Про застосування контролюючими (податковими та митними) органами правила про конфлікт інтересів під час проведення перевірок

Державна податкова служба України розглянула ваш запит <...>, надісланий листами Комітету Верховної України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 07.11.2011 р. № 04-39/10-1138, Кабінету Міністрів України від 01.11.2011 р. № 51408/1/ 1-11, та повідомляє таке.

У положеннях Податкового кодексу України (далі — Кодекс) серед основних засад податкового законодавства, визначених у статті 4, передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, з метою захисту інтересів платника податків та дотримання законності у діяльності контролюючих органів принцип презумпції правомірності рішень платника закріплено у положеннях Кодексу, що регулюють порядок адміністративного оскарження рішень органів податкових органів.

Так, згідно із пунктом 56.21 ст. 56 Кодексу, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органа, рішення приймається на користь платника податків.

Що стосується проведення перевірок (заходів контролю), то посадові особи органів державної податкової служби в силу дії частини другої статті 19 Конституції України та статті 241 Кодексу зобов’язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на податкові органи функцій та ефективну роботу, виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.

Враховуючи те що акт перевірки є службовим документом і носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, останні відображають у акті перевірки усі факти, пов’язані із порушеннями, допущеними суб’єктами господарювання.

Водночас слід звернути увагу на те, що обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Коде­ксом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, під час процедури адміністративного оскарження покладається на контролюючий орган, тобто на працівників державної податкової служби.