— А що ж ви за рік
так жодного разу й не ПДВнулись?
Порушення формату написання дати виписки податкової накладної
не впливає на її дійсність;
відсутність оподатковуваних операцій протягом року
може бути підставою для анулювання ПДВ-реєстрації;
що робити з первинними документами після закінчення трьох років;
санкції за провадження діяльності без ліцензії
Чи вважається порушенням, якщо формат написання дати виписки податкової накладної містить крапки?
Згідно з п. 12.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. № 1379*, до графи 2 податкової накладної вноситься дата виникнення податкового зобов’язання у продавця, тобто здійснення якої-небудь із подій, що відбулася раніше, відповідно до вимог п. 187.1 ПКУ. А згідно з п. 3 Порядку № 1379 дата виписки податкової накладної заповнюється цифрами в такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті виписки податкової накладної не проставляються.
* Названий Порядок — див. у «Бухгалтері» № 47’2011 на с. 14–19.
Більше того, на думку податківців, яку викладено в ЄБПЗ, оскільки Порядок № 1379 має чіткі вимоги щодо заповнення дати виписки податкової накладної, то інші дати, які зазначаються в податковій накладній, додатку 1 до податкової накладної, розрахунках коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, слід заповнювати в аналогічному порядку без розділових знаків.
Як бути, якщо ці вимоги порушуються ? Загалом, тут цілком можна застосувати вже знайомий нашим читачам підхід щодо незначних недоліків податкової накладної, згідно з яким такі недоліки не повинні впливати на дійсність такої податкової накладної і податковий кредит (див. «Бухгалтер» 30’2012, с. 42–44).
Приємно, що і в ЄБПЗ податківці погоджуються з тим, що наявність або відсутність крапок, ком або інших розділових знаків у графі 2 «Дата виникнення податкового зобов’язання» податкової накладної не є підставою для визначення порушень у написанні дати такої податкової накладної.
Чи можна втратити ПДВ-реєстрацію, якщо протягом року діяльність здійснювалася і не було оподатковуваних операцій?
Цілком.
Згідно з абз. «г» п. 184.1 ПКУ анулювання ПДВ-реєстрації можливе, у разі якщо особа, зареєстрована платником податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання або податкового кредиту.
Згідно з п/п. 5.1.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 07.11.2011 р. № 1394 (див. «Бухгалтер» № 1–2’2012, с. 14т–15т ), при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з абз. «г» п. 184.1 ПКУ 12 місяців визначаються з урахуванням того, що:
— не враховується місяць, у якому проведено реєстрацію платника ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ від дня іншого, ніж перший день календарного місяця;
— включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подано податкові декларації (у разі подання декларацій) або минув строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання або складання податковим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації**.
** Згідно з п/п. 5.5.2.3 Положення (див. «Бухгалтер» № 1–2’2012, с. 16 т) такими документами є довідка підрозділу оподаткування юридичних та фізичних осіб про подання (неподання) декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання або податкового кредиту.
Утім, тут слід мати на увазі, що податківці часто дуже творчо підходять до зазначеної підстави анулювання ПДВ-реєстрації і навіть при декларуванні оподатковуваних операцій усе одно анулюють ПДВ-реєстрацію.
Суди стосовно цього пишуть, що наведений у пункті 184.1 ПКУ перелік підстав анулювання реєстрації платника є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає, тому посилання податківців на відсутність необхідних трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для реального здійснення господарської діяльності як мотив для такого анулювання не можуть бути взяті до уваги (ухвала Вадсуду від 21.06.2012 р. № К/9991/44302/11, реєстр. № 24957293*).
* Реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті www.reyestr.court.gov.ua.
Чи можна після закінчення 3-х років викинути первинні документи? Якщо ні, то як правильно в такому разі розпорядитися з первинною документацією після закінчення трирічного строку?
Правила зберігання первинних документів містяться як у ПКУ, так і в спеціальних актах, присвячених правилам ведення бухгалтерського обліку та архівній справі.
Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухоблік, див. його у «Бухгалтері» № 3’2012 на с. 2т–7т ) підприємство забезпечує належне зберігання первинних документів протягом установленого строку. На сьогодні такі строки встановлено в Переліку типових документів , що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженому наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41**.
