«Ти казала — у неділю
підем разом на весілля...»
Робота у вихідні,
святкові та неробочі дні:
правові, трудові, компенсаційні
та відряджувальні нюанси
Деякі співробітники нашого підприємства (торгівля, у тому числі виїзна) працюють у вихідні і святкові дні або виїжджають у відрядження. Просимо роз’яснити правові, організаційні особливості, а також способи компенсації такої роботи.
Які дні вважати вихідними
Вихідним дням у трудовому законодавстві присвячено окрему статтю 67 КЗпП, відповідно до якої при 5-денному робочому тижні працівникам надають два вихідні дні на тиждень, а при 6-денному робочому тижні — один вихідний день. Вирішення питання про встановлення 5-денного чи 6-денного робочого тижня віднесено до компетенції власника, який при цьому повинен діяти разом із виборним органом первинної профорганізації, з урахуванням думки трудового колективу та за погодженням з місцевою радою народних депутатів (ст. 52 КЗпП).
Положення про встановлення вихідних днів необхідно закріпити в розділі «Режим робочого часу та відпочинку» колективного договору, а також у Правилах внутрішнього трудового розпорядку (ст. 142 КЗпП).
Загальним вихідним днем є неділя. А другий вихідний день (при 5-денному робочому тижні) має надаватися, як правило, підряд із загальним вихідним днем. Він визначається графіком змінності (виходу на роботу). Найчастіше це — субота, однак ним може бути й понеділок або будь-який інший день.
Разом з тим існують винятки із загального правила, коли вихідні визначаються інакше.
1. На підприємствах, в установах, організаціях, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення (ст. 68 КЗпП), не можна перервати роботу в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговувати населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї тощо). На таких підприємствах вихідні дні встановлюються місцевими радами народних депутатів.
У «Бухгалтері» № 24’2008 на с. 46–47 ми звертали увагу на те, що режим роботи підприємств сфери обслуговування незалежно від форми власності місцеві органи можуть регулювати тільки за погодженням із власником (п/п. 4 п. «б» ст. 30 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Свою думку щодо (не)погодження режиму роботи торговельних об’єктів із органами місцевого самоврядування висловили Держпідприємництво і Мінекономіки (див. їхні листи від 29.09.2010 р. № 12296 та від 01.10.2010 р. № 3707-24/107 у «Бухгалтері» № 39’2010 на с. 28–29 і № 42’2010 на с. 34 відповідно).
2. На підприємствах, в установах, організаціях, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, зупинення роботи неможливе з виробничо-технічних причин або внаслідок необхідності безперервного обслуговування населення (ст. 69 КЗпП).
На зазначених підприємствах вихідні дні працівникам надаються згідно із графіком роботи (змінності) за погодженням із виборним органом первинної профорганізації.
Вихідні дні при підсумованому обліку робочого часу
За загальним правилом кількість вихідних днів (один чи два) встановлюється у розрахунку на календарний тиждень. Тільки при режимі підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП) за рахунок збільшення тривалості роботи протягом дня (зміни) вихідні дні можуть чергуватися з робочими днями через один, два, три або іншу кількість днів залежно від графіка підприємства або окремого працівника.*
При цьому тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою 42 години (ст. 70 КЗпП).
Автори Науково-практичного коментаря до законодавства України про працю звертають увагу на те, що, хоча ст. 70 КЗпП і сформульовано як норму прямої дії, що не має винятків, вона не може поширюватися на випадки роботи з режиму підсумованого робочого часу.**
* Детальніше з режимом підсумованого обліку робочого часу можна ознайомитися в Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138 (див. «Бухгалтер» № 21’2006, с. 19–21), і в листі Мінпраці від 04.10.2010 р. № 304/13/116-10 (див. «Бухгалтер» № 17’2012, с. 25т–26 т).
** Див. Ротань В. Г., Зуб І. В., Сонін О. Є. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Відп. ред. В. Г. Ротань.— 12-те вид., перероб. і доп.— Х.: Фактор, 2010.— С. 309.
Які дні є святковими і неробочими
Перелік таких днів визначено ст. 73 КЗпП (див. її у «Бухгалтері» № 22’2012 на с. 12т ). Їх десять:
1 січня — Новий рік;
7 січня — Різдво Христове;
8 березня — Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня — День Перемоги;
28 червня — День Конституції України;
24 серпня — День незалежності України;
один день (неділя) — Великдень;
один день (неділя) — Трійця.
Великдень і Трійцю вважають неробочими днями, інші — святковими. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій керівництво підприємств зобов’язано надавати особам, які сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят. Однак, по-перше, такі конфесії мають бути зареєстровані в Україні, а по-друге, ці дні необхідно буде відпрацювати.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.*
* Згідно з роз’ясненнями Мінсоцполітики (див. лист від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 у «Бухгалтері» № 35’2012 на с. 32–33) у 2013 році за графіком 5-денного робочого тижня з вихідними днями в суботу і неділю вихідний день у неділю 5 травня має бути перенесений на понеділок 6 травня, вихідний день у неділю 23 червня — на понеділок 24 червня, вихідний день у суботу 24 серпня — на понеділок 26 серпня.
Коли й кого можна залучити до роботи
у вихідні та святкові/неробочі дні
Вихідні дні
За загальним правилом робота у вихідні дні заборонена (ч. 1 ст. 71 КЗпП); до роботи в ці дні можуть бути залучені окремі працівники лише у виняткових випадках, установлених у ч. 2 ст. 71 КЗпП**.
