Щодо оподаткування рекламних послуг нерезидента

II

Лист Державної податкової служби України
від 21.02.2012 р. № 3062/6/15-1215

Щодо оподаткування
рекламних послуг нерезидента

Державна податкова служба України розглянула лист <...> щодо деяких питань оподаткування згідно з п. 160.7 ст. 160 Податкового кодексу України і повідомляє.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу від 16 січня 2003 року № 435-IV, зі змінами та допов­неннями (далі — ЦКУ), за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені , але за рахунок комітента.

За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору (п. 2 ст. 1016 ЦКУ). Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії (п. 1 ст. 1024 ЦКУ).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя (п. 1 ст. 1000 ЦКУ).

Довіритель зобов’язаний, якщо інше не встановлене договором, відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення (п. 2 ст. 1007 ЦКУ).

Відповідно до п. 160.7 ст. 160 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) резиденти , які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 від­сотків суми таких виплат за власний рахунок.

Для застосування цієї норми необхідне виконання водночас двох умов : виплата від резидента повин­на здійснюватися безпосередньо нерезиденту і ця виплата повинна бути за виробництво та/або розповсюдження реклами саме про такого резидента.

Таким чином, якщо платник податку на прибуток — резидент здійснюватиме в Україні оплату резиденту (в даному випадку рекламному агентству) послуг за виробництво та/або розповсюдження реклами про свою діяльність за межами України, то до таких виплат платника податку норми п. 160.7 ст. 160 Кодексу не застосовуватимуться.

Якщо резидент — рекламне агентство, який здійснює виробництво та/або розповсюдження реклами про іншого платника податків — резидента, залучає нерезидентів для виробництва та/або розповсюдження реклами за межами території України про іншого платника податків на основі укладених зовнішньоекономічних договорів з такими нерезидентами, то норма п. 160.7 ст. 160 Кодексу на рекламне агентство — резидента не розповсюджується.

Якщо платник податку на прибуток — резидент, який як посередник (комісіонер, повірений ) за договором доручення (комісії) замовляв нерезиденту рекламні послуги про резидента — комітента (довірителя), під час такої виплати не зобов’язаний сплачувати податок за ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок, обов’язок щодо сплати податку за ставкою 20 відсотків від суми таких виплат покладено на резидента-комітента (довірителя).

Заступник Голови А. Ігнатов

Від редакції

Податківці й тут підтверджують свою ліберальну позицію щодо звільнення від сплати 20%-вого податку рекламних агентств (див. також поперед­ній матеріал).

При цьому вони роз’яснили, що якщо виробництво (розповсюдження) реклами не резиденту замовляв посередник (комісіонер, повірений), то він не зобов’язаний сплачувати 20%-вий податок: обов’язок зі сплати цього податку лежить тоді на резиденті-комітенті (довірителі).

До речі, комітент (оскільки комісіонер в угодах із третіми особами виступає від свого імені) може взагалі не знати нічого стосовно того, що реклама замовлялася нерезиденту…