Ой, яка ж у нас чудова
наша практика судова!
Дайджест судової практики
Нижче пропонуємо огляд судової практики Вадсуду з актуальних податкових питань. Звертаємо увагу на те, що ряд рішень винесено на підставі законодавства, що діяло до набрання чинності Податковим кодексом, однак сформовані правові позиції Вадсуду є актуальними й на сьогодні.
Адміністрування/санкції
1. Податківці не мають права на подання позову про припинення юрособи через відсутність відповідних повноважень (див. ухвалу Вадсуду від 06.12.2011 р., реєстр. № 20372941*). Звертаємо увагу на те, що в «Бухгалтері» № 15’2012 на с. 47–48 ми наводили протилежні рішення Вадсуду, який не заперечував можливості звернення податківців із такими позовами. Тож поки що практика Вадсуду в цьому питанні залишається суперечливою.
* Тут і далі наведено реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті http://reyestr.court.gov.ua.
2. Вадсуд визнав правомірним припинення фізособи-підприємця у зв’язку з неподанням нею податкових декларацій протягом року за позовом податкової — ухвала від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20672267). При цьому чомусь Вадсуд не ставить під сумнів саму можливість звернення до суду з такими позовами, як у попередньому випадку.
3. Вадсуд підтвердив свою усталену позицію, згідно з якою податківці не можуть звертатися із позовом про визнання недійсними установчих (статутних) документів і такі справи повинні закриватися,— див. ухвалу Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20657068).
4. Наявність наміру для застосування санкції за ст. 208 Господарського кодексу (див. її у «Бухгалтері» № 29’2006 на с. 62т) під час укладання правочинів не може бути підтверджена тільки рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію — ухвала Вадсуду від 20.12.2011 р. (реєстр. № 21539844).
5. Державну податкову адміністрацію (інспекцію) за результатами розгляду скарги (заяви) платника не наділено правом приймати рішення про скасування оскарженого рішення і одночасно направляти повторне податкове рішення на ту саму суму податкових зобов’язань — ухвала Вадсуду від 20.12.2011 р. (реєстр. № 21539724).
Податок на прибуток
1. Доходи нерезидента мають оподатковуватися податком на прибуток у державі, резидентом якої він є, якщо це передбачено конвенцією про уникнення подвійного оподаткування,— ухвала Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20366485).
2. Якщо підтвердні документи складено іноземною мовою, податківці, вимагаючи надати їх переклад під час проведення перевірки, повинні враховувати час на переклад, який може знадобитися підприємству,— ухвала Вадсуду від 20.12.2011 р. (реєстр. № 21703344).
3. Відсутність напису на касовому чеку «Фіскальний чек» за наявності інших обов’язкових реквізитів не може впливати на його статус як розрахункового документа, що підтверджує оплату вартості придбаного пального,— ухвала Вадсуду від 20.12.2011 р. (реєстр. № 21539791).
4. При одержанні рекламно-інформаційних послуг наявність ефективних результатів від цих послуг, зокрема збільшення обсягів виробництва та продажів, не обов’язкова. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог про обов’язкову наявність певних документів для підтвердження факту надання інформаційно-консультаційних послуг — ухвала Вадсуду від 20.12.2011 р. (реєстр. № 20375195).
ПДВ
1. Вадсуд підтверджує свою усталену позицію стосовно того, що
— звернення до суду з позовом про стягнення сум ПДВ є належним засобом захисту права у разі неправомірного невідшкодування суми ПДВ платнику — ухвала Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20658760);
— податкові накладні, видані контрагентом до анулювання реєстрації платника ПДВ, можуть бути підставою для формування податкового кредиту — ухвала Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20366537);
— порушення контрагентом податкової дисципліни не впливає у підприємства на його податковий кредит. Також не може бути підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення або анулювання статусу платника ПДВ його контрагентів. Усі операції, вчинені контрагентом платника до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини тільки у зв’язку з припиненням (ліквідацією, банкрутством) юридичної особи або анулюванням її податкового статусу — ухвала Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20372290);
— визнання недійсними установчих документів юридичної особи та її реєстрації (перереєстрації) платником ПДВ саме по собі не спричиняє недійсності усіх договорів, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, і не позбавляє правового значення видані за такими господарськими операціями податкові накладні — ухвала Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20656379);
— сам по собі факт визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства та свідоцтва платника ПДВ ще не є підставою для визнання недійсними всіх правочинів, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення із Державного реєстру,— ухвала Вадсуду від 20.12.2011 р. (реєстр. № 21539729);
— чинне податкове законодавство не ставить у залежність право на бюджетне відшкодування ПДВ від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету — ухвала Вадсуду від 13.12.2011 р. (реєстр. № 20368183);
— відсутність документального підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ під час придбання товару і надання до бюджетного відшкодування від’ємного значення ПДВ — ухвала Вадсуду від 13.12.2011 р. (реєстр. № 20671091);
— допущені попередніми постачальниками в ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть за собою негативні наслідки саме для таких постачальників і не впливають на право сумлінного платника податків відносити до складу податкового кредиту сплаченого постачальникам товару ПДВ і надання до бюджетного відшкодування від’ємного значення з ПДВ. Тільки встановлення під час судового розгляду факту узгодження дій платника з несумлінними платниками (постачальниками) з метою незаконного одержання податкових вигод, або його поінформованості про такі дії постачальників, або сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу постачань від виконання податкових зобов’язань може стати підставою для відмови в одержанні бюджетного відшкодування — ухвала Вадсуду від 20.12.2011 р. (реєстр. № 21425533);
— у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов’язків зі сплати ПДВ до бюджету такі дії тягнуть за собою відповідальність і негативні наслідки саме щодо цих осіб — ухвала Вадсуду від 13.12.2011 р. (реєстр. № 20671076).
2. Суперечливо складається практика Вадсуду щодо реальності госпоперацій. Вадсуд то вимагає досліджувати факт порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб контрагентів (ухвала від 06.12.2011 р., реєстр. № 20372718), то ігнорує факт порушеної кримінальної справи і стверджує, що єдиною підставою для формування податкового кредиту передбачено наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної (ухвала від 06.12.2011 р., реєстр. № 20364393).
Митна вартість
1. Митниця має повноваження вимагати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України, і визначити митну вартість самостійно — постанова Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20998378).
2. Вадсуд визнав рішення митниці про визначення митної вартості товарів правомірним. Митниця вимагала надати додаткові документи, після чого декларант під час митного оформлення товару за скоригованою вартістю у декларації митної вартості (далі — ДМВ) зазначив шостий метод* і самостійно вказав обґрунтування неможливості застосування попередніх методів, погодившись із певною митною вартістю товару, про що є відмітки в ДМВ про визнання митної вартості декларантом,— постанова Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20368545).
* Йдеться про методи за їх нумерацією відповідно до ст. 266 Митного кодексу.
3. Якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури і пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то надалі вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки щодо класифікації — ухвала Вадсуду від 06.12.2011 р. (реєстр. № 20366578).**
** Постанову Верховного Суду від 23.01.2012 р., у якій міститься аналогічний підхід,— див. на с. 10–11 цього випуску.
4. Митниця неправомірно застосувала другий метод* для обчислення митної вартості товару, оскільки не дотримала встановленої ч. 3 статті 266 Митного кодексу процедури проведення консультацій з декларантом із метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 МКУ,— ухвала Вадсуду від 20.12.2011 р. (реєстр. № 20887706).
* Йдеться про методи за їх нумерацією відповідно до ст. 266 Митного кодексу.
Григорій Берченко, Іван Тургенєв