** До них належать:
— відвернення або ліквідація наслідків стихійного лиха, епідемій , епізоотій , виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
— відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей , загибелі та псування майна;
— виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить надалі нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
— виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Мінсоцполітики в листі від 13.04.2012 р. № 123/13/133-12 нагадує, що залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається лише з дозволу виборного органу первинної профорганізації, за наявності письмового наказу (розпорядження) власника. У листі також підкреслюється, що залучення до роботи у вихідний день у зв’язку з виробничою необхідністю чинним законодавством не передбачено.
Роботодавець також повинен враховувати, що є категорія працівників, яких не можна залучати до роботи у вихідні дні.***
*** Це:
— вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП);
— батьки, що виховують дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікуни (піклувальники), прийомні батьки (ст. 1861 КЗпП);
— працівники молодше 18 років (ст. 192 КЗпП).
За дотримання власником правил, що визначають порядок залучення працівників до роботи у вихідний день, працівник зобов’язаний виконати відповідний наказ власника. Його невиконання є порушенням трудової дисципліни.
Святкові та неробочі дні
У святкові та неробочі дні робота може проводитися лише за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 73 КЗпП. У такі дні допускаються:
— роботи, припинення яких неможливе у зв’язку з виробничо-технічними умовами (безперервно діючі підприємства);
— роботи, викликані необхідністю обслуговування населення.
Крім того, залучення працівників у такі дні можливе й у перелічених вище випадках, передбачених статтею 71 КЗпП.
Компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні
Згідно зі ст. 72 КЗпП (див. «Бухгалтер» № 34’2006, с. 8т) робота у вихідний день може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі. Спосіб компенсації за роботу вихідного дня визначається за згодою сторін.
Оплату за роботу вихідного дня обчислюють за правилами ст. 107 КЗпП,**** регламентуючої оплату роботи у святкові й неробочі дні.
**** Статтю 107 КЗпП — див. у «Бухгалтері» № 34’2006 на с. 11т–12т або № 35’2008 теж на с. 11т–12т.
Мінпраці в листі від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09 (див. «Бухгалтер» № 17’2012, с. 27т–28т ) роз’яснило, що якщо працівникові надається інший день відпочинку, то строк його надання визначається за згодою сторін.
У разі коли робота вихідного дня компенсується у грошовій формі, то вона оплачується в подвійному розмірі:
— відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
— працівникам, робота яких оплачується за годинними або денними ставками,— у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
— працівникам, які отримують місячний оклад,— у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота вихідного дня проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки окладу, якщо робота проводилася понад місячну норму.
Оплата в зазначеному розмірі проводиться за фактично відпрацьовані години.
Слід зазначити, що існують відмінності в порядку надання таких компенсацій залежно від того, працював працівник у вихідний чи святковий (неробочий) день.
Нагадаємо, що при роботі вихідного дня працівник має право вибирати: брати відгул чи підвищену оплату за відпрацьовані години (виконану норму) відповідно до ст. 107 КЗпП. І якщо працівник бере відгул, то робота оплачується в одинарному розмірі.
Робота ж у святковий (неробочий) день завжди оплачується за подвійними розцінками. До того ж працівник може, за своїм бажанням, отримати ще й інший день відпочинку, який не оплачується і є вихідним днем. Причому такий день надається як додаткова компенсація. Саме такий висновок випливає з вищевказаного листа Мінпраці від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09.
Крім того, існують особливості оплати святкових і неробочих днів при підсумованому обліку робочого часу. Вони проаналізовані в листі Мінсоцполітики від 17.02.2012 р. № 51/13/116-12 (див. «Бухгалтер» № 20’2012, с. 28–29), яке повідомляє:
«У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена у подвійному розмірі».
Аналогічне пояснення міститься й у п. 11 згаданих вище Методрекомендацій, затверджених наказом Мінпраці № 138.
Відрядження у вихідний (святковий/неробочий) день
Компенсаціям за відрядження, що припадає на вихідні (святкові) дні, присвячено кілька пунктів розділу I «Загальні положення» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59*).
* Інструкцію № 59 — див. у «Бухгалтері» № 37’2011 на с. 4т–15т, зміни до неї — у № 35’2012 на с. 28–30.
Приміром, п. 11 розділу I Інструкції № 59 встановлено, що якщо працівник виїжджає у відрядження вихідного дня, то йому після повернення з відрядження у встановленому порядку надається інший день відпочинку.** А якщо на вихідний згідно з наказом припадає дата повернення з поїздки, то відряджений може отримати інший день відпочинку (п. 12 розділу I Інструкції № 59). Звертаємо увагу на ключове слово «може». Тобто день відпочинку в такому випадку може й не надаватися: як вирішить керівництво — так і буде.**
** За повідомленнями з місць, на госпрозрахункових підприємствах, для яких застосування Інструкції № 59 не є обов’язковим, і відгулів у таких випадках, як правило, не надають.
Хоча, чим так принципово відрізняються день вибуття у відрядження і день повернення з нього для цілей отримання відгулу, зрозуміти складно.
Інша річ, коли працівника спеціально відряджено для роботи у вихідні або святкові та неробочі дні. Згідно з п. 10 розділу 1 Інструкції № 59 компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Мінпраці в листі від 19.06.2008 р. № 154/13/116-08 (див. «Бухгалтер» № 34’2008, с. 29) підкреслило, що такими працівниками слід вважати тих, які відряджаються з обов’язком працювати в ці дні, що має бути прямо зазначено в наказі про відрядження. Компенсація за роботу в зазначені дні, вказано в листі, проводиться відповідно до ст. 72, 73, 107 КЗпП.
А ось дні вибуття або повернення з відрядження, що збігаються з вихідними, святковими чи неробочими днями, не вважаються днями, на які працівник спеціально відряджений для роботи, й, отже, компенсації за роботу в ці дні, вважає Мінпраці, не виплачуються.
Алла Погребняк
