Працевлаштування іноземців в Україні та оподаткування їхньої зарплати

— Якщо люди ви хороші

і прибули до України,

тож заробляйте собі гроші —

й підуть податки для країни

Працевлаштування іноземців в Україні та оподаткування їхньої зарплати

У зв’язку з підготовкою країни до Євро-2012 актуалізувалися питання щодо порядку працевлаштування іноземців* в Україні та оподаткування їхньої заробітної плати.

* Для цілей цієї статті під терміном «іноземець» мається на увазі як іноземний громадянин, так і особа без громадянства.

Нагадаємо, що це питання частково вже висвітлювалося на сторінках журналу «Бухгалтер» ще за чинності Закону «Про податок з доходів фізичних осіб». Сьогодні прояснимо ситуацію уже в умовах дії Податкового кодексу та нового Закону від 22.09.2011 р. № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»** (далі — Закон № 3773).

** Нагадаємо, що Закон № 3773, який набрав чинності 26.12.2011 р., було розроблено на виконання плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, удосконалює процедуру їх в’їзду в Україну та виїзду з країни, регулює питання транзитного проїзду. Він також містить положення, які визначають підстави для відмови в оформленні віз або їх скасування, для заборони в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну тощо. Також у ньому вперше закріплено спрощену процедуру реєстрації іноземців та осіб без громадянства в пунктах пропуску через державний кордон.

Щодо порядку працевлаштування іноземців в Україні

На сьогодні питання працевлаштування іноземців в Україні регулюється чинними міжнародними договорами України, КЗпП України, Законом № 3773, Законом від 23.06.2005 р. № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі — Закон № 2709***), Законом від 01.03.91 р. № 803-XII «Про зайнятість населення», Порядком видачі , продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженим Постановою КМУ від 08.04.2009 р. № 322 (далі — Порядок КМУ).

*** Витяг із Закону № 2709 — див. у «Бухгалтері» № 47’2005 на с. 30т–40т.

За загальним правилом працевлаштування іноземців в Україні здійснюється у порядку та на умовах, які визначені законодавством України.

Наприклад, відповідно до ст. 52 Закону № 2709 до трудових відносин застосовується право держави, в якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. У свою чергу міжнародні договори України у сфері працевлаштування також визначають українське право як право, що регулює трудові відносини іноземців на території України.

Винятки з цього правила наведено у ст. 54 Закону № 2709, відповідно до яких трудові відносини іноземців, які працюють в Україні, не регулюються правом України у випадках, коли:

1) іноземці працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

2) іноземці за межами України уклали з іноземними роботодавцями трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами або міжнародним договором України.

Працевлаштування іноземця в Україні містить такі етапи:

1) отримання роботодавцем дозволу на використання праці іноземця в Україні;

2) оформлення візи;

3) реєстрацію паспортного документа;

4) оформлення та отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні;

5) реєстрацію місця проживання;

6) оформлення та отримання ідентифікаційного коду.

Розглянемо зазначені етапи детальніше.

1. Отримання роботодавцем дозволу
на використання праці іноземця

За загальним правилом, установленим ст. 8 Закону «Про зайнятість населення» (див. «Бухгалтер» № 3’2009, с. 21–22), українські роботодавці мають право використовувати працю іноземців на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю Державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Однак із цього правила є ряд винятків. Приміром, дозвіл на використання праці не потрібен для:

— іноземців, які прибули в Україну на постійне місце проживання (див. п. 13 Порядку КМУ у «Бухгалтері» № 26’2009 на с. 28), і отримали в установленому порядку посвідку на постійне місце проживання. Ця категорія осіб має право на працевлаштування, як і громадяни України;

— іноземців — службовців іноземних суб’єктів господарської діяльності, які є співробітниками представництв (Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, затверджена наказом МЗЕЗТоргу України від 18.01.96 р. № 30, зі змінами (див. «Бухгалтер» № 31’2011, с. 2т–3т), передбачає, що Мінекономіки видає таким особам спеціальні службові картки, що діють по всій країні і надають право зазначеній категорії іноземців перебувати на території України та працювати в представництві);

— іноземців, найнятих інвестором у межах та на посадах (спеціальності), установлених угодами про розподіл продукції (ч. 2 ст. 35 Закону від 14.09.99 р. № 1039-ХIV «Про угоди про розподіл продукції»);

— іноземців — власників українського підприємництва. Однак якщо іноземець-власник є одночасно директором (іншим працівником) підприємства, то отримання дозволу є обов’язковим;

— іноземців, які залучаються комерційними партнерами, компанією, призначеними особами для виконання робіт або надання послуг, пов’язаних з організацією та проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року (ст. 12 Закону від 19.04.2007 р. № 962-V «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні»).

