«Готівкові» порушення,
«готівкові» штрафи, «готівкові» строки
давності
Штрафи за операціями з готівкою
згідно з Указом № 436/95:
проблеми зі строками давності для «готівкових» порушень
Чи поширюються обмежувальні строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені у статті 250 Господарського кодексу, на штрафи за порушення у сфері операцій із готівкою за Указом № 436/95? Якщо ні, то який строк давності діє щодо «готівкових» порушень?
На наш погляд, відповідь на це запитання досить очевидна і має бути негативною (якщо тільки не йдеться про порушення в готівковій сфері, допущені до 01.01.2011 р.).
Проте зазначимо, що питання читача викликане не простою цікавістю, а тим фактом, що деякі видання й зараз у своїх публікаціях без будь-яких часових застережень дають на нього позитивну відповідь.
Нам здається, що такий підхід уже застарів і на сьогодні ситуація щодо зазначеної проблеми склалася досить фіскальна.
Дещо з історії питання.
Штрафи за порушення у сфері готівкового обігу було встановлено Указом Президента від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі — Указ № 436/95; див. його, зі змінами, у «Бухгалтері» № 7’2010 на с. 31т).
Свого часу з податківцями велася завзята боротьба за визнання того факту, що санкції за порушення готівкових норм є адміністративно-господарськими і тому на них повинні поширюватися строки давності, встановлені у статті 250 ЦКУ (див. «Бухгалтер» № 1–2’2011, с. 16). Відповідно до неї такі санкції можуть застосовуватися до суб’єктів господарювання тільки протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік
«з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом».
Визначення штрафу як адміністративно-господарської санкції наведено у ст. 241 ЦКУ (див. «Бухгалтер» № 30’2006, с. 8т), і той факт, що штрафи за «готівкові» порушення, встановлені Указом № 436/95, підпадають під це визначення, було однозначно підтверджено в:
— листі НБУ від 10.08.2007 р. № 11-113/3036-8220 (див. «Бухгалтер» № 8’2008, с. 37т–38т);
— п. 2 оглядового листа Вадсуду від 24.10.2008 р. № 1776/100/13-08 (див. «Бухгалтер» № 6’2010, с. 30т–31т);
— листі Мін’юсту від 02.12.2009 р. № 870-0-2-09-22 (див. там же с. 31т–32т).
Із такого висновку однозначно випливало, що на санкції за «готівкові» порушення теж повинен поширюватися річний строк давності, встановлений у статті 250 ЦКУ (йдеться, звісно, про періоди до 01.01.2011 р. — тобто до набрання чинності Податковим кодексом і змінами, що зазнали у зв’язку з цим певні норми ЦКУ, включаючи й згадану статтю 250).
І це свого часу значно полегшувало для ряду оштрафованих суб’єктів оскарження «готівкових» штрафів, виписаних без урахування річного строку давності.
Однак головним податківцям думок цих трьох — досить компетентних і серйозних — інстанцій виявилося замало, і вони затято продовжували наполягати на своєму: «готівкові» штрафи адміністративно-господарськими санкціями не є (основний наголос робився при цьому на норми ст. 4 ЦКУ — див. її у «Бухгалтері» № 29’2006 на с. 2т–3т), про що податківці періодично нагадували в консультаціях у своєму друкованому органі — «Віснику податкової служби України» (див., наприклад, № 49/2008, с. 29), а також у листах, останній із яких — від 18.03.2011 р. № 5419/6/29-7015/278* — взагалі був відповіддю на запит з Адміністрації Президента України**.
* Див. «Бухгалтер» № 20’2011, с. 26–27, або № 22’2011, с. 26т–27т.
** Наведемо фрагмент зазначеного листа, що має відношення до статті 250 ЦКУ:
«Щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, то вони можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (стаття 250 Господарського кодексу України, далі — Господарський кодекс).
Проте статтею 4 Господарського кодексу зазначено, що фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання, не є предметом регулювання цим Кодексом.
Таким чином, вважаємо, що обмеження строків застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу, не поширюються на фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються органами державної податкової служби до суб’єктів господарювання за порушення вимог Положення [про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р.] № 637».
Ми не будемо зараз заглиблюватися в аналіз аргументів сторін, що відстоювали протилежні думки стосовно того, чи є штрафи за порушення в готівковому обігу адміністративно-господарськими санкціями або ж ні. Зазначимо лише, що з 01.01.2011 р. це питання втратило колишню актуальність (принаймні, щодо «готівкових» порушень, допущених суб’єктами в періоди починаючи з названої дати). Як ми вже згадали, справа в тому, що Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» з 01.01.2011 р. зміни було внесено в тому числі й до статті 250 ЦКУ — її було доповнено частиною 2 такого змісту:
«Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи».
Як бачимо, виняток стосується штрафів, установлених не тільки Податковим кодексом, але й «іншими законами».
І, крім того, нагадаємо, що право податківців здійснювати контроль за обігом готівки прямо встановлено у статті 3 Указу № 436/95:
«Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками — Національний банк України».
Таке право податківців підтверджено й закріплено нормами Положення про ведення касових операцій, як і їх право застосовувати штрафи за «готівкові» порушення*** (яке встановлено у ст. 2 Указу № 436/95).
*** У пункті 7.3 Положення (див. «Бухгалтер» № 6’2010, с. 16т, або № 30’2011, с. 14т) йдеться:
«У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України».
Тепер це право прописано й у п/п. 20.1.29, і в статті 191 Податкового кодексу.
Можна, звісно, і зараз спробувати поборотися за застосування до «готівкових» порушень річного строку давності з ч. 1 ст. 250 ЦКУ**** — на тій підставі, що згадані штрафи за «готівкові» порушення встановлено не законом, а Указом Президента.
