Сліп і чек поспішають на допомогу...
ПриПЄП і платіжний термінал: чи треба використовувати РРО;
який розрахунковий документ видавати покупцеві
Напередодні Євро-2012 я, приватний підприємець на єдиному податку, що не застосовує РРО, маю намір установити у своєму магазині платіжний термінал.
Прошу роз’яснити:
1. У разі встановлення платіжного терміналу чи буду я зобов’язаний використовувати РРО?
2. Який розрахунковий документ повинен видаватися покупцю, якщо платіжний термінал застосовується разом із РРО та без РРО?
1. Як відомо, приватні підприємці на єдиному податку при проведенні розрахунків за товари (послуги) можуть не використовувати РРО. Таке право надано їм п. 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО*) та п. 296.10 ПКУ.
* Закон про РРО — див. у «Бухгалтері» № 25’2011 на с. 2т–10т, зміни до нього — у № 32’2011 на с. 9 і № 45’2011 на с. 24.
У «Бухгалтері» № 32’2007 на с. 48–50 розглядалися проблеми, що супроводжують приймання спеціальних платіжних засобів (далі — платіжні картки**) підприємствами, які не використовують РРО на підставі п. 1 ст. 9 Закону про РРО.
** Визначення терміна «платіжна картка» наведено в п. 1.27 Закону від 05.04.2001 р. № 2346III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», зі змінами (див. «Бухгалтер» № 9’2011, с. 2т). Це
«спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором».
У ньому було проаналізовано досить спірні консультації податківців***, з яких випливало, що добровільне використання платіжного терміналу спричиняє зобов’язання застосування РРО.
*** Див., наприклад, «Вісник податкової служби України» № 31/2006, с. 63.
Вже після опублікування зазначеної статті ДПАУ в листі від 09.08.2007 р. № 7644/6/23-7019 (див. «Бухгалтер» № 35’2007, с. 20) роз’яснила, що якщо підприємство підпадає під пільгові норми п. 1 ст. 9 Закону про РРО (тобто торгує продукцією власного виробництва з оформленням касових ордерів), то при проведенні розрахунків за допомогою платіжних карток можна обійтися без РРО.
Тому якщо ПриПЄП звільнений від обов’язку застосовувати РРО, хоча й згідно з іншою нормою Закону про РРО, то він за аналогією також може не використовувати РРО у разі проведення розрахунків платіжними картками.
А що зараз думають щодо цього головні податківці?
У ЄБПЗ міститься кілька відповідей на таке запитання:
«Чи необхідно застосовувати РРО суб’єктами господарювання при здійсненні розрахунків у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток (з використанням POS-терміналу)?»
Так от, ці досить розлогі відповіді закінчуються одним і тим самим висновком:
«Отже, при здійсненні розрахунків у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток (з використанням POS-терміналу) суб’єкт господарювання повинен проводити розрахункові операції через належним чином зареєстрований РРО із роздрукуванням відповідних документів, крім суб’єктів господарювання, які згідно з чинним законодавством можуть не застосовувати РРО при розрахунках за продані товари та надані послуги».
Тобто, як ми розуміємо, у ДПС дотримуються такої позиції: якщо суб’єкт господарювання не застосовує РРО, але на свій розсуд установив PОS -термінал, то це не тягне за собою необхідності придбавати РРО.
Водночас нам повідомляють, що на місцях така позиція ДПС нерідко спотворюється. На користь обов’язковості застосування РРО місцеві податківці посилаються на п. 4 додатка до Постанови КМУ від 07.02.2001 р. № 121 (далі — Постанова № 121, див. її, зі змінами, у «Бухгалтері» № 1–2’2008 на с. 14т–15т).
У ній йдеться: тим суб’єктам підприємницької діяльності, які продають товари (послуги), що оплачуються в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток і розрахункових чеків, слід з 01.01.2002 р. перейти на застосування РРО.
Однак Постанову № 121 видано відповідно до Закону про РРО, і тому, на наш погляд, вона стосується лише тих суб’єктів господарювання, які зобов’язані застосовувати РРО, керуючись саме цим Законом.
