Дай їм Бог, або Не називаючи імен
Перебуваючи у тверезому розумі, при здоровому глузді й твердій пам’яті, я розумію, що ніхто мені не повірить, та я б не повірив і сам. Але ЇМ — я повірив.
Нові люди в керівництві головної податкової (так, із донецьких, все правильно) і деякі з добре забутих (і не дуже відомих) старих , що увійшли з ними, новими, в «злочинну змову», ДІЙСНО хочуть щось змінити. І не куди звичайно, а на краще.
Ще й сидять самі (а це ж начальство !) на роботі до першої ночі ледь не щодня (зі слів підлеглих у приватній бесіді).
Вони знають нас і читають із 97-го року (чи багато хто ще пам’ятає, як вони, найперший варіант «Бухгалтерской газеты» — на 4 сторінках?), при цьому не тільки не ображаються, але щиро прагнуть радитися і співпрацювати. Жодних вказівок щодо «не так жорстко», «м’якше», «ну що ж ви нас так» — не було й близько. Аж нецікаво...
Чи можна систему змінити ЗВЕРХУ ? А подивимось. Принаймні, ЗНИЗУ змінити її за наших умов не можна точно. Тож шанс це рідкісний. Аби тільки встигли й не передумали.
Р. S. До речі, 2 слова по суті навздогін до нашої з ними дискусії.
Збитки-2010, тобто докодексні, від нових принципово відрізняються . Ті, старі, ще першоподійні, на відміну від сьогоднішніх, можуть бути справжніми і реальними, просто зумовленими розширенням діяльності, при якому ті витрати , яким вдавалося проскочити повз славнозвісний 5.9 (зарплати тощо), завжди випереджали майбутні доходи . Тож ЦІ збитки — найчастіше чисті . І ставлення до них — лакмусовий папір, через який пізнається справжня ціна благих намірів податківців...
