Харків голландський
У Харкові — помаранчева окупація. Голландці — всюди. Зі своїми прапорами , до неподобства схожими на російський , із пивом, у всьому помаранчевому — задоволені, товсті, щасливі, усміхнені .
Гарне в них, напевно, життя.
Із підворіть на них — та їхній урочистий марш спеціально вимитими вулицями міста — вилазять подивитися наші, просто щоб побачити радісних безтурботних людей, у яких немає проблем і які легко й безпечно зважилися на колективний багатотисячний десант до далекої східної глибинки.
— А що це в нас у фонтані біля пам’ятника закоханим помаранчева вода? Іржава, чи що?
— Ні, це голландці кинули барвник…
Їхні « ПСВ» та « АЗ» тут уже грали — і зовсім недавно, але такої масштабної навали, як зараз на Євро, звісно, не було.
Подекуди трапляються випадкові датчани — вони грають теж, але тільки один матч, а от голландці — всі три гри проводять у Харкові .
У колоні — маленький кволий дідусь, років 80. У руках — прапор-триколор (украдений Петром I, який змінив порядок кольорів), на футболці на спині — напис: 16 V. Persie. Це означає — № 16 Ван Персі.
Їм би наші турботи.
Нам би їхні посмішки.
А закінчиться євроказка — і летючі голландці полетять на свою амстердамщину-гаагщину. У свої жалюгідні квартали червоних ліхтарів, до своїх млинів і тюльпанів, у край свободи, наркотиків та іншої розпусти.
Вони полетять — і не пообіцяють повернутися…
Дядечка, рідненьки, не летіть, будь ласка!
P.S . Голландці фотографувалися біля головного харківського монумента — пам’ятника Шевченку. Залізли прямо до самої Катерини з дитям, з якої починається композиція під Тарасом (від нещасного минулого до щасливого колишнього сьогодення, яке потім виявилося ще більш нещасним). Отримавши стільки мужиків, ще й чужоземних, Катерина стала виглядати набагато щасливішою, а дитина ніби знайшла колективного тата. Так через 77 років соціальна ідея пам’ятника набула нового прочитання.
Ще епізод. Два нідерланда в усьому помаранчевому фотографували оперний театр. Я чемно посторонився, щоб не заважати й не заступати, а вони — щирою голландською:
— Олександре Вікторовичу, Ви не хочете, щоб ми Вас сфотографували?..
