Порушення, пов’язані з персоніфікованою звітністю підприємця: штрафні санкції
NезакоNNі
Приводом для написання цієї статті стало звернення до нас одного з підприємців із проханням допомогти йому розібратися із правомірністю нарахування штрафних санкцій органом ПФУ.
Спочатку ознайомимо читачів із ситуацією.
Приватний підприємець N (без найманих праців- ників) прийняв рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Як відомо, одним з етапів припинення підприємництва є отримання довідки про відсутність заборгованості, зокрема, перед ПФУ. Отже, у результаті проведення перевірки було встановлено, що заборгованості перед ПФУ немає, зате виявлено, що за 2005–2009 роки підприємець N не здав персоніфіковану звітність.
За настійною вимогою органу ПФУ 30.01.2012 р. підприємець N здав індивідуальні відомості про застраховану особу (форма «ІНДАНІ-СПД») за 2005–2009 роки. В акті від 30.01.2012 р. було зазначено, що під час перевірки виявлено факт несвоєчасного подання підприємцем N звітності до органу ПФУ за 2005–2009 роки, строк подання якої відповідно — 31.03.2006 р., 31.03.2007 р., 31.03.2008 р., 31.03.2009 р. і 31.03.2010 р., але подана вона була 30.01.2012 р .
Із акта випливає, що тим самим підприємець N порушив п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон про пенсійне страхування)* та п/п. 1 п. 1.3 розділу 1 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу , що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 10.06.2004 р. № 7-6**.
* На цей момент ст. 17 і згадана нижче ч. 9 ст. 106 Закону про пенсійне страхування втратили чинність згідно із Законом від 08.07.2010 р. № 2464-VI (про ЄСВ).
** Зазначена постанова теж втратила чинність згідно з постановою правління ПФУ від 05.09.2009 р. № 261.
Далі було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органу ПФУ.*** У ньому зазначено, що на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону про пенсійне страхування за несвоєчасне подання відомостей, які використовуються у системі персоніфікованого обліку, накладається штраф (суму зазначено).
*** Додаток 17 до п/п. 9.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1.
Розрахунки штрафних санкцій проводилися окремо за кожним роком шляхом множення 10% суми страхових внесків, сплачених за цей рік, на кількість років, що минули з цього року до року подання персоніфікованого звіту, тобто до 2012 року.
Таким чином, 10% суми внесків за 2005 рік були помножені відповідно на 7, за 2006 рік — на 6, за 2007 рік — на 5, за 2008 рік — на 4, за 2009 рік — на 3. Внаслідок такого розрахунку сума штрафних санкцій виявилася значною.
Тепер подивимося, наскільки законними є такі санкції. При розрахунках штрафних санкцій орган ПФУ керувався п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону про пенсійне страхування, який діяв до 01.01.2011 р. Наведемо його повністю:
«9. Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:
<...>
5 ) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення — у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Із самого тексту зазначеної норми алгоритм розрахунку санкцій для підприємців не цілком зрозумілий, адже в них періодом затримки подання відомостей є не місяць, а рік. Той момент розрахунків, який нам здається зрозумілим, шановному ПФУ, навпаки, здався неоднозначним, і він спробував його роз’ясни-
ти.
Приміром, у листі від 02.06.2006 р. № 7018/07-10 (див. «Бухгалтер» № 35’2007, с. 13) ПФУ повідомив, як він розуміє «10%, але не менше 170». У ньому він потурав «хорошим» платникам, тобто тим, які, крім порушень, зазначених у п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону про пенсійне страхування, не мали інших порушень. До таких платників замість 10%-вого штрафу, на думку ПФУ, можна застосовувати просто 10 нмдг (звісна річ, у разі, коли 10% перевищують 10 нмдг). У редакційному коментарі до цього листа ми дивувалися вибірковості ПФУ і пропонували замість листів посприяти у прийнятті законопроекту з нормальними, а не драконівськими штрафами.
А в листі від 19.10.2007 р. № 16656/09-10 (див. витяг із нього у «Бухгалтері» № 6’2009 на с. 29т) ПФУ навів приклад розрахунку суми фінансових санкцій для підприємства, що подало персональні відомості із затримкою в 17 місяців. ПФУ підтвердив, що управлінням ПФУ було правильно розраховано суму фінансової санкції (сума сплачених страхових внесків ½ 10% ½ 17). При тому що внески були вчасно сплачені, штраф становив 170% від суми внесків за рік!