** Витяг із зазначеного Переліку, зі змінами,— див. у «Бухгалтері» № 35’2010 на с. 11т–32т.
Звертаємо увагу на те, що з 01.01 .2013 р. зазначений Перелік втратить чинність згідно з наказом Мін’юсту від 12.04.2012 р. № 578/5, яким затверджено аналогічний Перелік.
Відповідно до Переліку первинна бухгалтерська документація, зокрема касові , банківські документи, облікові регістри, допоміжні контрольні книги, журнали, картотеки, корінці, копії ордерів, рахунків, фактур, накладних, квитанцій, документів про інвентаризацію тощо (статті 288 , 315, 321; 325, 326, 330, 342, 345); документи про купівлю (продаж) іноземної валюти (ст. 42Д); кредитні договори (ст. 54Д), документи оформлення майна (ст. 56Д); документи митного оформлення вантажів (ст. 1036) тощо, після закінчення строків їх зберігання знищуються за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства.
Що стосується інших документів, то в зазначеному нормативі містяться спеціальні строки їх зберігання. Щоправда, не цілком зрозуміло: якщо податкову перевірку за період, до якого належать такі документи, ще не проведено — чи справді цей строк може бути збільшено ? Можливо, тут малося на увазі, що якщо закінчення трирічного строку збіглося із проведенням перевірки, то документи слід зберігати до її завершення. Якщо ж строки минули і перевірку не проведено, то в принципі документи можуть бути знищені. Принаймні Держкомархів щодо цього нічого не відповів (див. його лист від 20.04.2010 р. № 795/072 у «Бухгалтері» № 31’2010 на с. 37 або № 37’2010 на с. 12т).
Слід згадати й те, що обов’язок забезпечити зберігання первинних документів установлено й у ПКУ, п. 44.3 якого встановлює таке:
«Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності».
Крім того, у п. 102.1 ПКУ також установлено трирічний строк, у межах якого можливе донарахування податкових зобов’язань:
«Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше,— за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку».
Отже, після закінчення 1095-денного строку первинні документи можуть бути знищені. При з’ясуванні механізму такого знищення необхідно звернути увагу на Порядок утворення та діяльності комісій з проведення експертизи цінності документів, затверджений Постановою КМУ від 08.08.2007 р. № 1004 (далі — Порядок № 1004, див. його у «Бухгалтері» № 4’2008 на с. 33т–37т).
Дія Порядку № 1004 поширюється не тільки на архівні установи, але й на всіх суб’єктів господарювання. У листі від 07.06.2006 р. № 03-622 (див. «Бухгалтер» № 4’2008, с. 41т, або № 37’2010, с. 6т) Держкомархів України зазначає, що порядок роботи з документами приватних підприємців — фізичних осіб поки що не нормований. Виходить, що їм слід керуватися загальними нормами щодо підприємств і тим порядком зберігання та знищення документів, який поширюється на юридичних осіб.
На підставі Закону від 24.12.93 р. № 3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи», зі змінами, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й об’єднання громадян створюють експертні комісії для проведення попередньої експертизи цінності документів. Відповідно до Порядку № 1004 далі результати експертизи подаються на затвердження експертно-перевірочних комісій відповідних державних архівних установ. Така експертна комісія є дорадчим органом, а її рішення затверджують керівники установи, підприємства. Після затвердження керівництвом рішення комісії стають обов’язковими для виконання структурними підрозділами установи або підприємства.
Порядок № 1004 визначає процедуру створення комісій із проведення експертизи цінності документів та організацію їхньої діяльності. Насамперед треба скласти протокол засідання експертної комісії. Комісія має складатися із працівників підприємства, а засідання повинні проводитися один раз на рік. На практиці головою експертної комісії призначають заступника директора, фінансового або комерційного директора, а до її складу включають головного бухгалтера, працівника кадрової служби або іншого співробітника, що працює з документами.
Комісія приймає рішення про схвалення акта про вилучення документів, що підлягають знищенню. Один із членів комісії згідно з процедурою повинен доповісти про те, що на підприємстві були переглянуті документи за певний період і при цьому згідно з Переліком № 41 виявлено, що минув строк зберігання певних документів. Такі документи підлягають знищенню, оскільки не являють для підприємства цінності. Далі затверджуються акт про вилучення документів для їх знищення та описи справ постійного зберігання. Схвалені комісією підприємства акти разом з описом справ постійного зберігання подаються на погодження експертної комісії відповідного архівного відділу (експертно-перевірочної комісії). Забороняються вилучення документів та їх подальше знищення без погодження з експертною комісією відповідного архівного відділу.
