— Дивлюсь в книгу...
Що таке видання (книга) вітчизняного виробництва
Лист Міністерства
економічного розвитку і торгівлі України
від 20.11.2012 р. № 3812-05/43846-14*
Мінекономрозвитку розглянуло лист <...> та в межах компетенції повідомляє.
Закон України від 05.06. 97 р. № 318/97-ВР «Про видавничу справу» (зі змінами) (далі — Закон) містить визначення терміна «видання», під яким слід розуміти твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання.
Разом з тим Закон України від 06.03.2003 р. № 601-IV «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» (зі змінами) закріпив визначення таких понять, як «книжкове видання» та «книжкова продукція», дія якого поширюється на суб’єктів видавничої справи, які провадять свою діяльність відповідно до Закону України «Про видавничу справу».
Так, книжковим виданням є видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи оправою. Книжкове видання може бути текстовим, образотворчим, нотним, картографічним, а книжкова продукція є сукупністю книжкових видань, випущених видавцем (видавцями) або призначених до випуску.
Відповідно до статті 10 Закону суб’єктами видавничої справи в Україні можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав. Разом з тим Закон закріплює, що засновниками (співзасновниками) видання вітчизняного виробництва (зокрема, засновниками (співзасновниками) у видавничій справі) можуть бути вищезазначені суб’єкти (видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції), які підлягають внесенню до Державного реєстру України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції. При цьому їх діяльність може мати як комерційний (суб’єктів підприємницької діяльності), так і некомерційний (громадських, наукових, релігійних та інших організацій) характер.
Крім того, відповідно до статті 18 Закону забороняється створення і діяльність видавництв, у статутному фонді яких більше 30 відсотків іноземних інвестицій. При цьому Закон закріплює право суб’єктів видавничої справи брати участь у зовнішньоекономічній діяльності.
Оскільки Закон не забороняє іноземцям та юридичним особам інших держав бути засновниками (співзасновниками) у видавничій справі, слід взяти до уваги положення Господарського кодексу України (щодо тих суб’єктів видавничої справи, які є суб’єктами підприємницької діяльності) з метою визначення іноземного суб’єкта видавничої справи.
Господарський кодекс України містить визначення таких понять, як «підприємство з іноземними інвестиціями» та «іноземне підприємство». Так, підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному капіталі якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.
Отже, іноземним суб’єктом видавничої справи, який здійснює комерційну господарську діяльність, може бути підприємство з іноземними інвестиціями, а також іноземне підприємство.
З урахуванням вищезазначених положень законодавства вважаємо, що відрізнити видання (книгу) українського виробництва від аналогічного іноземного виробу можна, передусім, за ознакою суб’єкта видавничої справи (українського чи іноземного).
Разом з тим для врегулювання термінологічної проблематики з цього приводу необхідно внести зміни до Закону України «Про видавничу справу», окремо визначивши поняття суб’єкта видавничої справи України. Це дозволить відокремити українського суб’єкта видавничої справи від іноземного і, як наслідок, розмежує поняття «видання (книга) українського виробництва» та «видання (книга) іноземного виробництва».
Заступник Міністра
економічного розвитку
і торгівлі України
О. Пінський
Від редакції
Це ще одна, мабуть найдурніша, версія розмежування видань вітчизняного та іноземного виробництва. Приміром, Держкомтелерадіо в листі від 07.11.2012 р. № 5860/35/4 (див. «Бухгалтер» № 46’2012, с. 12–13) пропонував розмежовувати їх за місцезнаходженням видавця (за номером ISBN) або за митним критерієм виробництва (достатньої переробки).
На наш погляд, Господарський кодекс до зазначеного питання відношення не має: адже дивно було б припустити, що підприємство з іноземними інвестиціями, будучи суб’єктом госпдіяльності з місцезнаходженням в Україні, виробляє не вітчизняні (українські), а іноземні товари (вироби). Може, такі товари й до ВВП України не включати ?
* Наводимо запитання, відповіддю на які є цей лист:
«Що саме слід розуміти під терміном «видання (книга) вітчизняного виробництва» і як його (її) можна відрізнити від аналогічного іноземного виробу?
Якими саме визначеннями слід керуватись (з Вашої точки зору)?».— Ред.
