Суєта суєт, <...> суєта суєт, все суєта!*
Облікова політика в системі МСФЗ
Що треба відображати в наказі про облікову політику підприємству, яке переходить на МСФЗ?
* Книга Еклесіаста, 1:1.
Необхідність складання такого документа, як наказ про облікову політику, як правило, обґрунтовують нормою ч. 5 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»**. Цей пункт установлює, що підприємство самостійно
«визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства».
** Закон про бухоблік — див. у «Бухгалтері» № 3’2012 на с. 2т–7т.
Звернемо увагу на те, що стаття 8 вищезгаданого Закону називається «Організація бухгалтерського обліку на підприємстві».
Таким чином, наказ про облікову політику належить у вітчизняній системі координат до сфери ведення обліку.
Міжнародні стандарти, на відміну від П(С)БО, регламентують не ведення обліку, а складання звітності. Тобто з погляду МСФЗ важливим є результат, а не процес.
Саме тому МСФЗ ніяк не регулюють питання написання якихось там наказів (розпорядчих документів). Такі речі віддано на відкуп менеджменту компанії. Це внутрішня справа компанії.
Чи треба складати якийсь окремий наказ про облікову політику відповідно до МСФЗ?
Якщо закон вимагає обов’язкового подання МСФЗ-звітів, то незалежно від того, чи буде це продубльовано в якомусь наказі, бухгалтер повинен виконати вимоги закону. Тож затвердження спеціального наказу про застосування МСФЗ і відповідних облікових політик позбавлене будь-якого сенсу.
Інша річ, якщо на підприємство не поширюється вимога про обов’язкове подання МСФЗ-звіту, але воно вирішило перейти на МСФЗ добровільно. Відповідну волю менеджерів (власників), звісно, слід зафіксувати у розпорядчому документі, вимогу якого бухгалтер зобов’язаний виконати.
Чи потрібно в такому наказі розписувати всі методологічні нюанси обліку?
Навряд чи слід цим займатися. Адже самі МСФЗ вимагають розкривати такі дані безпосередньо у фінансовій звітності. А це означає, що керівник, підписавши фінансовий звіт, який містить відповідну інформацію, фактично засвідчив установлення облікової політики.
Система МСФЗ висуває досить серйозні вимоги щодо оприлюднення даних про облікову політику, яку сповідує керівництво підприємства.
Ці вимоги викладено в параграфах 112 і 117–124 МСБО 1 «Подання фінансової звітності».
Виконуючи ці вимоги, компанії у примітках до своїх МСФЗ-звітів наводять інформацію про облікову політику, що застосовується.
Відповідно до МСБО 1 розкриття даних про облікову політику має відображати такі відомості:
1. Основа оцінки статей звітів (тут описується, до яких статей застосовувалася оцінка за історичною вартістю, до яких — за справедливою вартістю, до яких — за чистою вартістю реалізації еtс.).
2. Інші питання облікової політики, куди включаються дані про:
2.1. вибір облікової політики, коли стандартами надано альтернативні можливості;
2.2. методи обліку окремих статей і операцій, що характеризують діяльність суб’єкта, який звітує (якщо, наприклад, компанія спеціалізується на зовнішньоекономічній торгівлі, то доречним буде детально описати облікову політику щодо курсових різниць);
2.3. ключові судження менеджменту, які стосуються саме облікової політики, а не попередніх облікових оцінок***.
*** Тим, хто не знає різниці між обліковою політикою і обліковими оцінками, слід уважно простудіювати П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» та/або МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки».
(Прикладом може бути скандальний випадок, коли іноземний інвестор, який володіє контрольним пакетом акцій одного українського оператора мобільного зв’язку, зіткнувся з рейдерсько-судовим заволодінням компанії. Інвестор був змушений у своєму консолідованому звіті повідомити увесь світ про те, що, незважаючи на володіння контрольним пакетом у статутному капіталі українського підприємства, головне підприємство втратило реальний контроль над своєю «дочкою». Тому фінансові звіти «дочки» не були консолідовані інвестором. Подейкують, цей випадок уже увійшов до деяких західних підручників з бухобліку як ілюстрація втрати контролю при володінні контрольним пакетом.)
Звернімо увагу на лист Мінфіну від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 (див. «Бухгалтер» № 1–2’2006, с. 30–31), яким регламентовано зміст наказів («розпорядчих документів») щодо облікової політики:
«Повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документу включати не доцільно, як імперативні для застосування підприємством норми».
Якщо ваш наказ складено згідно з цією вказівкою, то його зміст відповідає лише п. 2.1 із вищенаведеного переліку.
Зазначимо, що відповідно до того самого листа Мінфіну
«облікова політика підприємства та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або прикладанням копії розпорядчого документа про встановлення і змінення облікової політики».
Тобто в українській системі фінзвітності сам наказ про облікову політику може стати частиною приміток. На наш погляд, розкриття шляхом «прикладання копії» є досить раціональним.
Однак для розкриття відомостей про облікову політику згідно з МСФЗ цього явно замало. Адже крім опису застосованих бухгалтерських альтернатив у примітках потрібно розкрити відомості про основи оцінки, про характерні статті звіту і про ключові судження щодо облікової політики.
Треба сказати, що існуюча практика розкриття даних про облікову політику в МСФЗ-звітах дуже часто зводиться до щедрого викладу процедур, прописаних у стандартах. Багатослівні описи в примітках навіть безальтернативних і загальновідомих бухгалтерських процедур останнім часом дратують прогресивну бухгалтерську громадськість.
Приміром, 6 квітня 2011 року Англійська Рада з бухгалтерських стандартів (Accounting Standards Board — ASB) опублікувала доповідь «Менше суєти: боротьба з «водою» у фінансових звітах» (Cutting Clutter: Combating clutter in annual reports). У цій доповіді наведено рекомендації та методології зменшення непотрібної (суєтної) інформації, що подається у звітах, виходячи з вимог регуляторних органів. Головбухів закликають концентруватися лише на суттєвих моментах*.
* Див. http://www.gaap.in.ua/archives/848
А нещодавно Інститут дипломованих бухгалтерів Шотландії (ICAS) опублікував своє чергове керівництво до складання корпоративних звітів за новою схемою, відповідно до якої вони при невеликому обсязі залишаються змістовними і містять усю необхідну інформацію про результати діяльності компанії. Власне, це буде нова, скорочена форма корпоративної звітності. Керівництво від ICAS називається «Робимо корпоративні звіти суттєвими». Згідно з ним обсяг типового звіту повинен становити близько 30 сторінок, при цьому звіт, як і раніше, залишається ключовим джерелом інформації для акціонерів.**
** Див. http://gaap.ru/news/125446
Звідси висновок: якщо при описі своєї облікової політики виявити стислість, то можна напевно здобути репутацію прихильника найостанніших трендів бухгалтерської моди.
Іван Чалий