Цікаво й те, як саме має виглядати процес знищення. Тільки вогонь, на думку Держкомархіву, може гідно виконати цю функцію. Справа в тому, що в п/п. 4.5.10 Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади , місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Держкомархіву України від 16.03.2001 р. № 16, передбачено знищення — шляхом спалювання — невеликого обсягу документів, не внесених до Національного фонду, після погодження і затвердження актів. На думку Держкомархіву, обсяг цих документів не повинен перевищувати 10–20 кг (лист від 20.04.2010 р. № 795/072).
Якими можуть бути санкції за провадження діяльності без ліцензії?
У принципі, усі санкції залежно від суб’єкта, до якого вони застосовуються, можуть бути поділені на такі, що застосовуються до юросіб і застосовуються до посадових осіб. Крім того, як негативний наслідок провадження діяльності без ліцензії можна назвати ризик визнання угоди недійсною, про що детальніше — див. «Бухгалтер» № 36’2012, с. 46–47. Також відсутність ліцензії може викликати підозру в нереальності госпоперації (див. там же с. 47–48).
Штрафи для юрособи
Згідно зі ст. 22 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі — Закон про ліцензування)* до суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.
* Див. «Бухгалтер» № 35’2011, с. 14т.
Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який відповідно до чинного законодавства покладено функції контролю над наявністю ліцензій.
Таким чином, Закон про ліцензування віддає питання про штрафні санкції на відкуп іншим законам, і певної універсальної відповідальності для юросіб не існує.
Приміром, відповідно до ст. 17 Закону України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів »:
— виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії — тягне за собою штраф 200 відсотків вартості виготовленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8500 гривень;
— оптова (включаючи імпорт і експорт) і роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій — тягне за собою штраф 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Відповідно до ст. 8 Закону України « Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування » здійснення господарської діяльності з виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць без ліцензії тягне за собою штраф 200 відсотків вартості виготовленої продукції, але не менше 5000 нмдг.
Статтею 2 Закону «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено штрафи за провадження окремих видів господарської діяльності в будівництві, що підлягають ліцензуванню, без отримання у встановленому порядку ліцензії.
Крім того, за безліцензійну діяльність передбачено штрафи згідно із Законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і Декретом Кабміну «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Іноді ж законом прямо дозволяється безліцензійна діяльність, відповідно в таких випадках про жодні штрафи мова йти не може. Зокрема, згідно зі ст. 13 Закону від 16.10.97 р. № 575/97-ВР «Про електроенергетику» діяльність із виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання без ліцензії дозволяється, якщо величина встановленої потужності або відпуск електричної енергії менше показників, визначених в умовах і правилах провадження підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії.
Адмінвідповідальність для посадових осіб
Згідно зі ст. 164 КУпАП здійснення господарської діяльності без державної реєстрації госпсуб’єктом або без отримання ліцензії на здійснення певного виду госпдіяльності, що підлягає ліцензуванню згідно із законом, або здійснення таких видів госпдіяльності з порушенням умов ліцензування, а також без отримання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його отримання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди),— тягне за собою накладення штрафу від 340 до 1700 грн із конфіскацією виготовленої продукції , знарядь виробництва, сировини й грошей, отриманих внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення або без такого.
Як зазначає ДПСУ (лист від 27.01.2012 р. № 4257/Г/10-1114/298), податківці мають право складати протоколи про адмінправопорушеня за ст. 164 КУпАП і передавати їх для розгляду до органів, що видали ліцензію.
Також КпАП установлюється адміністративна відповідальність за порушення законодавства в конкретних видах господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню :
1) згідно зі ст. 156 роздрібна або оптова, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим , коньячним чи плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот нмдг із конфіскацією предметів торгівлі і виручки, отриманої від продажу предметів торгівлі;
2) згідно зі ст. 1637 здійснення посадовою особою суб’єкта господарювання операції із цінними паперами, яка належить до професійної діяльності на фондовому ринку, без ліцензії тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до тисячі нмдг;
3) згідно зі ст. 16410 порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста нмдг із конфіскацією металобрухту, а також грошей, отриманих від його реалізації ;
4) згідно зі ст. 16413 порушення законодавства, що регулює виробництва , експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання або сировини для їх виробництва, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот нмдг;
5) згідно зі ст. 1668 здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот п’ятдесяти нмдг.
Григорій Берченко,
Іван Тургенєв
