Посади ПриПЄПа за стіл
2-ї групи лібералізму —
то він почне послуговувати кому заманеться…
Зміни, внесені до Податкового кодексу Законом № 4834-VI, містять, зокрема, низку антикаральних новинок для спрощенців, головна з яких полягає у скасуванні всіх фінансових санкцій, причому не тільки для ПриПЄПів, але й для ЮРЄПів, за все можливе податкове хуліганство у 2012 році.* (Адміністративні санкції, щоправда, не скасовуються, крім як за порушення будь-якими ПриПЄПами порядку ведення книги обліку доходів або книги обліку доходів і витрат).
* А конкретно —
«за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками» (зміни до п/п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Крім того, до ліберальних (фактично їх теж можна назвати антикаральними) змін належить і зупинення на 2012 рік застосування норм п/п. 2 п. 293.4 і п/п. 7 п/п. 298.2.3 ПКУ.
Це означає, відповідно, що:
— по-перше, у 2012 році дохід, отриманий ПриПЄПами першої і другої груп від виду діяльності, не зазначеного у свідоцтві платника єдиного податку, не повинен оподатковуватися за ставкою 15%,
— по-друге, при одержанні у 2012 ро-ці доходів від таких «відсутніх» видів діяльності ПриПЄПи всіх трьох груп не зобов’язані з наступного звітного податкового періоду переходити на загальну систему оподаткування**.
** У своєму коментарі у минулому випуску на с. 31 ми зазначали, що, на нашу думку, ці зміни-зупинення повинні застосовуватися заднім числом і охоплювати ПриПЄПську діяльність за весь 2012 рік (включаючи і перше півріччя).
У світлі згаданих новацій багатьом стало здаватися, що для всіх ПриПЄПів тепер відкрилася повноцінна зелена вулиця, і в редакцію почали надходити запитання — зокрема про те, чи можна тепер ПриПЄПам другої групи безкарно надавати послуги не тільки населенню та спрощенцям (як того вимагає п/п. 2 п. 291.4 ПКУ), але й іншим господарюючим суб’єктам? Тобто чи буде якось після згаданих змін каратися за таку провину ПриПЄП другої групи, який надав послуги «не тій» особі?
Спробуємо із цим розібратися.
Нагадаємо, що можливі наслідки — для обох сторін — подібних (некодексних) злодіянь ПриПЄПів другої групи ми розглядали ще до набрання єдиноподатковими нормами ПКУ чинності — у «Бухгалтері» № 48’2011 на с. 42–44***.
*** Причому наші аналітичні здогадки (на жаль, у їх фіскальному ракурсі) щодо можливих наслідків таких ПриПЄПодіянь надалі частково підтвердилися консультаціями податківців.
Стисло повторимо.
У згаданій публікації ми логічно доводили, що покупець послуг (робіт) за ПриПЄПа не відповідає.
Покупець не зобов’язаний знати, порушує ПриПЄП своїми діями якісь норми ПКУ чи ні. Тому витрати покупця (платника податку на прибуток або ФОПа на загальній системі) у такій ситуації постраждати не повинні*.
* Не виникає тут у покупця й обов’язку утримувати ПДФО у джерела виплати (за умови відповідного документального підтвердження ПриПЄПом його статусу).
Пізніше щодо цього головними податківцями навіть було видано Узагальнюючу податкову консультацію з питання формування витрат по операціях з фізичними особами — підприємцями , які застосовують спрощену систему оподаткування (затверджено наказом ДПСУ від 15.02.2012 р. № 121 — див. її у «Бухгалтері» № 8’2012 на с. 30–31), що повністю підтвердила наші висновки щодо безкарності покупця і, зокрема, правомірності включення до витрат придбаних ним у ПриПЄПа другої групи послуг (робіт).
