— Спиток — не збиток!
— Авжеж … Але ж…
Запити ДПІ про надання інформації: нюанси
Не секрет, що багато платників дуже насторожено ставляться до запитів ДПІ про надання інформації, особливо тих, що стосуються взаємовідносин із контрагентами. Виконання прохань податківців у вигляді запитів може забрати багато часу і велику кількість ресурсів. Більше того, немає ніяких гарантій того, що, отримавши необхідні документи, податківці не надішлють інший запит, а потім наступний або за наявності великого бажання не знайдуть підстав для того, щоб прийти на позапланову перевірку. Тож актуальним стає пошук приводів, пославшись на які, можна такі запити податківців не задовольняти.
У «Бухгалтері» № 32’2011 на с. 48–50 ми вже розглядали правила звернення податківців із запитами про надання інформації. У цій статті ми хочемо звернути увагу на деякі практичні «фішки» при отриманні відповідного запиту від податківців.
Підстави для запиту
Пункт 73.3 ПКУ прямо називає підстави для надсилання запиту про надання інформації. Запит може бути надісланий у таких випадках:
1) якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником;
4) якщо щодо платника подано скаргу про ненадання таким платником податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки*;
6) в інших випадках , визначених ПКУ.
* Можливість надсилання запитів у межах зустрічних звірок органами ДПС також закріплено в п. 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232 (детальніше про це — див. «Бухгалтер» № 21’2011, с. 44–47).
Згаданий Порядок — див. у «Бухгалтері» № 6’2011 на с. 26–27.
Отже, сам запит про надання інформації з формальної точки зору повинен містити підстави для такого запиту. Практично це означає, що в запиті мають бути наведені посилання на норми закону, на підставі яких орган ДПС має право на отримання такої інформації (п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1245, далі — Порядок)**.
** Порядок — див. у «Бухгалтері» № 12’2011 на с. 12–14, зміну до нього — у № 40’2011 на с. 29.
Однак податківці часто не завдають собі клопоту пошуками відповідних підстав, надсилаючи запити взагалі без їх зазначення, тобто або без посилань на ПКУ в принципі (що трапляється рідше), або з посиланням просто на п. 73.3 ПКУ без конкретизації самих підстав для надсилання запиту (що буває частіше).
Такі запити, на наш погляд, можна вважати складеними з порушеннями і їх не виконувати. Адже в п. 73.3 ПКУ прямо сказано, що якщо запит складено з порушенням установлених вимог, платник звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит. Аналогічне правило закріплене також у п. 16 Порядку.
На сьогодні суди підтверджують цей підхід і за відсутності посилань у запиті на конкретну підставу, названу в п. 73.3 ПКУ, вважають такий запит складеним із порушеннями, на який платник відповідати не зобов’язаний. Позицію судів можна звести ось до чого.
Відсутність у запиті посилання на законодавчо передбачені підстави для його надсилання, зазначені в абз. 3 п. 73.3 ПКУ, яке є обов’язковою складовою частиною запиту, вважається порушенням абз. 1 і 2 п. 73.3 ПКУ. Відповідно, платник звільнений у такому разі від обов’язку надання відповіді на запит (постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 р. у справі № 2а/0470/8107/11, реєстр. № 22376430*, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 р. у справі № 2а/1270/356/2012, реєстр. № 24091522, від 07.02.2012 р. у справі № 2а-9283/11/1270, реєстр. № 22588985 та від 21.09.2011 р. у справі № 2а-6002/11/1270, реєстр. № 19778935, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. у справі № а-16775/11/2070, реєстр. № 20596675).
* Тут і далі зазначено реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті www.reyestr.court.gov.ua.
Більше того, Донецький апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 15.07.2011 р. у справі № 2а-3380/11/1270, реєстр. № 17303533, прямо зазначив, що якщо в запиті податкового органу є посилання на п. 73.3 ПКУ, але підстави, передбачені в ст. 73 ПКУ, їх конкретизацію, не наведено, то в платника відсутній обов’язок з надання запитуваних документів.
Повністю ігнорувати таку кореспонденцію від податківців чи все-таки відповідь скласти, але зазначити причини, через які запит підприємство вирішило проігнорувати й нічого податківцям не надати, — справа індивідуальна.
Допитливий читач запитає: а що робити з п/п. 6 ч. 3 п. 73.3 ПКУ, який передбачає таку підставу для надсилання запиту, як «інші випадки, передбачені цим Кодексом». Насправді на сьогодні цей абзац, власне, є мертвою нормою, оскільки «інших випадків» надсилання запитів ПКУ не передбачає.
