовжувати строк розрахунку за договором. За обопільного, звісно, бажання.
292.4
Постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 28.02.2012 р. («Бухгалтер» № 21’12, с. 20–21), яка вельми фіскально трактує норми єдиноподаткового Указу, може бути небезпечною і за дії ПКУ — із його «спрощеною» главою розділу XIV — з урахуванням прецедентного характеру рішень ВСУ (про який детальніше див., наприклад, № 30’2011, с. 46–47).
Це може торкнутися, зокрема, дикого положення стосовно того, що вже саме укладення договорів на суму понад граничний розмір, допустимий для ПриПЄПів/ЮРЄПів (зараз — для відповідної групи єдиноподатків’я), тягне за собою втрату статусу платника ЄП, бо ані Указ, ані ПКУ такого рівною мірою не передбачають — отже, у законодавстві тут нічого не змінилося і те ж перекручення залишається настільки ж імовірним.
Але от із визнанням виручкою посередника не лише його винагороди, але й решти суми, що надійшла на рахунок, за ПКУ боротися легше — завдяки його п. 292.4:
«У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента)».
Щоправда, стосовно тих видів договорів, які в 292.4 не були згадані, наприклад — договору комісії (який виконується комітентом, як відомо, від свого імені), застосування «великої виручки» неминуче — див. «Бухгалтер» № 24’2012, с. 41.
Олександр Кірш