(До речі, у додатку ОК до декларації з податку на прибуток й у звіті за формою № 1ДФ група ПриПЄПа не зазначається, тому податківці таке порушення з ходу встановлювати не можуть. Утім, спіймати не з ходу такого капосного ПриПЄПа в сьогоднішньому електронному морі даних на всіх і вся податківці, мабуть, зможуть без особливих зусиль.)
Таким чином, винна голова тут тільки одна,— ПриПЄП-другогрупник, який незаконно надав послугу.
А от як відтяти цю голову — на нашу думку, не зрозуміло, оскільки прямо наслідки таких злодіянь у ПКУ не прописано.
Найбільш «ідеологічно близькими» нам здалися норми п/п. 4 п. 293.4 і п/п. 5 п/п. 298.2.3 ПКУ.
У першій нормі йдеться про застосування підвищеної 15%-вої ставки єдиного податку
«до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування».
У другій передбачається перехід ПриПЄПа на загальну систему у разі здійснення видів діяльності, які не дають права на ЄП, «з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності».
Крім цього, у п/п. 4 п. 299.15 ПКУ для «особливо нетямущих» ПриПЄПів передбачено додаткову «палицю» у вигляді права податківців самостійно анулювати в таких випадках свідоцтво платника єдиного податку.
Однак ми вважаємо, що надання послуг «не тій» особі не можна розцінювати як окремий вид діяльності в тому розумінні, у якому цей термін експлуатується в ПКУ, і зокрема — у «спрощеній» главі 1 його ХIV розділу (див., наприклад, перелік заборонених видів діяльності, що фігурує в п/п. 291.5.1 ПКУ). Тому застосування до наших ситуацій п/п. 4 п. 293.4, п/п. 5 п/п. 298.2.3 і п/п. 4 п. 299.15 ПКУ нам здавалося і здається не дуже коректним.
Утім, головних податківців цей факт анітрохи не збентежив, і щодо таких провин вони обрали шлях застосування саме вищезгаданих норм ПКУ (як ми, власне, і припускали у «Бухгалтері» № 48’2011). Це чітко простежується в ряді їхніх консультацій, наведених згодом в ЄБПЗ. От фрагмент однієї з них:
«Які наслідки для ФОП — платника ЄП другої групи, який надав послуги не платнику ЄП? [Діє до 01.07.2012.]
Відповідно до п/п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
<…>
Згідно із п/п. 4 п. 299.15 ст. 299 ПКУ свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом державної податкової служби у разі здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, зокрема, надання фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку ІІ групи послуг, у тому числі побутових, не платнику єдиного податку.
При цьому п/п. 3 п. 293.5 ст. 293 ПКУ** передбачено, що до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, застосовується ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Враховуючи вищевикладене, якщо фізична особа — підприємець — платник єдиного податку другої групи надала послуги не платнику єдиного податку, тобто здійснила вид діяльності, який не дає право на застосування спрощеної системи оподаткування, то орган державної податкової служби має право анулювати свідоцтво платника єдиного податку та дохід, отриманий від такого виду діяльності, оподатковується за ставкою єдиного податку у розмірі 15 відсотків».
** Неправильне посилання — тут мається на увазі згаданий вище п/п. 4 п. 293.4 ПКУ.— О. П , А. П.
Тепер саме час ще раз звернути увагу на той факт, що Законом № 4834-VI на 2012 рік зупинено дещо інші норми: підпункту 2 (а не 4) п. 293.4 і підпункту 7 (а не 5) п/п. 298.2.3 ПКУ.
У зупинених нормах йдеться про інший вид порушення ПриПЄПами норм ПКУ — про здійснення ПриПЄПами видів діяльності, не зазначених у свідоцтві. Тобто ці норми стосуються ситуацій, коли види діяльності спрощенцям не заборонені — просто такі види не були зазначені у свідоцтві конкретного ПриПЄПа — порушника.
У нашому ж випадку податківці ведуть мову про інший вид порушення — про здійснення видів діяльності, заборонених спрощенцям, і про наслідки, передбачені в ПКУ саме для таких «заборонних» випадків.
