— Тож засунь оцю Європу
ти поглибше собі в ящик!
Що має пріоритет: правило про конфлікт інтересів
чи загальновизнані правила вирішення колізій
Лист Державної податкової служби України
від 29.03.2012 р. № 5121/6/10-1115/1384*
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«У тому випадку, коли загальна та спеціальна норми суперечать одна одній, за яким колізійним правилом («а» чи «б») має вирішуватися питання про те, яку саме норму слід застосовувати:
а ) відповідно до п. 56.21 (і п/п. 4.1.4) ПКУ застосовується правило конфлікту інтересів (тобто будьяке протиріччя — на користь платника податків)
або
б ) правило колізійного співвідношення між спеціальною нормою та загальною нормою (що вирішується на користь спеціальної)?
Рішення цього питання є принципово важливим і знаковим, оскільки саме за критерієм прозорості та зрозумілості застосування колізійних норм робиться висновок про цивілізованість податкової системи країни (міжнародний рейтинг податкової системи України з цього аспекту, як відомо, вкрай негативний).
Суперечливих норм у будьякій правовій системі може бути багато, але при збалансованій практиці застосування колізійних норм (якої в Україні наразі немає) практика застосування норм стає цивілізованою.
Як відомо, Інформаційним листом Вищого адмінсуду України від 01.11.2011 р. № 1935/11/1311 було зроблено висновок про застосування у зазначеному випадку саме правила конфлікту інтересів (тобто будьяке протиріччя — на користь платника податків), а не правила колізійного співвідношення між спеціальною нормою та загальною нормою. У зазначеному листі Вищого адмінсуду України обґрунтовано наводяться доводи, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р.
У зв’язку з цим прошу вас повідомити вашу точку зору (яка не є роз’ясненням) щодо цього питання».— Ред .
Державна податкова служба України розглянула ваш запит <...>, надісланий листом Комітету Верховної [Ради] України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 16.03.2012 р. № 04-39/10-321, та повідомляє наступне.
У положеннях Податкового кодексу України (далі — Кодекс) серед основних засад податкового законодавства, визначених у статті 4, передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Окрім того, з метою захисту інтересів платника податків та дотримання законності у діяльності контролюючих органів принцип презумпції правомірності рішень платника закріплено у положеннях Кодексу, що регулюють порядок адміністративного оскарження рішень органів податкових органів.
Так, згідно із пунктом 56.21 ст. 56 Кодексу, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або якщо норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
При цьому специфіка колізій, що виникають у законодавстві, як правило, пов’язана з поділом норм права на загальні та спеціальні, і при конкуренції цих норм необхідно керуватися правилом щодо пріоритетності спеціальних норм над загальними.
Зазначимо, що практика застосування норм права судами свідчить, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів і ця суперечність між ними не може бути розв’язана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм* (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною), то у цьому випадку застосовується правило, передбачене пунктом 56.21 статті 56 Кодексу.
* Правильніше говорити не про тлумачення, а про вирішення колізій.— Ред.
Заступник Голови А. Ігнатов
Від редакції
На наш погляд, цей підхід — правильний. Проте із інформаційного листа Вадсуду від 01.11.2011 р. № 1935/11/13-11 (див. «Бухгалтер» № 43’2011, с. 18–20) випливає протилежний висновок. Докладніше про це — див. «Бухгалтер» № 46’2011, с. 31.