Таким чином, можна зробити висновок про те, що в розглядуваній ситуації розрахунок штрафу для підприємців проводиться шляхом множення 10% суми сплачених внесків за рік на кількість років затримки подання персоніфікованих відомостей.*
* Водночас сміливий платник має право почати доводити, що п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону про пенсійне страхування не стосується фізосіб-підприємців, бо прив’язує розмір штрафу до місяців затримки: оскільки покарання за затримку в місяцях для фізосіб з їх щорічною персоніфікацією може здаватися дивним (як, утім, і повторне протягом року порушення при поданні звітності один раз на рік), то резонно спробувати стверджувати, що призначення цього штрафу — карати лише осіб, які подають відомості щомісяця.
Однак законність прийняття рішення про застосування санкцій викликає у нас сумніви, і ось чому. Справа в тому, що орган ПФУ прийняв рішення щодо застосування санкцій до підприємця N за неподання звітності за 2005–2009 роки у 2012 році, тобто тоді, коли п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону про пенсійне страхування втратив чинність. А саме ця норма регламентує відповідальність підприємця N за порушення у поданні персоніфікованої звітності. Замість неї з 01.01.2011 р. страхувальники повинні керуватися Законом від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон про ЄСВ). Оскільки на момент прийняття рішення зазначена норма Закону про пенсійне страхування не діяла, передбачені нею санкції, на нашу думку, не повинні застосовуватися — через дію ст. 58 Конституції України, згідно з якою закон, що скасовує юридичну відповідальність, має зворотну дію в часі.
Нагадаємо, що Законом про ЄСВ фінансову відповідальність за «персоніфіковані» порушення взагалі не передбачено. Замість неї п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ (див. «Бухгалтер» № 21’2011, с. 7т) установлено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 нмдг за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої цим Законом. Тому Закон про ЄСВ у зазначеному випадку можна розглядати як закон, що скасовує юридичну відповідальність за «персоніфіковані» порушення (несвоєчасне подання форми «ІНДАНІ-СПД»).
Щоправда, пенсійники наділені певними повноваженнями, що дають їм право перевіряти старі періоди і накладати штрафи. Це випливає з останнього абзацу п. 7 розділу VIII Закону про ЄСВ:
«На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 20 11 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю, нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом».
Таким чином, якщо підприємець має борги перед ПФУ, то останній має право штрафувати його згідно з колишнім законодавством, що діє до 01.01.2011 р. Але, зауважте, це стосується тільки заборгованості зі сплати страхових внесків і сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01.01.2011 р., а жодним чином не неподання персоніфікованої звітності! Загалом, штрафні повноваження у пенсійників за провини, вчинені до 01.01.2011 р., безумовно, є, але вони тепер урізані.
Крім того, існує ще й адміністративна відповідальність за пенсійні порушення, встановлена ст. 1651 КпАП, однак вона може виникати тільки у посадових осіб страхувальника, тому ми на ній зупинятися не будемо.*
* Про притягнення фізособи- підприємця до відповідальності як посадової (службової) особи — див. «Бухгалтер» 44’2010, с. 46–49.
І нарешті — найголовніше для тих, хто збирається боротися.
Зараз уже є судові рішення, в яких підтверджується висновок про незастосування фінансових санкцій до підприємця у таких ситуаціях.
Наприклад, у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р. (справа № 2а/0570/2961/2011) були досліджені обставини застосування фінансових санкцій за неподання персоніфікованої звітності до органів ПФУ до підприємця — платника ЄП. В акті перевірки позивача від 09.02.2011 р. було встановлено, що він несвоєчасно — 20.01.2011 р. подав звітність за 2008–2009 роки, що є порушенням п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону про пенсійне страхування.
При цьому Суд звернув увагу на те, що п. 5 ч. 9 ст. 106 і ст. 17 Закону про пенсійне страхування, які регламентують вчинені порушення, втратили чинність відповідно до Закону про ЄСВ. У постанові також підкреслюється, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та їхні посадові особи зобов’язані діяти виключно в передбачених законодавством межах і що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У підсумку Суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем спірного рішення від 09.02.2011 р., у зв’язку з чим позовні вимоги були задоволені повністю.
Повідомляємо також, що зазначену постанову залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 р. та ухвалою Вадсуду України від 09.11.2011 р.
Тому в підприємця N є реальна можливість відбитися від штрафних санкцій за таке спізніле подання персоніфікованої звітності до свого органу ПФУ.
Алла Погребняк
