Золотарям
Лист Державної податкової служби України
від 06.02.2012 р. № 3443/7/17-1217
Щодо застосування спрощеної
системи оподаткування,
обліку та звітності
суб’єктами господарювання,
які здійснюють виробництво
та продаж ювелірних виробів
Державним податковим адміністраціям
в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі
Державна податкова служба України в зв’язку із численними зверненнями щодо переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів, повідомляє наступне.
З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 4 листопада 2011 року № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності» (далі — Закон № 4014).*
* Див. «Бухгалтер» № 45’2011, с. 8–25.— Ред.
Абзацом четвертим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Кодексу (у редакції Закону № 4014) встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.
У Кодексі поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» не визначено. Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (ст. 5 Кодексу).
Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (далі — Закон № 637).
Пунктом 1 статті 1 Закону № 637 встановлено, що дорогоцінні метали — це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (п. 2 ст. 1 Закону № 637).
Поняття «вироби з дорогоцінного металу» визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 244 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25.03.2004 р. за № 369/8968.
Так, виріб з дорогоцінного металу — це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
Крім того, пунктом 2 ст. 4 Закону № 637 визначено, що всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб’єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
Згідно ст. 1 Закону № 637 суб’єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні вироби та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов’язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах, та щорічно підлягає реєстрації в органах, які здійснюють державний пробірний контроль.
Щодо розподілу видів діяльності відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 (в Міністерстві юстиції України не зареєстрований), пов’язаних з виробництвом та реалізацією дорогоцінних металів, згідно з листом Державної служби статистики України від 30.12.2011 р. № 14/3-12/636 класифікація видів економічної діяльності має переважно статистичне призначення та методологічні основи застосування.
Таким чином, суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
Разом з тим зазначаємо, що фізичні особи — підприємці, які надають побутові послуги населенню, зокрема з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, та послуги з ремонту ювелірних виробів, мають право застосовувати спрощену систему оподаткування (підпункт 28 та 29 пункту 291.5.8 статті 291 Кодексу).
Заступник Голови
А. Ігнатов
Від редакції
Отже, ДПСУ — тепер уже в листі, надісланому до усіх низових ДПА,— продовжує гнути свою лінію (див. лист від 19.01.2012 р. № 1255/6/17216 у «Бухгалтері» № 6’2012 на с. 25), незважаючи на протилежну позицію Комітету ВР з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики і Мінфіну (їхні листи — див. у «Бухгалтері» № 6’2012 на с. 22–25).
Нагадуємо, що нашу точку зору щодо цього викладено у «Бухгалтері» № 1–2’2012 на с. 64–65.
