Чи зобов’язані турагенти застосовувати РРО?

Турагент не туРРОгент,

і про те є документ

Чи зобов’язані турагенти застосовувати РРО?

Іноді в турагентів виникають проблеми з податковими органами з питань застосування РРО у сфері туризму. Оскільки турагенти безпосередньо реалізують туристичний продукт кінцевому споживачу і така реалізація відбувається з використанням готівкових коштів, у працівників податкової інспекції часом виникає бажання оштрафувати за незастосування РРО.

Утім, згідно з п. 1 ст. 9 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі , громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО)* реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

* Статтю 9 Закону про РРО — див. у «Бухгалтері» № 25’2011 на с. 5т–6т, зміни до неї — у № 45’2011 на с. 24.

Згідно із Законом «Про туризм» турагенти надають турпослуги туристам, тобто відповідають критеріям, установленим п. 1 ст. 9 Закону про РРО. Наприклад, зокрема, згідно зі ст. 5 Закону про туризм туристичні агенти — це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних і супутніх послуг.

Таким чином, реалізацію послуг туроператорами та турагентами за готівку можна проводити без РРО, якщо:

— розрахунки з покупцями здійснюються у касі підприємства-турагента;

— турагент, приймаючи від туриста готівку, виписує прибутковий касовий ордер і видає туристові квитанцію.

ДПАУ погодилася з таким підходом у «Віснику податкової служби України» № 20/2009, № 28/2010 та № 48/2011**. Аналогічні роз’яснення містяться й у ЄБПЗ.

** Див. http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/559

Однак на практиці, незважаючи на наявність хороших роз’яснень ДПСУ, перевіряючі часто думають інакше, про що свідчать численні випадки застосування штрафних санкцій до турагентів.

Слід нагадати, що цю кашу свого часу заварила сама ДПАУ, яка у своєму листі від 12.04.2005 р. № 6955/7/23-2117 наполягала на тому, що при продажу туристичними фірмами (турагентами) туристичного продукту, який належить іншим туристичним підприємствам, розрахункові операції повинні проводитися із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у встановленому порядку. Пізніше цей лист був відкликаний листом ДПАУ від 30.08.2006 р. № 16166/7/23-8017. Але неприємний шлейф, що залишився від листа від 12.04.2005 р., тягнеться й досі.

Судова практика з цього питання складається досить суперечливо. Існує ряд рішень Вадсуду, у яких він дійшов висновку про необхідність застосування турагентами РРО. Зокрема, Вадсуд в ухвалі від 05.08.2010 р. № К-21247/07 дійшов висновку, що від застосування РРО звільнена реалізація тільки власного турпродукту. Якщо ж турпродукт створений іншими суб’єктами турбізнесу, то посередник при його реалізації за готівку повинен застосовувати РРО.

На думку Вадсуду, тлумачення п. 1 ст. 9 Закону про РРО, відповідно до якого при реалізації будь-яких послуг (незалежно від того, хто саме надає такі послуги) РРО не застосовується, не ґрунтується на змісті цієї норми. Пунктом 1 ст. 9 Закону про РРО суб’єкти господарювання звільнені від обов’язку застосування РРО при реалізації власних послуг, тобто за умови збігу продавця послуг та їх надавача в одній особі.

Вадсуд вважає, що спосіб проведення розрахунків за туристичні послуги залежить від того, продаж яких саме послуг або туристичного продукту здійснюється: створених туристичною фірмою-продавцем самостійно чи створених іншими тур­операторами та реалізованих у межах посередницької діяльності.

Зокрема, при продажу туристичними фірмами туристичного продукту або послуг, що належать іншим туристичним підприємствам (туроператорам), а також туристичних, характерних та супутніх послуг інших суб’єктів підприємницької діяльності розрахункові операції мають здійснюватися із застосуванням РРО у встановленому порядку.

Аналогічну позицію Вадсуд зайняв і в постанові від 09.06.2011 р. № К-25010/08*.

* Див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/16529082.

Утім, існує ряд рішень Вадсуду, у яких він пристав на бік турагентів.

Приміром, в ухвалі від 21.01.2010 р. № К-4939/07** Вадсуд установив, що позивач не є підприємством торгівлі або громадського харчування і надавав тури­стичні послуги в місцях своєї господарської діяльності шляхом проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою у встановленому порядку.

** Див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/8287841

З урахуванням цих обставин Вадсуд визнав, що висновок ДПІ про те, що при продажу туристичного продукту, який належить іншим туристичним підприємствам, розрахункові операції повинні проводитися із застосуванням РРО у встановленому порядку, є помилковим.

Аналогічний підхід було продемонстровано й в ухвалі Вадсуду від 05.08.2010 р. № К-5547/07*** (дуже цікаво, що цього ж дня Вадсуд виніс прямо протилежне рішення — див. вище).

*** Див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/11273604

Що ж можна порадити в цій ситуації? На наш погляд, при дотриманні критеріїв, установлених у Законі про РРО, обов’язок щодо застосування РРО у підприємства-турагента відсутній. Разом із тим не слід залишати поза увагою можливість висування прететензій податківцями під час проведення перевірки щодо незастосування РРО. У цьому випадку можна, озброївшись Законом про РРО та роз’ясненнями ДПСУ, а також позитивною практикою Вадсуду, спробувати обґрунтувати перед податківцями свою правоту. Якщо наведені аргументи перевіряючих не переконають і справа дійде до застосування штрафів, ті самі аргументи можна буде використовувати вже в суді при оскарженні податкового повідомлення-рішення.

Григорій Берченко, Іван Тургенєв