III
НБУ запроваджує вимогу про обов’язковий продаж на міжбанківському валютному ринку
надходжень фізособам із-за кордону в інвалюті у сумі, еквівалентній 150 000 грн на місяць або більше
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 р.
за № 1922/22234
Постанова Правління
Національного банку України
від 16.11.2012 р. № 476
Про порядок виплати переказів
із-за кордону фізичним особам
Відповідно до вимог статей 7, 44, 56 Закону України «Про Національний банк України», Закону України від 15 листопада 2012 року № 5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» та розділів II і III Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Правління Національного банку України постановляє:
1. Установити строком на шість місяців вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень із-за меж України в іноземній валюті на користь фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150 000 гривень за місяць.*
Вимога щодо обов’язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 2 жовтня 2002 року № 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2002 року за № 841/7129 (зі змінами)), та в російських рублях.
Уповноважений банк зобов’язаний попередньо зараховувати кошти, які надходять із-за меж України за переказами на користь фізичних осіб в іноземній валюті, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» (далі — аналітичний рахунок).
Уповноважений банк зобов’язаний здійснити обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті згідно з вимогами цієї постанови:
без доручення клієнта ;
не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на аналітичний рахунок.
Уповноважений банк здійснює зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок отримувача переказу не пізніше наступного робочого дня з дня здійснення обов’язкового продажу.
2. Унести до Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 ро-ку № 496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 1 лютого 2008 року за № 74/14765, такі зміни:
2.1. Главу 1 після пункту 1.7 доповнити новим пунктом такого змісту:
«1.8. Виплата переказу (переказів), що надійшов (надійшли) в іноземній валюті з-за кордону на користь фізичної особи, у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150 000 гривень за місяць,* здійснюється в гривнях і зараховується на поточний рахунок отримувача переказу (переказів)».
У зв’язку з цим пункти 1.8–1.10 уважати відповідно пунктами 1.9–1.11.
2.2. Пункт 2.5 глави 2 виключити.**
3. Генеральному департаменту грошово-кредитної політики (Щербакова О. А.), Юридичному департаменту (Новіков В. В.) подати цю постанову на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Прес-службі (Кутерещин О. Р.) забезпечити опублікування цієї постанови в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України» протягом трьох днів після державної реєстрації цієї постанови в Міністерстві юстиції України.***
* Тобто краще , щоб протягом місяця інвалюту відправляли фізособі маленькими порціями ,— тоді гривні замість неї банки видаватимуть тільки починаючи з останнього надходження — у частині, що перевищила підсумком з початку місяця еквівалент 150 000 грн (не стануть же банки не видавати інвалюту аж поки місяць не закінчиться).
** Наводимо виключений п. 2.5:
«Іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь фізичної особи — резидента і нерезидента для виплати готівкою без відкриття рахунку, може бути виплачена одержувачу в один операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті 50 000 гривень. Якщо сума переказу (переказів), що надійшов (надійшли) в один операційний (робочий) день, перевищує в еквіваленті 50 000 гривень, то банк такий переказ (перекази) у повній сумі зараховує на поточний рахунок в іноземній валюті отримувача».— Ред.
*** Опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» № 212/2012 за 17.11 .2012 р.— Ред.
5. Постанова набирає чинності через 10 днів з дня її офіційного опублікування і втрачає чинність через шість місяців з моменту набрання чинності.
Голова С. Арбузов
* Тобто ця постанова діє з 28.11.2012 р. до 28.05 .2013 р.— Ред.
Коментар від Г. Б., І. Т.
Затвердження цих нормативів НБУ пов’язано із прийняттям Закону від 06.11.2012 р. № 5480-VI (див. «Бухгалтер» № 44’2012, с. 28–31).
Інтерес викликають два моменти.
Перший . Як слід застосовувати в часі новий 90-денний строк повернення валютної виручки, запровадженний постановою № 475?
Мабуть, у цьому випадку можна використовувати вже усталену практику. Нагадаємо, що 180-денний строк повернення валютної виручки в розпал фінансової кризи вже скорочувався до 90 днів Законом від 23.06.2009 р. № 1533-VI «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» (див. «Бухгалтер» № 46’2009, с. 9).
Тоді НБУ (див. його лист від 07.12.2009 р. № 28-311/-4492--22644 у «Бухгалтері» № 48’2009 на с. 8–9) дійшов висновку, що новий строк застосовується до відвантажень (оплат), виконаних після набрання чинності Законом, який установлює нові строки повернення валютної виручки. ДПАУ тоді погоджувалася із НБУ (див. її лист від 14.12.2009 р. № 27734/7/2250--17 там же на с. 9–10). Крім того, ДПАУ давала додатково вказівки, як поводитися у ситуації, якщо імпортер проводив кілька авансових платежів за неподільний товар і частина з них відбулася до запровадження нового строку повернення валютної виручки. У цій ситуації ДПАУ розумно пропонувала застосовувати 180-денний строк (оскільки закриватися ці платежі будуть одним постачанням).
Зокрема, ДПАУ зазначала, що
«у випадку, коли на виконання імпортного контракту перший авансовий платіж здійснено у той період, коли законодавчо встановлений строк розрахунків був 180 днів, а наступні авансові платежі та поставка товару (єдиного виробу) будуть здійснені у період дії Закону № 1533, то моментом завершення даної операції (поставки товару) буде строк, який не перевищує 180-денного строку розрахунків від здійсненого першого авансового платежу у період дії Закону № 185*».
Підстав застосовувати якийсь інший підхід сьогодні немає. Тому в нашому випадку виходить, що новий 90-денний строк повинен застосовуватися до відвантажень (оплат), здійснених із 18.11.2012 р.
Другий . Серед експертів виникло питання: на які операції поширюється новий 90-денний строк? Адже в п. 3 постанови Правління НБУ № 475 чітко йдеться про встановлення 90-денного строку «за операціями з експорту та імпорту товарів». Чи можна в такому разі стверджувати, що для послуг і робіт нові строки не діють?
На наш погляд, не можна.
Справа в тому, що в п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136 (див. «Бухгалтер» № 8’2012, с. 15т ), надано досить широке визначення товарів, яке охоплює як послуги, так і роботи:
«Товар — будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі)».
Аналогічне визначення товару закріплено також і в Законі від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Крім того, на користь цього підходу свідчить й те, що у ст. 2 Закону № 185/94-ВР (див. «Бухгалтер» № 8’2012, с. 8т–9т ) використано єдине формулювання «продукції ( робіт, послуг), що імпортується».
Тому вживання терміна «товари» у постанові НБУ № 475 пояснюється особливостями термінології, яку використовує законодавство про зовнішньоекономічну діяльність. При цьому про жоден виняток для робіт ( послуг) і збереження для них 180-денного строку повернення валютної виручки не йдеться.
* Закон від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».— Г. Б., І. Т .
