Якщо без сировини,
то й 5% —
не так уже багато
Виробництво продукції з давальницької сировини:
чи можна ПриПЄПу залишитися в гр. 2
ФОП на єдиному податку (2-а група) займається виробництвом біжутерії (у Свідоцтві зазначено вид діяльності за КВЕД ДК 009:2010: клас 32.13 «Виробництво біжутерії та подібних виробів»). Зараз ПриПЄП прийняв замовлення від юридичної особи на виготовлення біжутерії з її давальницької сировини.
Яку госпдіяльність у цьому випадку здійснює ПриПЄП — виробництво біжутерії чи надання послуг з її виготовлення?
Чи може ПриПЄП 2-ї групи мати такі замовлення? Чи він зобов’язаний перейти до 3-ї групи?
Для того щоб відповісти на перше запитання, необхідно усвідомити суть операцій із давальницькою сировиною (далі — ДС). Визначення поняття «давальницька сировина» міститься у п/п. 14.1.41 ПКУ. Під нею слід розуміти
«сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб’єкта господарювання ( замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання ( виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі».
Таким чином, головна ознака давальницьких схем — право власності замовника на ДС на кожному етапі переробки, а також виготовлену з неї продукцію.
За своїми ознаками договір на переробку ДС між вітчизняними суб’єктами господарювання відповідає договору підряду (див. § 1 (ст. 837–864) гл. 61 «Підряд» ЦК у «Бухгалтері» № 3’2004 на с. 28т–32т), за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник — прийняти й оплатити виконану роботу.
Водночас у договорі на переробку ДС можуть бути додатково елементи інших договорів (такий договір називають змішаним). Наприклад, якщо виконавець не тільки виготовляє продукцію, але й зберігає і навіть продає її. Тоді до нього слід застосовувати й норми ЦК, які регулюють такі договори.
Особливість давальницького договору з точки зору цивільного законодавства полягає в тому, що роботи виконують із сировини замовника (ст. 840 ЦК).
Враховуючи вищевикладене, ми вважаємо, що, здійснюючи виготовлення біжутерії з давальницької сировини, ПриПЄП займається не виробництвом*, а наданням послуг** з її виготовлення.
* У «Бухгалтері» № 3’2009 на с. 40–43 ми доводили, що виробнича діяльність передбачає, що підприємець не тільки переробляє закуплену сировину, матеріали тощо, але й реалізує власну продукцію.
Із таким підходом згодна й ДПАУ (див. її лист від 14.02.2007 р. № 1440/6/238019 у «Бухгалтері» № 12’2007 на с. 28). При цьому вона посилається на визначення терміна «виробництво (виготовлення)», яке міститься у Законі « Про ліцензування певних видів господарської діяльності», стаття 1 якого встановлює, що
«виробництво (виготовлення) — діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва».
За давальницьким договором право власності на виготовлену продукцію ПриПЄПові не належить.
** Про те, що за широкого підходу до розуміння терміна « послуги» він охоплює також і роботи, у зв’язку із чим ПриПЄП гр. 2 може виконувати роботи, ми говорили у «Бухгалтері» № 48’2011 на с. 42–43.
Нагадаємо, що відповідно до п/п. 2 п. 291.4 ПКУ в 2-й групі можуть працювати фізособи-підприємці, які, зокрема, здійснюють виробництво та продаж товарів. Тобто для ПриПЄПа у цій сфері діяльності жодних обмежень щодо споживачів не існує.
Інша річ — послуги. Згідно з вищевказаною нормою фізособи — платники ЄП можуть здійснювати господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню. Якщо замовником біжутерії є юрособа-загальносистемник (або підприємець на загальній системі оподаткування), ця діяльність для фізособи-підприємця є порушенням умов роботи у 2-й групі платників ЄП. Надавати послуги таким замовникам він зможе, будучи платником ЄП гр. 3.
Згодні з цим і податківці, про що свідчить їхня Узагальнююча податкова консультація щодо віднесення до певної групи (другої або третьої) платників єдиного податку фізичних осіб — підприємців, які здійснюють діяльність з надання послуг, затверджена наказом ДПСУ від 20.02.2012 р. № 137 (див. «Бухгалтер» № 9’2012, с. 20–21). Із неї випливає, що якщо за договором замовником послуг є суб’єкт господарювання, який не є платником ЄП, а виконавцем — підприємець, те останньому відкрита дорога лише до групи 3 платників ЄП.
Звертаємо увагу на те, що Законом від 24.05.2012 р. № 4843 (законопроект № 9661-д) внесено зміни до багатьох норм ПКУ (Закон Президентом поки що не підписано), зокрема ст. 298 ПКУ доповнено п/п. 298.1.5. Це доповнення із 01.07.2012 р. узаконює можливість переходу протягом звітного року платників ЄП з однієї групи до іншої*, тобто зі сплати однієї ставки ЄП на сплату іншої його ставки. Порядок переходу — приблизно такий самий, яким був порядок переходу на єдиний податок за часів єдиноподаткового Указу : шляхом подання заяви до органу ДПС не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
* Про те, що ПриПЄП не має права змінювати групу платників ЄП протягом року, за винятком випадків, коли ПриПЄП 1ї або 2ї групи перевищує граничний обсяг своєї групи,— див. «Бухгалтер» № 17’2012, с. 35.
Алла Погребняк