**** Звісно, наполягаючи на тому, що «готівкові» штрафи є адміністративно-господарськими санкціями.
Однак такий шлях боротьби, найімовірніше, буде безперспективним. Оскільки низка тодішніх президентських Указів, включаючи й № 436/95, фактично прирівнюються до законів (згідно з перехідними положеннями Конституції).*****
***** Питання про те, чи можна було свого часу відбитися від «готівкових» штрафів з тієї підстави, що вони встановлені не законом, а президентським указом, розглядалося нами у «Бухгалтері» № 34’2010 на с. 46–47 (відповідь, звісно, вимальовувалася негативна).
Отже, на нашу думку, щодо «готівкових» порушень, допущених починаючи з 01.01.2011 р., говорити про застосування норм ч. 1 ст. 250 ЦКУ стало вже некоректно.
У зв’язку з чим звертаємо увагу на те, що згадувана подекуди в пресі постанова Вадсуду від 08.08.2012 р. № К/9991/18606/12, у якій суд, розглядаючи позов про незаконність «готівкових» штрафів, зазначав, що податківці зобов’язані були під час перевірки врахувати річний строк давності з моменту вчинення порушення зі ст. 250 ЦКУ, стосується перевірки касової дисципліни, яка проводилася податківцями до 01.01.2011 р. (акт перевірки датовано 12 листопада 2010 року). Тому суд і не звертав уваги на нову частину 2 ст. 250 ЦКУ. В іншому випадку суб’єкту навряд чи вдалося б виграти справу.
Зазначимо, що податківці, коли йдеться про готівкову сферу, досі залишаються поза увагою зміни, внесені з 01.01.2011 р. у ст. 250 ЦКУ — з тієї причини, що, як і раніше , не вважають «готівкові» штрафи адміністративно-господарськими санкціями. І це зрозуміло: адже їм хочеться штрафувати й за «готівкові» порушення, допущені в періоди до 01.01.2011 р.
А суб’єктам господарювання, до яких будуть намагатися зараз застосувати «готівкові» санкції за докодексні періоди, згадана вище постанова Вадсуду цілком може стати в нагоді як додаткове обґрунтування незаконності застосування «готівкових» штрафів за «ті» періоди*.
* Довідково наводимо фрагмент цієї постанови:
«Водночас суди залишили поза увагою той факт, що за своєю правовою природою штрафна санкція за порушення правил здійснення касових операцій є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, наведені у статті 238 Господарського кодексу України.
А відтак стягнення зазначеного штрафу є, по суті, притягненням суб’єкта господарювання до відповідальності за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, що є можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.
З огляду на дату прийняття оспорюваного рішення про притягення позивача до відповідальності у вигляді штрафу (25.11.2010) застосування штрафних санкцій за перевищення ліміту залишків готівки у касі підприємства за 30.04.2009, 09.10.2009 та за 13.10.2009 відбулося за межами зазначеного строку, що виключає законність накладення цього штрафу у відповідній сумі».
Статтю 238 ГК — див. у «Бухгалтері» № 30’2006 на с. 7т.— О. П., А. П.
Що ж до строків давності для цілей застосування «готівкових» штрафів за порушення, допущені СПДшниками починаючи з 01.01.2011 р., то зазначимо: схоже, податківці вважають (як, власне, вважали й раніше), що таких строків для порушень, вчинених у готівковій сфері, взагалі не існує.
Нагадаємо, що ми вже розглядали питання про застосування строків давності щодо «готівкових» порушень (і порушень у сфері РРО) у «Бухгалтері» № 37’2011 на с. 46–48. У зазначеному матеріалі ми писали, що з думкою податківців про відсутність строків позовної давності щодо порушень, допущених у неподатковій сфері, сперечатися важко, проте там же ми наводили ряд аргументів для сміливих платників на користь того, що строк давності, встановлений у статті 102 Податкового кодексу (1095 днів)**, повинен застосовуватися й щодо порушень у сфері готівкового обігу (і РРО).
** Зокрема, про це прямо було сказано в листі НБУ від 09.03.2011 р. № 11-117/982--3354 (див. його у «Бухгалтері» № 18’2011 на с. 36–37 або № 30’2011 на с. 31т–32т).
Однак шанси на те, що в суді підтримають таку нефіскальну точку зору, на наш погляд, не дуже-то великі.
Насамкінець — про правомірність застосування зараз (за дії ч. 2 ст. 250 ЦКУ) «готівкових» санкцій за порушення, допущені до 01.01.2011 р.
У вищезгаданому матеріалі ми писали, що, на нашу думку, частина 2 ст. 250 ЦКУ не має зворотної дії в часі та повинна застосовуватися тільки щодо готівкових порушень, допущених починаючи з 01.01.2011 р. (там же ми наводили рішення судів, які підтвердили цей наш нефіскальний висновок***). За такого підходу, наприклад, якщо «готівкове» порушення було вчинено в грудні 2010 року, а штрафний акт податківців було складено після відповідного числа грудня 2011 року, то в СПД є шанси відбитися від таких «готівкових» штрафів у суді.
*** Заради справедливості зазначимо, що були й протилежні судові рішення.
Додатково дає надію тут той факт, що аналогічні (нефіскальні висновки) нещодавно було зроблено Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.09.2012 р. у справі № 2а-5994/11-2170. У ній суд підтвердив незаконність застосування зараз «готівкових» санкцій у ситуації, коли порушення відбулося в періоді до 01.01.2011 р. (тобто коли ч. 2 ст. 250 ЦКУ ще не діяла), оскільки річний строк давності щодо цих «старих» порушень повинен застосовуватися і він уже минув.
Олексій Павленко, Андрій Павлов
