Постфінітна* відпустка
(після закінчення строку трудового договору)
Співробітник працював на підприємстві за строковим трудовим договором. Перед закінченням строку договору працівник виявив бажання скористатись невикористаною відпусткою. Роботодавець видав наказ про звільнення співробітника у зв’язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП і задовольнив заяву співробітника про відпустку. При цьому відпустка, надана працівнику, перевищила строк строкового трудового договору. Вийшовши з відпустки, працівник звернувся до суду з вимогою про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі у зв’язку з тим, що нібито його трудовий договір укладено на невизначений строк, оскільки його трудовий договір перейшов у розряд безстрокових, тому що на момент закінчення строку договору трудові відносини фактично тривали, оскільки працівник був у відпустці. Чи має рацію працівник?
Як відомо, згідно зі статтею 23 КЗпП** трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) укладеним на визначений строк, установлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Справді, згідно зі ст. 391 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їхнього припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Чи можна поширити зазначену норму на описану ситуацію?
На наш погляд, ні. Справа в тому, що в цьому випадку й мови бути не може про те, що жодна сторона не вимагала припинення трудових відносин, що є обов’язковим для застосування ст. 391. Роботодавець саме й вимагав припинення відносин, видавши відповідний наказ про звільнення. При цьому працівник лише скористався своїм правом на відпустку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відпустки» (див. «Бухгалтер» № 22’2012, с. 2т ) у разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку дія трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Однак той факт, що дія строкового трудового договору продовжується на період відпустки, жодним чином не перетворює його на трудовий договір, укладений на невизначений строк (тобто безстроково). Таке трактування суперечило б меті ст. 3 Закону про відпустки, та й статті 391КЗпП.
На практиці викладений у запитанні підхід скривджених працівників теж не знаходить підтримки: суди спростовують відповідні вимоги (див., наприклад, рішення Ленінського районного суду м . Севастополя від 14.12.2011 р. у справі № 2-3528/11, в якому розглядалася аналогічна ситуація).
Григорій Берченко, Іван Тургенєв
* Постфінітними у математиці називають числа «після фінішу»: ∞ + 1; ∞ + 2 і т. д. (тобто за нескінченністю).
** Статтю 23 і згадані нижче статті 34 і 391 КЗпП — див. у «Бухгалтері» № 7’2008 на с. 3т, 6т і 9т відповідно.