Справді, до 06.08.2011 р. існувала ситуація, коли перелік підстав для надсилання запиту, що міститься у п. 73.3 ПКУ, був набагато вужчим і ряд підстав для надсилання містилися також у п/п. 78.1.4 та 78.1.9. Тепер же інкорпоровано в текст самого п. 73.3 (п/п. 3 і 4 ч. 3 п. 73.3 відповідно).
Крім того, аналогом п/п. 1 ч. 3 п. 73.3 є п/п. 78.1.1 з тією лише різницею, що в першому випадку йдеться про надсилання запиту, якщо
«за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення <...>»,
а в другому — якщо
«за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення <...>».
У згаданих нормах п. 78.1 встановлено і спеціальний строк відповіді на цей запит — 10 днів, на відміну від загального правила, згідно з яким платник зобов’язаний надати інформацію та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що наступного за днем надходження запиту (ч. 5 п. 73.3 ПКУ).
Тому, на наш погляд, лише в тому випадку, якщо в запиті є посилання на п/п. 78.1.1, 78.1.4 або 78.1.9 і за відсутності посилань на підстави, зазначені в п. 73.3 ПКУ, такий запит можна все одно вважати таким, що містить підстави**.
** Хоча окремі суди й такі запити вважають надісланими безпідставно, про що — див. далі.
Однак податківці, користуючись формулюванням п/п. 6 ч. 3 п. 73.3 ПКУ, на практиці часто вдаються до хитрощів, вимагаючи надати інформацію, приміром, на підставі п/п. 16.1.5, 20.1.6, 72.1.6 ПКУ.
Нагадаємо їх зміст:
«16.1. Платник податків зобов’язаний:
<...>
16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів ( у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;
<...>
20.1. Органи державної податкової служби мають право:
<...>
20.1.6. для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом;
<...>
72.1.6. для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку».
Як бачимо, ці норми встановлюють загальні права податківців та обов’язки платників, що не мають самостійного значення. Для їх реалізації необхідна наявність випадків, визначених законодавством (п/п. 16.1.5), наявність спеціального порядку та підстав, передбачених в інших нормах ПКУ (п/п. 20.1.6) або встановленого законом порядку (п/п. 72.1.6). На наш погляд, вважати ці норми самостійними «іншими випадками», передбаченими в п/п. 6 ч. 3 п. 73.3 ПКУ, аж ніяк не можна.
Тому, якщо в запиті орган ДПС посилається на загальні норми ПКУ, наприклад на п/п. 20.1.6, не наводячи при цьому ніяких інших підстав, у наданні інформації можна відмовляти, посилаючись на те, що в запиті не наведено конкретних підстав для надсилання запиту.
Тим більше що суди, як ми побачили вище, бажають бачити в запиті посилання на конкретну підставу з п. 73.3 і всі хитрування податківців із «загальними» пунктами ПКУ, які останні вважають підставами для надсилання запиту, в судах уже, як правило, «не проходять».
Приміром, Харківський апеляційний адміністративний суд визнав безпідставним запит, що містить лише посилання на п/п. 20.1.6 (ухвала від 20.03.2012 р. у справі № 2а-516/12/2070, реєстр. № 23849529, від 11.06.2012 р. у справі № 2а-55/12/2070, реєстр. № 24939897). Точно так само Донецький апеляційний адміністративний суд визнає неправомірним запит, що містить лише посилання на п/п. 20.1.6 і п/п. 78.1.1 ПКУ, як такий, що не відповідає вимогам п. 73.3 ПКУ (ухвала від 19.10.2011 р. у справі № 2а-6034/11/1270, реєстр. № 20806508).
Житомирський апеляційний адміністративний суд також визнав безпідставним запит, зроблений лише з посиланнями на ст. 16, п/п. 20.1.6, ст. 72, ст. 73 ПКУ (ухвала від 27.03.2012 р. у справі № 0670/5022/11, реєстр. № 24757373).
Але не всі суди готові, на жаль, прийняти такий підхід. Приміром, Вінницький апеляційний адміністративний суд запит у порядку одного тільки п/п. 20.1.6 ПКУ визнав правомірним (ухвала від 18.01.2012 р. у справі № 2а/2470/1649/11, реєстр. № 21527540).
Посилання на конкретні факти порушень
Певні нюанси має надсилання запиту на підставі п/п. 1 ч. 3 п. 73.3 ПКУ або п/п. 78.1.1. Нагадаємо, що там йдеться про конкретні факти, які свідчать про порушення платником податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та іншого законодавства, контроль над дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Що робити, якщо в запиті є посилання на відповідний пункт ПКУ, але не зазначено, за результатами перевірок яких платників виявлено факти, які свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства, а також не зазначено, які були встановлено факти, що стали підставою для висновку про можливі порушення законодавства?
На сьогодні є позитивні приклади, коли суди доходили висновку, що запит має обов’язково містити зазначення фактів порушення платником законодавства, — постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 р. у справі № 2а-9073/11/2070, реєстр. № 18949003.
