Нічогенька бомбочка...
Спонсорська допомога не включається до витрат
Чи враховуються у складі витрат на збут товарів (робіт, послуг) кошти, перераховані платником податку на прибуток як спонсорська допомога для створення теле-, радіопередач, матеріалів в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах?
Відповідно до абзацу «г» п/п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу до складу витрат на збут, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, належать витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
Згідно з п. 138.2 ст. 138, п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу витрати на рекламу, дослідження ринку (маркетинг) та на передпродажну підготовку товарів, які можуть бути враховані платником податку у складі витрат, мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами про здійснення таких витрат.
Статтею 1 Закону про рекламу визначено, що реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.
Спонсорство — це добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону про рекламу у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створено і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів.
Отже, оскільки відомості про спонсора не є інформацією рекламного характеру, то кошти, перераховані платником податку як спонсорська допомога для створення теле-, радіопередачі, матеріалу в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, не включаються до складу витрат на збут товарів (робіт, послуг) такого платника.
Консультацію підготовлено Н. Пасічник,
заступником начальника Управління по роботі
з Єдиною базою податкових знань
та письмовими зверненнями платників податків
Інформаційно-довідкового департаменту
державної податкової служби —
начальником відділу,
І. Денисенко , О. Іваницькою,
І. Романюк, Р. Соколюком та О. Шаровою,
головними державними податковими інспекторами
«Вісник податкової служби України» № 22/2012
Коментар від С. П.
Із позицією ДПС ми не згодні. Як видно з наведених цитат із Закону про рекламу, спонсорство здійснюється з метою популяризації імені, найменування та знака для товарів і послуг. Ця мета цілком узгоджується із призначенням реклами — формуванням чи підтримкою обізнаності та інтересу споживачів до особи та її товарів. Популяризуючи своє ім’я, найменування і знак, особа безсумнівно привертає/утримує інтерес до себе та до своєї продукції.
Посилання на ст. 5 Закону про рекламу*, наведене в цій консультації, взагалі спростовує версію ДПС: адже встановлена у Законі заборона на інформацію рекламного характеру, крім імені або найменування й знака спонсорів, фактично означає, що інформація про ім’я, найменування й знак спонсора є рекламною. Який сенс було виписувати в Законі це саме «крім», якщо інформація ані про ім’я, ані про найменування, ані про знак, як вважає ДПС, і так не є рекламною?
Звертаємо також увагу на те, що п/п. 140.1.5 ПКУ дозволяє включення до витрат видатків на проведення реклами. Це формулювання є набагато більш ліберальнішим, аніж п/п. 5.4.4 Закону Про Прибуток, який визнавав у складі валових витрат лише витрати на рекламу щодо товарів (робіт, послуг), які продаються зазначеними платниками. Це перешкоджало віднесенню до витрат реклами імені-найменування й ставило під сумнів витрати під час рекламування товарного знака (нагадаємо, що у «Бухгалтері» № 15’2002 на с. 45 доводилося, що реклама торгового знака є специфічним способом реклами товарів (послуг), на яких цей знак розміщується). Зараз же (за чинності ПКУ) подібних перешкод немає.
* Статтю 5 і згадану в консультації ще й статтю 1 Закону «Про рекламу» — див. у «Бухгалтері» № 42’2010 на с. 2т–3т.
