— Їду? Їду!
Витрати на страхування орендованого авто: до і після 01.04.2011 р.
Наше підприємство — платник податку на прибуток займається продажем продуктів харчування і відповідно до умов укладених договорів доставляє їх деяким покупцям (кафе, готелю тощо). При цьому свого автотранспорту в підприємства немає, тому доставка товарів здійснюється орендованим автомобілем.
У 2011 році підприємство уклало договір на страхування орендованого транспортного засобу. Чи можна включити до податкових витрат страхові платежі за договором страхування орендованого автотранспорту?
Із питання незрозуміло, в якому кварталі 2011 року підприємство уклало договір страхування автомобіля, тому розглянемо податковий облік страхових витрат залежно від різних періодів укладання договору.
I квартал 2011 року
У цьому випадку податковий облік страхових витрат має здійснюватися на підставі Закону Про Прибуток. Нагадаємо, що до 01.04.2011 р. склад страхових витрат, які могли бути віднесені до валових витрат платника податку, був установлений у п/п. 5.4.6 Закону Про Прибуток. Приміром, серед видів страхування, передбачених у згаданій нормі, зазначено страхування майна платника податку. Тому за чинності Закону Про Прибуток витрати на страхування майна дозволялося включати до валових витрат тільки власникам такого майна, але:
— у межах звичайної ціни страхового тарифу, що діє на момент укладання страхового договору;
— у розмірі, що не перевищує 5% валових витрат за звітний податковий період наростаючим підсумком з початку року, а для сільгосппідприємств — за звітний податковий рік.
А витрати на страхування орендованого автомобіля відображалися у податковому обліку залежно від виду оренди — оперативної чи фінансової. Оскільки при оперативній оренді автомобіль залишається власністю орендодавця, на цій підставі в період дії Закону Про Прибуток ДПАУ із задоволенням відмовлялася визнавати валові витрати за видатками на страхування орендованого майна. Приміром, у листі від 08.12.2005 р. № 12060/6/15-0316 (див. «Бухгалтер» № 9’2010, с. 15т) ДПАУ наголосила на ст. 759 ЦК України* і п/п. 8.5.1 Закону Про Прибуток, виходячи з яких дійшла висновку, що ОФ, які перебувають в оперативній оренді, відображаються на балансі орендодавця.
* Статтю 759 «Договір найму» ЦК — див. у «Бухгалтері» № 41’2007 на с. 2т.
Інша річ — фінансовий лізинг. Відповідно до п/п. 8.5.2 Закону Про Прибуток вартість ОФ, переданих у фінансовий лізинг, включається до складу балансової вартості відповідної групи ОФ лізингоотримувача. Тому лізингоотримувач (орендар) у межах договору фінансової оренди міг включити до складу своїх валових витрат платежі зі страхування такого майна (із урахуванням 5%-вого обмеження за витратами, передбаченого п/п. 5.4.6 Закону Про Прибуток).
II–IV квартал 2011 року
У Податковому кодексі за склад страхових витрат, які можуть бути включені до витрат платника податку, відповідає п/п. 140.1.6. У ньому, зокрема, згадуються будь-які витрати на страхування
«об’єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором».
Згідно з п/п. 14.1.97«а» ПКУ оперативний лізинг (оренда) — це
«господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем , на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою)».
Як відомо, п/п. 140.1.6 ПКУ містить перелік витрат, що належать до так званих витрат подвійного призначення, тобто тих, які включаються до складу витрат за дотримання ряду умов.
При цьому ми бачимо практично єдину умову для того, щоб витрати на страхування об’єкта оперативного лізингу потрапили до витрат орендаря: таке страхування має бути передбачене відповідним договором**. Таким чином, з 01.04.2011 р. стало не важливо, кому належить орендоване майно — орендарю чи орендодавцю; значення тепер мають умови договору оперативного або фінансового лізингу. Тобто в договорі оперативної оренди автомобіля повинні бути прописані відповідні зобов’язання щодо його страхування.
** Щоправда, існує ще одна важлива умова — зв’язок страхування з господарською діяльністю платника податку. Втім, вона не нова, оскільки висувалася й за «прибуткових» часів; про це ДПАУ регулярно нагадувала у своїх листах, наприклад у листі від 09.01.2003 р. № 290/7/15-2317.
Оскільки в розглядуваній ситуації орендований автотранспорт використовується для доставки товарів покупцям, витрати на його страхування включаються до складу витрат на збут. Підпунктом 138.10.3«д» ПКУ встановлено, що до витрат на збут входять
«витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона)».
Зазначені витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, відповідно до правил бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ). І в податковій декларації з податку на прибуток зразка 2011 року (див. її у «Бухгалтері» № 16’2011 на с. 3т–7т) для таких витрат був передбачений рядок 06.3.14 додатка ВЗ (див. там же, с. 19т) з подальшим включенням цієї суми до витрат на збут у рядку 06.3.ВЗ Декларації.
Алла Погребняк
