Добре, що десь на іншій планеті
є Суд, чия судова практика
настільки несхожа на нашу реальну...
Дайджест судової практики з актуальних податкових питань
Нижче наводимо короткий огляд судової практики Вадсуду з різних податкових питань.
Звертаємо увагу на те, що в ряді випадків спори, вирішені Вадсудом, стосувалися ще докодексного періоду. Проте правові позиції, висловлені ним у наведених рішеннях, можуть бути корисними як для тих, хто судиться з податківцями за попередніми періодами, так і для тих, кого очікують перевірки «старих» податкових періодів.
Крім того, позиції Вадсуду можна використовувати й у спорах з податківцями, що ґрунтуються на нормах ПКУ, оскільки більшість претензій, що висуваються податківцями, точно так само не ґрунтуються і на нормах ПКУ, як не ґрунтувалися й на докодексних нормах, і мають схожу правову природу.
Увага! Див. також про більш ранні рішення (найчастіше — щодо того самого) у «Бухгалтері» № 24’2012 на с. 10–12!
Адміністрування/санкції
1. Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу, встановлене платником,— ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-25094/09 (реєстр. № 21602345*), від 24.01.2012 р. № К-49325/09 (реєстр. № 21602270), від 24.01.2012 р. № К-50649/09 (реєстр. № 21536227), від 24.01.2012 р. № К-48382/09 (реєстр. № 21602260), від 10.01.2012 р. № К-16474/10 (реєстр. № 21009267).
* Тут і далі наведено реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті http:// reyestr.court.gov.ua.
2. Власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки суб’єкта господарювання не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за вчинені правопорушення — ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К/9991/411/11 (реєстр. № 21534236). Детальніше про це — див. «Бухгалтер» № 9’2012, с. 44–46.
Нагадаємо, що судова практика в цьому питанні залишається суперечливою й часом Вадсуд все-таки звертає увагу на порушення, допущені під час перевірки. Однак рішень на користь податкової в аналогічних справах стає все більше й більше.
3. Для застосування конфіскації за ст. 208 Господарського кодексу (див. її у «Бухгалтері» № 29’2006 на с. 62т) потрібен намір, і, якщо його не доведено, конфіскацію застосовувати не можна — ухвали Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-21929/09 (реєстр. № 21540058), від 24.01.2012 р. № К-5118/08 (реєстр. № 21534206). Детальніше про це — див. «Бухгалтер» № 12’2012, с. 43–45.
ПДВ
1. Платник закуповував матеріали для виробництва ламінованої плівки, придбавав роботи з ламінації й нарізання плівки, здійснював реалізацію ламінованої плівки.
Податкова абсолютно безпідставно зробила висновок про завищення податкового кредиту. Вадсуд, розглядаючи спір, зазначив, що невикористання на момент проведення перевірки в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності придбаної плівки й послуг з ламінування плівки не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ,— ухвала від 24.01.2012 р. № К-20691/10 (реєстр. № 21428466).
2. Вадсуд підтверджує (див. також «Бухгалтер» № 21’2012, с. 36) вже усталену позицію, згідно з якою:
— Закон про ПДВ не обмежує право на бюджетне відшкодування від’ємного значення ПДВ, що припадає виключно на попередній податковий період, який безпосередньо передує звітному. Таким періодом є будь-який попередній період. Платник податків має право на бюджетне відшкодування за тією сумою ПДВ, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому Закон про ПДВ не обмежує термін «попередній період» тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, що передує звітному, є попереднім щодо звітного періоду — ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-43173/09 (реєстр. № 21602254);
— оскільки на момент продажу товару і видачі податкових накладних контрагенти мали статус платників ПДВ, то подальше анулювання їх реєстрації як платника ПДВ аж ніяк не позбавляє підприємство права на податковий кредит — ухвала Вадсуду від 10.01.2012 р. № К-16640/10 (реєстр. № 21009260);
— факт визнання установчих документів підприємства недійсними або скасування державної реєстрації не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації і до моменту його виключення із державного реєстру,— ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-19288/10 (реєстр. № 21428483);
— сама по собі несплата ПДВ продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем і суму бюджетного відшкодування, на віднесення відповідних сум до витрат підприємства — ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-4005/08 (реєстр. № 21534168), постанова Вадсуду від 10.01.2012 р. № К/9991/81953/11 (реєстр. № 21009292);
— у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов’язків зі сплати ПДВ до бюджету, такі дії тягнуть за собою відповідальність і негативні наслідки саме відносно цих осіб — ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К/9991/66560/11 (реєстр. № 21540211). Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника права на відшкодування ПДВ у випадку, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо одержання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту,— ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К/9991/2491/11 (реєстр. № 21539975), від 10.01.2012 р. № К-26669/09 (реєстр. № 21007976), від 10.01.2012 р. № К-44944/09 (реєстр. № 21008031);
— Закон про ПДВ не пов’язує право платника на податковий кредит із проведенням будь-яких зустрічних перевірок і не ставить право платника на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками за всім ланцюжком товарообігу.
