— ПРІЗВИЩЕ???
— Понах... їх... нах... тут...
«Контрольно-наглядовий» Закон
не поширюється на перевірки у сфері зайнятості;
іноземець не має права працювати на двох підприємствах в Україні;
отримання вищої освіти в Україні не звільняє
від необхідності отримання дозволу на працевлаштування;
на штрафи у сфері зайнятості строки давності не поширюються
Лист Інспекції по контролю
за додержанням законодавства
про зайнятість населення
Державного центру зайнятості
Міністерства соціальної політики України
від 16.08.2012 р. № ДЦ-09-4005/0/6-12*
Ваші звернення від 13.07.2012 р. № 59-к та № 31-к на ім’я Голови правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розглянуті, за дорученням, в межах компетенції, інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України.
За підсумками розгляду повідомляємо наступне.
До питання першого.
Закон України від 01.03.91 р. № 803 «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, визначає основні засади участі підприємств, установ, організацій у реалізації державної політики зайнятості; нормами даного Закону передбачені обов’язки підприємств, установ, організацій та відповідальність у разі порушення цих обов’язків.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» у складі державної служби зайнятості створена інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.
Згідно з покладеними Положенням про інспекцію по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.91 р. № 47 (далі — Положення), із змінами, на інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення завданнями інспекція проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, зокрема щодо виконання вимог статті 5, статті 8, статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Інспекція відповідно до покладених на неї завдань забезпечує застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами і організаціями (підпункт «г» пункту 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення).
Відповідно до статті 4 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV трудові відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.
Правовідносини, які виникають між роботодавцем та найманим працівником, регульовуються законодавством України у сфері праці та зайнятості, у тому числі Кодексом законів про працю України та Законом України «Про зайнятість населення», і не підпадають під регулювання нормативно-правових актів України, які регламентують питання провадження господарської діяльності.
Дія Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон № 877-V), відповідно до ст. 2 цього Закону, поширюється тільки на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення не здійснюють заходи державного нагляду (контролю) у сфері провадження підприємствами, установами, організаціями, іншими суб’єктами господарської діяльності.
Контрольні заходи, які відповідно до визначених повноважень здійснюються інспекціями державної служби зайнятості, стосуються виключно питань дотримання підприємствами, установами, організаціями та іншими роботодавцями вимог законодавства у сфері зайнятості населення, встановлених Законом України «Про зайнятість населення», тобто дотримання роботодавцями законних прав, інтересів та гарантій громадян і держави у сфері зайнятості.
До питання другого.
Відповідно до Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 322 (далі — Порядок), дозвіл на використання праці іноземця або особи без громадянства оформлюється і видається відповідним органом державної служби зайнятості, підприємствам, установам, організаціям, які запросили іноземця на певну посаду або робоче місце, тобто конкретному роботодавцю для працевлаштування іноземця на конкретному робочому місці або посаді.
Для оформлення дозволу на працевлаштування іноземця роботодавці подають до державної служби зайнятості перелік документів відповідно до пункту 5 Порядку. Зокрема — заяву, обґрунтування доцільності використання праці іноземця, а також проект трудового договору (контракту) роботодавця з працівником — іноземним громадянином, який укладається за умови оформлення дозволу на використання праці цього іноземця. У цих документах зазначена посада (робоче місце), на якій передбачається використання праці іноземного працівника. Дозвіл на використання праці іноземця видається відповідному роботодавцю на конкретну посаду (робоче місце) органом державної служби зайнятості за наслідками розгляду документів, поданих роботодавцем.
Пунктом 16 даного Порядку визначені підстави анулювання дозволу на використання праці іноземця: дозвіл анулюється, зокрема, у випадку встановлення факту використання праці іноземця на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі на використання праці іноземця, або іншим роботодавцем.
Отже, чинними нормативно-правовими актами України встановлені обмеження щодо використання праці іноземців, які тимчасово перебувають в Україні, на кількох робочих місцях (посадах) або двома і більше роботодавцями, у зв’язку з чим державна служба зайнятості не може видати більше ніж один дозвіл на використання праці іноземця в період дії виданого дозволу.
До питання третього.
Дозвіл на працевлаштування в Україні не потрібний іноземним громадянам, які постійно проживають в Україні (мають посвідку на постійне проживання в Україні).
Іноземні громадяни, які отримали вищу освіту в Україні і не мають посвідки на постійне проживан-ня в Україні, мають право працювати в Україні за умови отримання роботодавцем дозволу на використання праці іноземця або особи без громадянства.
До питання четвертого.
Відповідно до пункту 4 статті 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено, у тому числі, місце проживання громадянина, [і] звернення, оформлене без дотримання вимог вищезгаданої статті, повертається заявникові.
Начальник інспекції І. Довженко
Від редакції
Отже, на думку Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, «контрольно-наглядовий» Закон не поширюється на перевірки, що проводяться цим відомством.
Інспекція також повідомила, що ні про яку роботу іноземця на двох підприємствах не може бути й мови, оскільки законодавство передбачає можливість видачі лише одного дозволу на працевлаштування. Крім того, отримання в Україні вищої освіти не звільняє його від необхідності отримання дозволу на працевлаштування.
Ну а строки давності у разі стягнення штрафів у сфері зайнятості, на думку Інспекції, взагалі не застосовуються. Звертаємо увагу на те, що з 01.01.2013 р. набере чинності новий Закон «Про зайнятість» (див. «Бухгалтер» № 37’2012, с. 12–35), у ч. 9 ст. 53 якого буде прямо закріплено те, що ці штрафи не є адміністративно-господарськими санкціями.
Наш досить докладний коментар до зазначеного Закону — див. у «Бухгалтері» № 37’2012 на с. 36–38.
Детальніше про нюанси, пов’язані з працевлаштуванням іноземців в Україні, а також про оподаткування їх зарплати — див. «Бухгалтер» № 7’2012, с. 40–44.
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«1. Згідно зі ст. 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4448-VI «органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам забороняється здійснювати щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом». Виникає запитання: чи забороняється зазначеною нормою здійснювати заходи державного нагляду (контролю) щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб органам Інспекції для контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення?
2. Чи дійсно іноземцю, який працює в Україні за сумісництвом на двох українських підприємствах, необхідно отримувати два дозволи на працевлаштування?
3. Якщо іноземець отримав вищу освіту в Україні за фахом — чи необхідно такому іноземцю отримувати дозвіл на роботу (питання виникає у зв’язку з тим, що міжнародними угодами передбачено відсутність необхідності отримання такого дозволу у випадку отримання іноземцем вищої освіти у вищих навчальних закладах України)?
4. Чи є адміністративно-господарською санкцією штраф у 21 880 грн за працевлаштування іноземця без дозволу на працевлаштування? Чи повинен такий штраф накладатись з дотриманням вимог ст. 250 ГКУ?».— Ред.
