Судова
Палата № 6
Одержання виручки за договорами комісії
на суму понад 500 тис. грн
вимагало за умов дії єдиноподаткового Указу
переходу на загальну систему оподаткування
Постанова Судової палати
в адміністративних справах
Верховного Суду України від 28.02.2012 р.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: <...>, розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом фізичної особи — підприємця ОСОБИ_1 (далі — Підприємець) до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі — ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановила.
У травні 2008 року Підприємець звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 18 квітня 2008 року № 0015511700/0 та № 0015521700/0.
Зазначав, що, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування і здійснюючи господарську діяльність, він згідно з договорами комісії отримав виручку, що складалась із сум комісійної винагороди, яка не перевищувала 500 000 грн — розміру, встановленого Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (який діяв на час виникнення спірних відносин, далі — Указ № 727/98).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 8 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2008 року позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 липня 2009 року зазначені судові рішення залишив без змін.
Рішення судів мотивовані тим, що кошти, отримані Підприємцем за здійснений продаж товару за договорами комісії, не є виручкою від реалізації продукції в розумінні положень Указу № 727/98, оскільки вся виручка від продажу товару належить комітенту і не є доходом позивача.
У скарзі до Верховного Суду України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 1 Указу № 727/98, порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування зазначених судових рішень із прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши за матеріалами справи наведені скаржником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії у постановах від 19 січня 2010 року (справа № 21-1966во09) та від 13 квітня 2010 року (справа № 21-483во10). Вона, зокрема, зазначала, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців — платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків — передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Підприємець, отримавши в ході реалізації товару на виконання договорів комісії на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500 000 грн, повинен був перейти на загальну систему оподаткування.
Таким чином, правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не відповідає тій, яку висловила колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при вирішенні аналогічного спору, і не ґрунтується на нормах матеріального права, а отже, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, абзацом четвертим пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила.
Скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2008 року, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В. Кривенко
Судді: <…>
Від редакції
Хотілося, щоправда, не лише побачити неоднозначно виражену правову позицію Верховного Суду, але й довідатися, яким є її обґрунтування.
Цікаво дізнатися, чому здійснення операцій на суму понад 500 тис. грн вимагало переходу на загальну систему, якщо Указ висуває вимогу тільки у обсягу виручки, тобто щодо суми коштів, які надійшли? І абсолютно не зрозуміло, яке порушення допущено вже під час укладання договорів на суму понад 500 тис. грн.
Чимось ця правова позиція нагадує свавілля…
