Земля спливає — й таке буває...
Лист Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 27.09.2012 р. № 10-1391/0/4-12
Про практику застосування
судами при розгляді справ
окремих норм земельного права
Головам апеляційних судів областей,
міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим
(витяг)
Відповідно до статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 3607 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) доводжу до Вашого відома, що Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах прийнято ряд постанов у земельних спорах та сформульовано обов’язкові для всіх судів України правові позиції.
1. Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру , індексації, форм платежу , строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною другою статті 15 зазначеного Закону України встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою , п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У частині першій статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об’єкта оренди (абзац 6), є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними (постанови від 18 липня 2012 року № 6-77цс12 , від 4 квітня 2012 року № 21цс12).*
2. Оскільки судом установлено, що рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідача сільською радою не приймалося, то суд правильно визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку без скасування правової підстави видачі такого акта — рішення сільської ради (постанова від 20 лютого 2012 року № 6-78цс11).
3. Установивши, що спірні земельні ділянки первинним їхнім власникам за встановленим законом порядком не надавалися ; рішення селищної ради, на підставі якого відповідачам видані державні акти на право власності на земельні ділянки, було підробленим ; спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду та знаходяться в межах прибережної захисної смуги, тому згідно зі статтями 60 , 61 ЗК України не могли їм надаватися для зазначеного в державних актах цільового призначення; порушені вимоги пункту 12 Перехідних положень розділу X ЗК України, оскільки землі знаходяться поза межами населеного пункту, тому селищною радою не могли надаватися, правильно визнавши вказані державні акти недійсними і встановивши, що земельні ділянки незаконно вибули з державної власності, суди безпідставно відмовили у позові про витребування майна із чужого незаконного володіння, не застосувавши положення статей 387 , 388 ЦК України (постанова від 26 вересня 2011 року № 6-34цс11).
4. Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських , селищних , міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад , підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок та інші.
Пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські , селищні , міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.
Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, тому на цю земельну ділянку визначені у статті 12 ЗК України повноваження селищної ради не поширюються. Отже, при прийнятті районною державною адміністрацією розпоряджень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду порушень закону та прав позивача не було (постанова від 23 квітня 2012 року № 6-22цс12).
<...>
Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність до судових рішень Верховного Суду України.
Заступник Голови М. Пшонка
* Будьте уважними: не прописали умови збереження стану — і земельна ділянка попливла до конкурентів.— Ред.