2. Нагадаємо, що всі суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, у тому числі із застосуванням платіжних карток при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані видавати покупцю розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону про РРО).
У свою чергу, під розрахунковим документом згідно зі ст. 2 Закону про РРО слід розуміти
«документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну».
Якщо суб’єкт господарювання використовує платіжний термінал разом із РРО, то він повинен видавати покупцю фіскальний касовий чек ( ф. № ФКЧ-1) і сліп.*
* «Сліп — паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки» (див. п. 1.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2010 р. № 223, у «Бухгалтері» № 9’2011 на с. 8т).
Пунктом 3.6 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614,** установлено, що у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням платіжної картки платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з РРО, касовий чек повинен додатково містити такі обов’язкові реквізити:
— реквізити платіжної картки, перед якими друкуються великі літери «ПК»;
— напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням платіжних карток без виконання процедур авторизації;
— підпис касира та підпис держателя платіжної картки (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та « Держатель ПК».
** Зазначене Положення, зі змінами,— див. у «Бухгалтері» № 1–2’2008 на с. 22т–28т.
У консультаціях з ЄБПЗ податківці підкреслюють, що сліп у розумінні Закону про РРО не є розрахунковим документом. Тому якщо суб’єкт господарювання, який встановив платіжний термінал, не буде використовувати РРО, виникає запитання: який розрахунковий документ, крім сліпа, він повинен видати покупцю?
До речі, аналізуючи у «Бухгалтері» № 35’2007 на с. 20–21 вищезгаданий лист ДПАУ від 09.08.2007 р., з якого напрошувався висновок, що податківці не заперечують поєднання платіжних карток і «прибутково-ордерних» розрахунків у касах, ми звертали увагу на те, що до такого союзу не дуже готове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, норми якого не адаптовані до виписки не підтверджених готівковими коштами касових ордерів. Тому не виключеною є ймовірність того, що під час перевірки податківці просто можуть не визнати такий прибутковий ордер розрахунковим документом з усіма фіннаслідками. Щоправда, ця доля може очікувати лише ті підприємства, які використовують касові ордери, наприклад, при продажу продукції власного виробництва (п. 1 ст. 9 Закону про РРО).
ПриПЄПа, на щастя, прибутково-ордерна проблема не стосується.
У безРРОшного ПриПЄПа роль розрахункового документа може виконувати розрахункова квитанція або товарний чек.
Нагадаємо, що питання, пов’язані із заповненням ПриПЄПом гр. 2 розрахункових квитанцій, розглядалися у «Бухгалтері» № 1–2’2012 на с. 55.
Що ж до товарного чека, то, як відомо, податківці наполягають на тому, щоб товарний чек для визнання його розрахунковим документом відповідав вимогам, установленим п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів. Приміром, у листі від 27.04.2011 р. № 7966/6/23-7015/515 (див. витяг із нього у «Бухгалтері» № 24’2011 на с. 27) головні податківці уточнили, що товарний чек має містити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; загальну суму ПДВ за усіма зазначеними в чеку товарами (для суб’єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ); кількість, вартість придбаних товарів; вартість одиниці виміру товарів; найменування товарів; загальну вартість придбаних товарів; дату (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції; підпис особи, що здійснює розрахунки.*
* У тому ж дусі ДПАУ висловлювалася й раніше (див. її лист від 30.12.2005 р. № 13365/6/238019 у «Бухгалтері» № 8’2006 на с. 40–41).
Тому ПриПЄПи, які не хочуть підвести під готівкові фінсанкції своїх клієнтів, наприклад працівників підприємств, що закуповують у них товари за підзвітні гроші, повинні простежити, щоб зазначені реквізити були наявні в товарних чеках стовідсотково.
Крім того, задля уникнення непорозумінь із фінансовою звітністю у товарному чеку слід зазначати, що оплату було зроблено через платіжний термінал, при цьому акуратний ПриПЄП із метою ідентифікації оплат впише до чека і реквізити сліпа.
Алла Погребняк