Тому при розглядуваному виді порушення ПриПЄПу другої групи буде досить проблематично стверджувати, що тут було наявне здійснення ним виду діяльності, не зазначеного у свідоцтві, наслідки за яке на 2012 рік зупинено.
Хоча, використовуючи надто буквальний підхід, приправлений здоровою фантазією, можливо, комусь і вдасться переконати в цьому суддів — безумовно, коли такі старання ПриПЄПа їм будуть не байдужими.)
Не допоможе тут і доданий у п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ другий абзац, що вводить штрафну амністію для всіх (!) платників єдиного податку при порушеннях порядку обчислення єдиного податку тощо.* Справа в тому, що згадані вище наслідки (включаючи підвищену ставку єдиного податку — 15% і позбавлення свідоцтва) не є штрафними санкціями.
* Детальніше — див. виноску «*» на с. 41.
Тому ілюзії безкарності роботи з ким заманеться (починаючи з 1 липня цього року) ПриПЄПів другої групи, якщо взяти до уваги позицію головних податківців щодо наслідків за названі порушення, досить легко розвіюються.
Водночас зазначимо, що в ЄБПЗ строк дії консультацій, присвячених таким порушенням, вчиненим ПриПЄПами-другогрупниками, зараз обмежено датою 01.07.2012 р., тобто датою набрання чинності вищезгаданими змінами до ПКУ, які внесені Законом № 4834-VI. І, очевидно, цей факт додатково підштовхує ПриПЄПочитачів до фривольних думок про безкарність надання послуг забороненим особам (неєдиноподатникам і при цьому не населенню).
Однак його, на наш погляд, не можна розцінювати як аргумент на користь уседозволеності для послуг ПриПЄПів-другогрупників. Адже така практика ДПСУшників не нова: коли надходить чергова порція змін до ПКУ, вони спочатку всі консультації на відповідну тему гамузом зупиняють (датою набрання чинності черговими конкретними змінами до ПКУ), а через деякий час видають на ту ж тему нові консультації, практично ідентичні старим** (якщо на зміст конкретних консультацій зміни, внесені до ПКУ, ніяк не вплинули). Ми майже не сумніваємося, що так само відбудеться й у цьому випадку. І всі зупинені з 01.07.2012 р. за розглядуваними нами ПриПЄПопорушеннями консультації в ЄБПЗ будуть відтворені.
** Іноді навіть слово в слово повторюються і запитання, і відповідь.
Тож у світлі аж ніяк не ефемерної небезпеки потрапити за такими операціями під 15%-вий єдиний податок і під анулювання свідоцтва*** ПриПЄПам-другогрупникам краще утриматися від таких операцій або використовувати способи законного обходу зазначеного обмеження (див., наприклад, «Бухгалтер» № 9’2012, с. 36–39).
*** Причому таке примусове анулювання цілком можливе й заднім числом. Як зазначено в одній з консультацій у ЄБПЗ,
«у разі якщо фізична особа — підприємець — платник єдиного податку здійснював види діяльності , не зазначені у свідоцтві платника єдиного податку, і не перейшов на сплату інших податків та зборів, орган державної податкової служби має право анулювати свідоцтво платника єдиного податку на підставі акта перевірки в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися (!) такі види діяльності».
Детально про такі ситуації та їх наслідки ми писали у «Бухгалтері» № 4’2012 на с. 46–49.
Звернемо увагу на те, що в цій консультації йдеться не про нашу ситуацію, а саме про ту, коли ПриПЄП «здійснював види діяльності, не зазначені у свідоцтві», а в п. 299.15 ПКУ немає прямої підстави для анулювання податківцями в такому разі свідоцтва платника ЄП. Утім, це — тема окремої розмови, але тепер уже, очевидно, у 2013 році...
Олексій Павленко, Андрій Павлов