Допущені попередніми постачальниками в ланцюжку постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть за собою негативні наслідки саме для таких постачальників і не впливають на право контрагента (добросовісного платника) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого постачальникам товару ПДВ і пред’явлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з ПДВ.
Тільки встановлення під час судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісними платниками (постачальниками) з метою незаконного одержання податкових вигід або його поінформованості про такі дії постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюжку постачань від виконання податкових зобов’язань може бути підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування — ухвала Вадсуду від 10.01.2012 р. № К/9991/14315/11 (реєстр. № 21009617).
Земельний податок
Нарахування земельного податку є неправомірним, якщо немає документа, який засвідчував би право користування земельною ділянкою, і відсутні відомості про реєстрацію за платником цього податку земельної ділянки — у земельному кадастрі та про оцінку земельної ділянки — ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-19746/10 (реєстр. № 21428447).
Податок на прибуток
1. Податківці виявили неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів із джерелом його походження з України при здійсненні розрахунків із нерезидентом (Республіка Кіпр) відповідно до укладеного договору щодо оренди літака.
Вадсуд у цьому спорі застосував положення Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 29 жовтня 1982 року.
Приміром, частинами 1, 2 статті 9 Угоди передбачено, що нерухоме майно, яке належить особі з постійним місцезнаходженням в одній Договірній Державі, і перебуває в іншій Договірній Державі, підлягає оподаткуванню тільки в іншій державі. Статтею 10 Угоди передбачено, що доходи, отримані особою з постійним місцезнаходженням в одній Договірній Державі від продажу, обміну, оренди чи будь-яких інших видів використання нерухомого майна, що перебуває в іншій Договірній Державі, підлягають оподаткуванню тільки в іншій державі. Доходи, отримані особою з постійним місцезнаходженням у одній Договірній Державі від продажу, обміну, оренди або будь-яких інших видів використання рухомого майна, за винятком транспортних засобів, що перебуває в іншій Договірній Державі, підлягають оподаткуванню тільки в першій державі.
Виходячи з цього, на думку Вадсуду, оподаткування доходів від використання нерухомого майна здійснюється в місці перебування цього майна. Ну а оскільки належним чином зареєстроване в Україні повітряне судно має статус нерухомої речі, то отримані доходи повинні оподатковуватися відповідно до вимог пункту 13.2 статті 13 Закону Про Прибуток — ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-25736/09 (реєстр. № 21603409).
2. Витрати за послугами мобільного зв’язку навіть без урахування дзвінків і доказів ведення переговорів з діловими партнерами все одно є правомірними, витрати з рекламних послуг є правомірними незважаючи на відсутність звіту про місце розташування реклами — ухвала Вадсуду від 10.01.2012 р. № К-44218/09 (реєстр. № 21007993).
ПДФО
Відшкодування витрат на проживання особового складу наряду спецпідрозділу охорони «Титан» у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків поза місцем дислокації підрозділу відповідно до договору щодо забезпечення особистої безпеки фізичних осіб і кош ти, сплачені за проживання громадянина Татарстану (РФ), який не є працівником товариства, але є членом Наглядової Ради акціонерного товариства і проживання якого пов’язане з виконанням обов’язків члена Наглядової Ради, не є додатковими благами в розумінні визначення ст. 1 Закону про ПДФО, а є компенсаційними виплатами у розумінні цієї норми Закону — ухвала Вадсуду від 10.01.2012 р. № К-23567/07 (реєстр. № 21007981).
ЄП
ЮРЄП-10%-ник не включав до бази оподаткування отримані на розрахунковий рахунок кошти з бюджету на покриття збитків від перевезення пільгової категорії населення. На думку ж Вадсуду, кошти на покриття збитків від перевезення пільгової категорії громадян слід вважати доходом з інших джерел і включати до бази оподаткування, оскільки при здійсненні перевезення пільгової категорії громадян підприємство не одержало від них оплати за надані послуги, але збитки від перевезення цієї категорії громадян були компенсовані отриманими на розрахунковий рахунок коштами з бюджету — ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-11180/09 (реєстр. № 21540039).
РРО
Відпуск нафтопродуктів за талонами, які попередньо оплачені у безготівковій формі, не є розрахунковою операцією і, відповідно, не вимагає використання РРО, тому підстав для застосування штрафних санкцій у цьому випадку немає — ухвала Вадсуду від 24.01.2012 р. № К-49367/09 (реєстр. № 21704332).
Григорій Берченко, Іван Тургенєв