Процедуру отримання такого дозволу встановлено Порядком КМУ. Відповідно до нього дозвіл на використання праці іноземця в Україні видається Державним центром зайнятості або за його дорученням центрами зайнятості АР Крим , м. Києва та Севастополя, обласними центрами зайнятості тимчасово на зайняття іноземцем конкретної посади або на використання праці іноземця на конкретному робочому місці.

Умови видачі дозволу досить суворі:

— в Україні (регіоні) відсутні працівники, здатні виконувати відповідну трудову функцію, або роботодавець достатньо обґрунтував доцільність використання праці іноземця в Україні;

— у роботодавця відсутня заборгованість перед Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

— роботодавець надав необхідний пакет документів, оформлених належним чином*.

* Такими документами є:

— заява;

— дві кольорові фотокартки розміром 3,5 ½ 4,5 см;

— обґрунтування доцільності використання праці іноземця і можливості створення для нього відповідних умов для перебування та роботи;

— документ (наказ, витяг із протоколу, доручення тощо), що засвідчує право особи представляти інтереси роботодавця в центрі зайнятості;

— довідка органу ДПС про сплату роботодавцем податків та зборів (обов’язкових платежів);

— довідка центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом;

— квитанція про внесення плати за розгляд заяви;

— копія проекту трудового договору (контракту), завірена роботодавцем;

— довідка роботодавця про те, що робоче місце або посада, на яких буде використовуватися праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані із належністю до громадянства України та не вимагають надання допуску до державної таємниці;

— довідка ОВС про відсутність (наявність) судимості в іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України;

— довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за вчинення злочину і не перебуває під слідством;

— копія статуту роботодавця;

— копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця;

— копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані;

— виписка або витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Для осіб, які належать до внутрішньокорпоративних цесіонаріїв (керівний персонал, менеджери, фахівці) або до осіб , які надають послуги без комерційної присутності в Україні (детальніше див. «Бухгалтер» № 26’2009, с. 43–44), а також до осіб, які направлені іноземним суб’єктом до України для виконання певного обсягу робіт або надання послуг на основі договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами, Порядок установлює додаткові вимоги (див. п. 6 та 7 Порядку КМУ там же, на с. 27).

Рішення про видачу дозволу приймається протягом 30 календарних днів. Дозвіл є дійсним протягом року, однак його дія може продовжуватися. Продовження дії дозволу здійснюється в тому самому порядку, що і його видача.

При поданні документів, зазначених у Порядку, необхідно мати на увазі таке:

— законодавство вимагає, щоб копії паспортного документа, документів про освіту, довідки про відсутність судимості іноземця були перекладені на українську мову, а переклад був нотаріально засвідчений. Однак тут нерідко виникає проблема: українські нотаріуси часто відмовляються засвідчувати переклад без оригіналів документів, а центри зайнятості відмовляються приймати переклад документів, засвідчений не українським нотаріусом. Хоча за українським законодавством повноваженнями вчиняти нотаріальні дії, у тому числі засвідчувати переклад з однієї мови на інший, наділені консульства та посольства України в іноземних державах (ст. 38 Закону «Про нотаріат»);

— довідка про відсутність судимості і довідка про відсутність податкової заборгованості дійсні протягом 1 місяця. Тому важливо подати пакет документів до закінчення місячного терміну дії довідок;

— у проекті трудового договору, по-перше, обов’язково мають бути зазначені сума щомісячної заробітної плати, ставка податку, який буде застосовуватися до оподаткування заробітної плати, тривалість робочого тижня і відпустки. По-друге, проект договору повинен бути обов’язково засвідчений, з одного боку, печаткою роботодавця, а з іншого боку — підписом іноземця. А якщо ні, то органи зайнятості відмовляють у прийнятті документів.

2. Оформлення візи

Оформлення віз здійснюється відповідно до Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджених Постановою КМУ від 01.06.2011 р. № 567, та Інструкції про порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 26.07.2011 р. № 196.

Іноземцям, які в’їжджають в Україну для роботи, оформляється довгострокова віза (позначається буквою Д, у машинозчитувальній зоні — VD ; далі — робоча віза).

Для оформлення візи іноземці, які в’їжджають в Україну для роботи, особисто або через уповноважену особу подають до дипломатичного представництва або консульської установи України такі документи: звернення про оформлення візи; візову анкету; два фото 3 × 4 см; документ, що підтверджує сплату консульського збору; копію дозволу на використання праці іноземця*.