Слоган одного з видань нашого багатогранного ВБ « Фактор» («Бухгалтерського тижня») — «Не міркування, а конкретні відповіді». А ось журнал « Бухгалтер» (зі слоганом « Думайте з нами!») частіше працює за принципом протилежним, а саме: «Не конкретні відповіді, а міркування» (хоча й відповіді бувають теж).
Кожному — своє. Читач вправі вибрати, що йому подобається.
Ми даємо щодо кожного питання його історію, стан на сьогодні, практику податківців і судів, співвідношення шансів відстояти / не відстояти etc. Порадити щось конкретне ми не ризикуємо, оскільки не знаємо:
ані специфічних умов того чи іншого району (приміром, на Харківській вулиці міста Суми й на Сумській вулиці міста Харкова місцеві звичаї можуть бути протилежними),
ані того, наскільки далеко підприємство ладне зайти та скільки при цьому віддати за правду, чи є в нього трудові ресурси для боротьби, час для неї ж, а також відповідне бажання все це витрачати...
— Ви не кажіть, що з одного боку та що з іншого, ви нам скажіть, що нам робити!
Відповідаємо знову, повторюючи тисячу разів сказане: це — не до нас, це — до терапевта. Або — до наших друзівколег із «Бухтижня», видання настільки ж сміливого, як і його слоган .
Ми ж ні за кого нічого вирішувати не наважуємося, бо даємо лише аргументи й факти.
— А у нашій Надригайлівці нам сказали...
Тож робіть так, як вам сказали у вашій Надригайлівці. Яка вам різниця, як воно було б, якби все було за законом? Істина в останній інстанції — тітка з податкової, яка вам сказала.
— Ми у Сваляві дійдемо до кінця. До Страсбурга. У нас вистачить. Ми не боїмося нікого. Закон же на нашій стороні?
Із задоволенням відповідаємо: звісно, на вашій . Раз не боїтеся і є гроші, то свого доб’єтеся. Тільки не слухайте тоді надригайлівських і те, що ми їм кажемо...
І як же в такій ситуації всім давати загальні для всіх конкретні відповіді? Думайте з нами, але вирішуйте — самі...
Міністерство аудиту [і грошей]?
Світом ходить проект змін до Закону про аудиторську діяльність, який фактично підпорядковує аудиторів Мінфіну та, по суті, перетворює аудит з інституту самостійного на практично піддержавний.
Але ж держнагляд за аудитом є додатковим держнаглядом за всіма підприємствами, які аудит проходять! (Навіщо тоді аудит взагалі — вистачить і податківців: їх теж можна запрошувати!)
Лобісти цієї небаченої у світі дикості не скупляться на попсові обіцянки («захищати» і «сприяти»), але пахне це все пересічною корупцією.
До речі, вже з того, як не дуже мізкуватий Мінфін, залишившись без Пархоменка, «справляється» із бухобліком і переходом на МСФЗ (див., наприклад, «Бухгалтер» № 5’12, с. 36–37), абсолютно ясно: ні на що путнє тамтешні «фахівці» просто не придатні , хіба що на славнозвісні « податкові різниці».
Ми обіцяємо уважно стежити за спробами перетворити цей проект на закон, будемо широко їх висвітлювати та докладно інформувати про:
підмінфінівські «приватні/госпрозрахункові» (!!!) організації, що покликані аудит курирувати від імені держави, і їхню подальшу долю (адже носом риють для себе, а от кому дістанеться?!);
біографії лобістів (включаючи головну), тих, хто за ними стоїть, а також « незалежних аудиторів», яких вони встигли прикупити;
якщо ж, не дай Боже, ця кепська справа дійде до голосування у ВР — про фракції, які за такий держаудит віддадуть [напередодні виборів !!!] свої голоси…
