Якщо любов — з банком...
Про оподаткування ПДФО анульованої суми кредиту
Фізична особа підписала з банком угоду про реструктуризацію заборгованості фізичної особи перед банком. Банк списав частину заборгованості фізичної особи, анулював її за самостійним рішенням, не пов’язаним із банкрутством. Якими є податкові наслідки для фізичної особи — боржника у разі анулювання заборгованості кредитором за самостійним рішенням? Як розраховується податкове зобов’язання? Чи поширюються на цей випадок норми абз. «є» п . 176.1 ст. 176 ПКУ?
Одним зі способів припинення цивільного зобов’язання є звільнення кредитором боржника від його обов’язків, тобто прощення боргу (див. ст. 605 Цивільного кодексу України у «Бухгалтері» № 1–2’2004 на с. 89т). Він може бути застосований у випадку, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Наприклад, припинення зобов’язання прощенням боргу неможливе, якщо проти кредитора порушено справу про банкрутство і є внесені до реєстру кредитори або якщо кредитор зобов’язався передати майно, яке він повинен отримати від боржника, третій особі.
Чинне податкове законодавство розглядає анульовану кредитором суму боргу фізичної особи як додаткове благо.
Відповідно до п/п. 14.1.47 ПКУ додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV даного Кодексу).
При цьому законодавець у абз. «д» п/п. 164.2.17 ПКУ встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Відповідно до змісту цієї норми кредитор:
— повідомляє платника податку — боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та
— включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (1ДФ).
У свою чергу боржник:
— самостійно сплачує податок з таких доходів за підсумками звітного періоду, в якому такий борг був анульований, та
— відображає їх у річній податковій декларації.
Таким чином, фізична особа зобов’язана включити до річної податкової декларації суму анульованого боргу за таких умов :
— за анульованою сумою боргу не минув строк позовної давності (тобто не минув строк у три роки з моменту настання сплати за договором кредиту; якщо давність минула, то застосуванню підлягає п/п. 164.2.7, а не 164.2.17«д» ПКУ);
— кредитор самостійно прийняв рішення щодо прощення боргу;
— проти такої фізособи не порушено справу про банкрутство ;
— кредитор проінформував фізичну особу про прощення боргу рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Одночасно слід зазначити, що, на нашу думку, фізична особа має виконати обов’язки щодо декларування і сплати податку також у випадку, якщо її було проінформовано в інший спосіб, який не залишає сумнівів в отриманні зазначеного повідомлення (наприклад, рішення отримано під розписку або сторонами укладено угоду про реструктуризацію заборгованості, а один із примірників угоди вручено боржнику);
— кредитор включив суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.
При цьому, на нашу думку, порушення кредитором своїх обов’язків не може розглядатися як розумна підстава для звільнення боржника від обов’язків зі сплати податку і подання податкової декларації, оскільки в цьому випадку обов’язок кредитора є забезпеченням поінформованості контролюючого органу про виникнення об’єкта оподаткування у фізичної особи, що сприяє належній реалізації повноважень податкової служби і жодним чином не заважає виконанню обов’язків самим боржником.
Щодо порядку подання податкової декларації
Порядок подання річної декларації фізичною особою регулюється ст. 49 і 179 ПКУ.
За загальним правилом згідно з п. 49.18 ПКУ податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, який дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб,— до 1 травня року, наступного за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п. 179.7 ПКУ фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, наступного за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій нею податковій декларації.
Отже, у зазначеному випадку фізична особа зобов’язана подати податкову декларацію за 2012 рік у строк з 1 січня 2013 року до 1 травня 2013 року і сплатити податкове зобов’язання у строк з моменту подання податкової декларації до 1 серпня 2013 року.
Щодо заповнення податкової декларації
Форму та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1395*.
* Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи та форму декларації — див. відповідно у «Бухгалтері» № 11’2012 на с. 12–25 і № 11а «Тема», зміни до них — у № 35’2012 на с. 14–20.
Дохід у вигляді анульованої суми боргу фізична особа повинна відобразити у рядку 01.07 «Інші доходи» колонки 3 розділу II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу». Відповідно до п/п. 2.11 п. 2 розділу III Інструкції щодо заповнення податкової декларації у рядку 01.07 вказуються інші доходи, оподаткування яких передбачено розділом IV ПКУ, крім зазначених у ст. 165 розділу IV ПКУ. Потім ці суми слід відобразити у рядку 01 розділу II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу», а також у рядках 08, 09 розділу V «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб».
Крім того, фізична особа повинна задекларувати всі інші отримані доходи за рік, у тому числі доходи, отримані у вигляді заробітної плати*. При цьому в колонці 4 треба відобразити суми податку, сплаченого податковими агентами, а в колонці 5 за необхідності — суми податку, що підлягають сплаті платником податку самостійно.
* Справа в тому, що, підписуючи податкову декларацію, фізична особа тим самим підтверджує достовірність усіх відомостей у ній. А якщо частину доходів фізична особа в податковій декларації не відобразить, навіть у тому випадку, коли податок з таких доходів уже було сплачено податковими агентами, такі дії фізичної особи можуть бути кваліфіковані як надання недостовірних відомостей.
Щодо ставки податку
За загальним правилом згідно з абз. 1 п. 167.1 ПКУ ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2–167.5 Кодексу), в тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами і за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну і недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, визначена з урахуванням норм п. 164.6 ПКУ щодо доходів, зазначених в абз. 1 п. 164.6 ПКУ, у календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17%.
Таким чином, до доходу фізичної особи, отриманого у вигляді прощеного боргу, буде застосовуватися ставка 15%. Однак якщо в місяці, в якому було анульовано заборгованість, дохід фізичної особи перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2012 р. (яка становить 1073,00 грн), то фізична особа зобов’язана застосувати до суми такого перевищення ставку 17%.
Норми абз. «є» п. 176.1 ПКУ на цей випадок не поширюються, оскільки в них йдеться про випадок, коли платник податку отримує дохід від двох і більше податкових агентів на загальну річну суму, що перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, і при цьому такий дохід особа отримує у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які надаються платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами і за цивільно-правовими договорами.
У зазначеній ситуації особа одержує дохід у формі додаткового блага (анульованого боргу), а не у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які надаються платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами і за цивільно-правовими договорами.
Отже, у цьому випадку у фізичної особи відсутні підстави для заповнення додатка 7 до декларації «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб згідно з підпунктом «є» пункту 176.1 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України».
Іванна Погребняк ,
старший юрист ЮФ «ILF»