Проте наразі, на жаль, не всі суди готові однозначно визнати запит, який не містить настільки докладної інформації, оформленим неналежним чином — ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. у справі № 2а/2370/199/2012, реєстр. № 24950070.
Надсилання запиту не на бланку органу ДПС
Нагадаємо, що запит податківців має бути оформлений на бланку органу ДПС (п. 10 Порядку).
Однак, якщо запит оформлено не на спеціальному бланку, суди поки що не наважуються вважати такий запит оформленим неналежним чином. Аргументація така: оформлення запиту не на спеціальному бланку не звільняє від обов’язку надати відповідь на цей запит, оскільки зазначені обставини не є порушенням вимог, викладених в абзацах першому і другому п. 73.3 ПКУ,— ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 р. у справі № 2а-11886/11/2070, реєстр. № 23952860.
Печатка на запиті
До 06.08 .2011 р. у п. 42.1 ПКУ було закріплено обов’язок скріплення печаткою будь-яких документів, що надсилаються платнику податківцями. Логічно було б припустити, що й у випадку із запитом ця норма мала б діяти. Однак суди (див. згадане вище визначення Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 р. у справі № 2а-11886/11/2070, реєстр. № 23952860) на відсутність печатки уваги не звертали. Тим більше відсутність печатки не матиме значення зараз, коли згідно з п. 42.1 її проставлення на документах, що пересилаються податківцями платникам, взагалі не завжди є обов’язковим.
Наслідки невиконання запиту
Якщо ж будь-які порушення у запиті органу ДПС про надання інформації відсутні, надання інформації на запит органу ДПС є обов’язковим.
Згідно з п. 15 Порядку при відповіді на інформаційний запит слід зазначити:
— номер і дату запиту органу ДПС, на який надається відповідь;
— запитувану інформацію і на вимогу податківців — перелік документів, який її підтверджує.
Але найцікавіше — це наслідки. Що ж буде за ненаданням інформації та підтвердних документів на запит податківців?
Тішить, що податківці в ЄБПЗ чесно зізналися, що фінансову, адміністративну або кримінальну відповідальність платника податків у разі ненадання пояснень та їх документальних підтверджень ПКУ не встановлено*.
* Утім, на практиці податківці іноді застосовують за невиконання запиту штраф на підставі п. 121.1 ПКУ за ненадання документів або їх копій під час здійснення податкового контролю в розмірі 510 грн.
Однак у ряді випадків деякі наслідки можуть виникати. У ЄБПЗ податківці зазначили, що якщо запитувану ними інформацію не буде надано, то в певних випадках за цим може настати документальна позапланова виїзна перевірка. Така перевірка може бути призначена, якщо платник не надасть інформацію та її документальне підтвердження протягом 10 робочих днів з моменту надходження запиту, надісланого з таких підстав :
— якщо за результатами перевірок інших платників або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податкового, валютного та іншого законодавства, контроль над дотриманням якого покладено на органи ДПС (п/п. 78.1.1 ПКУ);
— якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником (п/п. 78.1.4 ПКУ);
— на платника подано скаргу про ненадання таким платником податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної (п/п. 78.1.9 ПКУ).
Тому, якщо підприємство відмовить у наданні інформації в описаних випадках, не виключено, що податкова скористається нагодою заглянути на позапланову перевірку. У такому разі ключовою зброєю платника буде посилання на порушення, допущені при надсиланні первісного запиту податківців. У суді або в межах процедури адміністративного оскарження можна порушувати питання про визнання неправомірними наказу про призначення перевірки, а також дій щодо її проведення та складання акта перевірки.
Зазначимо, що органи ДПС на практиці незаконно як підстави для проведення перевірки використовують відмову в наданні інформації на запит, надісланий і з інших підстав (наприклад, за відмову у наданні інформації на запит, надісланий у межах зустрічної звірки).**
** Детальніше про можливі наслідки ненадання інформації за запитом, надісланим в межах проведення зустрічної звірки, — див. у «Бухгалтері» № 21’2011 на с. 46–47.
При цьому у разі відмови в допуску посадових осіб органу ДПС існує загроза застосування арешту майна, який може бути застосований органом ДПС із використанням п/п. 94.2.3 ПКУ.
У такому разі існує можливість оскарження наказу про призначення перевірки в судовому порядку***. Якщо перевіряючі були допущені до проведення перевірки, не виключається можливість оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами такої перевірки, з посиланням на порушення процедури проведення перевірки****.
*** Детальніше про це — див. «Бухгалтер» № 19’2011, с. 47–50.
**** Детальніше про це — див. «Бухгалтер» № 9’2012, с. 44–46.
Григорій Берченко,
Іван Тургенєв
