особливі
Про специфічні послуги,
або Якщо до акта ще не домовились,
то це можна зробити й після
Банківські виписки і податкові накладні;
роботи-послуги для ПриПЄПів групи 2
Нагадаємо фрагмент відповідей ДПСУ Всеукраїнському бухконгресу при одному із укрбухвидань щодо відображення в Реєстрі податкових накладних відсутнього ПДВ за банківським розрахунково-касовим обслуговуванням («Бухгалтер» № 46’11, с. 13–14): виявляється, звільнення від ПДВ ще
«не звільняє платника ПДВ від обов’язку відобразити операції з отримання таких послуг в декларації з ПДВ та Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (далі — Реєстр), ведення якого передбачене пунктами 201.14 та 201.15 статті 201 розділу V Кодексу.
Вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування та порядок їх нарахування зазвичай передбачається у договорі між клієнтом та банком. Якщо договором передбачено оформлення акта про надання таких послуг раз на місяць, то підприємство на підставі цього документа відображатиме такі послуги у Реєстрі раз на місяць.
Якщо ж єдиний акт не оформляється, а підприємство відображає витрати на розрахунково-касове обслуговування на підставі банківських виписок, то відображати в Реєстрі потрібно кожну з таких виписок.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку № 1002* у графі 5 зазначається вид документа, зокрема, « НП» — документ, що засвідчує придбання товарів/послуг на митній території України в осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість [якими незареєстрованими банки бувають дуже рідко — О. К.].
За порушення законів з питань оподаткування передбачена фінансова, адміністративна та кримінальна відповідальність (пункт 111.1 статті 111 розділу II Кодексу). За порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку може бути застосований адмінштраф у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні це від 85 грн до 170 грн) (стаття 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073**)».
* Йдеться про Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1002 (див. його у «Бухгалтері» № 29’11 на с. 7т–10т).— О. К.
** Статтю 1631 КпАП, зі змінами,— див. у «Бухгалтері» № 9’05 на с. 6.— О. К.
Із цього випливає, по-перше, бажаність єдиного акта — задля уникнення зростання тупого документообігу, а по-друге, і договору, що таке запобіжне актування передбачає і який, до речі, не пізно укласти й заднім числом.
Усе це, звісно, рекомендація, скоріше, банкам, бо без їхнього бажання ніхто складати ані договори, ані акти банки не змусить. Однак повинні ж вони дорожити інтересами клієнтів!
Адже підприємствам краще один договір і раз на місяць акти, ніж мало чи не за кожною випискою відображення в Реєстрі (наприклад, якщо банківські % рахуються з кожної операції), що вимагає, звісно, і складання самих податкових накладних. За наявності ж такого договору і актів або хоча б тільки актів ця безглузда паперотворчість стає непотрібною, причому незалежно від того, як ведеться на підприємстві внутрішній облік р/к обслуговування (утім, цей облік теж не завадить привести «у відповідність» — і щоб уникнути непотрібних пояснень, і для того самого спрощення).
Інша спрощувальна тема пов’язана зі спрощенням іншого роду — єдиноподатків’ям. Податковокодексний п/п. 2 п. 291.4 надає право перебувати на 2-й («фіксованій») групі ЄП лише ПриПЄПам, які продають товари або надають послуги (причому тільки платникам єдиного податку та/або населенню і за умови, звісно, дотримання ними й інших установлених у цьому підпідпункті критеріїв). Так от, до послуг — згідно з 291.7 — для ПриПЄПів груп 1 і 2 (!) потрапляють й деякі роботи, зокрема:
«1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
<...>
3 ) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням ;
4 ) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;
5 ) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням ;
6 ) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням ;
7 ) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;
8 ) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням ;
<...>
11 ) виготовлення та в’язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;
<...>
13 ) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;
<...>
15 ) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;
<...>
17 ) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
<...>
19 ) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
20 ) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
<...>
26 ) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням ;
<...>
28 ) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
<...>
35 ) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
<...>».
У преамбулі цього 291.7 йдеться, що все, у ньому перелічене, це побутові послуги населенню, при цьому слово «населення» ніякої обмежувальної ролі відігравати не повинно:
по-перше, якщо певну роботу визнано послугою, то це послуга, хто б її не спожив — людина чи ПриПЄП, який людина теж*; а коли якась робота, зроблена для ПриПЄПа,— теж послуга, то підстав вважати її не послугою при наданні її ж ЮРЄПу немає зовсім ;
по-друге ж , слід звернути увагу на фінал досліджуваної преамбули :
«розуміються такі види послуг [!!! — О. К.]:»;
але от слова «за індивідуальним замовленням» мають дійсно обмежувальний характер — не відсікаючи роботи/послуги замовникам-ЮРЄПам за їхніми індивідуальними (= одиничними) замовленнями, вони явно відсікають водночас роботи для будь-яких СПД (за другогрупниками — для ПриПЄПів та ЮРЄПів), що не мають конкретно-підзамовного (від персонального суб’єкта) характеру.
* Див. із зазначеної теми також «Бухгалтер» № 6’12, с. 49.
Олександр Кірш
