Краще платити їм зарплатню за те,
щоб вони нічого не робили
Коментар до змін, внесених до Інструкції з бухобліку ПДВ
Трудівники Методради при Мінфіні ніяк не вгамуються. Їх хлібом не годуй — дай що-небудь в українському бухобліку змінити.
Цього разу жертвою супостатів стала Інструкція з бухобліку ПДВ (далі — Інструкція).
Деякі зміни породжено, очевидно, новаціями оподаткування, що спіткали нас усіх торік.
Приміром, з Інструкції вилучили спецнорми з «м’ясо-молочного» ПДВ, замінили застарілий термін «основні фонди» модерним терміном «основні засоби», знищили згадування про віднесення «вхідного» ПДВ до витрат при експортному бартері, скасували деякі норми, що відображали специфіку старого п. 4.7 Закону про ПДВ, виправили давню некоректність, яка стосується нарахування ПДВ із комісійного продажу вживаних товарів, куплених у фізосіб, а також дещо підкоригували в частині відображення ПДВ за документами підзвітних осіб.
Крім того, змінили механізм відображення сільгоспПДВ, який залишається в розпорядженні підприємства. Тепер відповідні суми відображаються як зобов’язання за цільовим фінансуванням (д-т 641, к-т 48) і в міру цільового використання списуються до доходів (д-т 48, к-т 719). Цей крок є логічним на тлі останніх тенденцій відображення податкових пільг на 48-му рахунку.
У п. 4.2 Інструкції спеціально вказали, що імпортно-товарний ПДВ відображається за кредитом субрахунку 641. Однак при цьому чомусь відзначили, що йдеться про ввезення товару саме нерезидентом. Що вони хотіли цим сказати, нам незрозуміло.
І хоча Інструкція зберігає мовчання щодо проводок, які відображають імпортно-товарний ПДВ при ввезенні товарів резидентами, ми припускаємо, що головбухові можна скористатися аналогіями з «нерезидентсько-імпортним» ПДВ і з «імпортно-послуговим» ПДВ (п. 4.1 Інструкції). У такому разі схема кореспонденції буде такою:
— нарахування «імпортного» ПДВ: д-т 644, к-т 641,
— сплата «імпортного» ПДВ: д-т 641, к-т 31,
— включення «імпортного» ПДВ до податкового кредиту: д-т 641, к-т 644.
(Втім, можна не заморочуватись і обмежитися лише другою проводкою.)
Ще одним непорозумінням став новий механізм відображення додаткового ПДВ із суми перевищення звичайної ціни над фактичною.
Тепер цей додатковий ПДВ треба нараховувати так : д-т 643, к-т 641. А що робити з дебетовим сальдо субрахунку 643 — Інструкція не каже. Що це за актив і в чому полягає майбутня економічна вигода від нього? Відповідь на це сакраментальне запитання здатні дати, напевно, тільки вітчизняні науковці, які «добросовісно» засідають у вже згаданій Методологічній раді з бухгалтерського обліку при Мінфіні.
Нам зрозуміло одне : оскільки цей додатковий ПДВ, відображений у дебеті 643-го субрахунку, активом не є, його слід із балансу списати.
Активи, які не відповідають критеріям визнання активів, зазвичай списують до витрат.
Тому проводка д-т 94 (97), к-т 643 у цьому випадку нам здається більш ніж доречною.
А от кореспонденція д-т 643, к-т 641, що з’явилася тепер в Інструкції, здається нам, чесно кажучи, абсолютно безглуздою. І якщо по розуму, то додатковий ПДВ слід було б одразу відносити до витрат... Але вимоги Інструкції виконувати треба. Це означає, що головбухи тепер приречені робити безглуздий прогін сум додаткового ПДВ через 643-й субрахунок.
На окрему увагу заслуговує ситуація з комісійними операціями. Як відомо, ПКУ змінив режим ПДВ-оподаткування відповідних угод, фактично прирівнявши їх до звичайних постачань.
Напевно, саме це спонукало авторів змін до того, щоб відобразити проводкою д-т 641, к-т 63 (68) нарахування податкового кредиту при отримані посередником товарів у межах договорів « комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління».
Ця проводка має досить сумнівний вигляд із урахуванням того, що на балансі посередника комісійний товар не відображається. Він, як і раніше, обліковується за балансом.
А за нинішнього підходу, заявленого в Інструкції, виходить, що на частину вартості оприбуткованого за балансом комісійного товару (у сумі ПДВ) посередник повинен відобразити зобов’язання в балансі. І, як видно, це зобов’язання є зобов’язанням перед комітентом (довірителем).
Таке «часткове» (у сумі ПДВ-шматочка вартості товару) зобов’язання у складі звичайної поточної кредиторської заборгованості, м’яко кажучи, має досить дивний вигляд.
Нам абсолютно незрозуміло, чому б такий ПДВ-шматочок не перетримати на кредиті субрахунку 644, який для подібних казусів податкового законодавства і було придумано.
Загалом, після внесення до Інструкції деяких адекватних коригувань, мінфінівці, як то водиться, наплодили нових ребусів, над якими українським головбухам доведеться сушити голову...
Акул Ілочап
