Якщо попит — не фонтан, швидше заведи фонтан...
... або акваріум
Представницькі витрати: практика Вадсуду
Сучасні представницькі витрати та їх податкову долю в ПКУ ми вже обговорювали у «Бухгалтері» № 3’2011 на с. 40–41. Про те, що представницькі витрати краще відносити до складу витрат на збут, ми писали у «Бухгалтері» № 21’2011 на с. 41.
На практиці представницькі витрати часто викликають особливо пильну увагу податківців.
У цьому матеріалі ми проаналізуємо кілька рішень Вадсуду, у яких він визнав понесені представницькі витрати правомірними.
Відзначимо такий нюанс: правові позиції Вадсуду щодо представницьких витрат сформувалися за спорами, які виникли на підставі законодавства, що діяло до ПКУ. Втім, це жодним чином не знижує їх значення, адже суть представницьких витрат і проблема встановлення їх зв’язку із госпдіяльністю залишаються актуальними. Тому й сьогодні на ці правові позиції Вадсуду сміливо можна спиратися в суперечках з податківцями.
ПДВ. Податковий кредит/бюджетне відшкодування
1. Вадсуд визнав податковий кредит за представницькими витратами сформованим правомірно за таких вихідних умов.
Існував наказ керівника «Про організацію прийому відвідувачів», згідно з яким секретар-референт веде облік відвідувань представниками організацій, з якими підприємство має господарські відносини. Організація кожної зустрічі відбувається на підставі наказу відповідно до програми та кошторису проведення ділової зустрічі (прийому). Після закінчення кожного місяця складається звіт про результати проведених зустрічей (прийомів) за звітний період.
Реально кошториси витрат і програми зустрічей, як правило, включали буфетне обслуговування безпосередньо на підприємстві (в окремих випадках під час прийомів представників нерезидентів оплачувалася вартість обідів у закладах громадського харчування) і роздачу рекламних матеріалів.
Використання придбаних продуктів харчування для організації прийомів потенційних покупців підтверджувалося також звітами про результати проведених прийомів — ухвала Вадсуду від 20.09.2011 р. № К-22781/08 (реєстр. № 18455245*).
* Тут і далі зазначено реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті www.reyestr.court.gov.ua.
2. Податковий кредит був визнаний правомірним у ситуації, коли було укладено договір стоянки та паркування автомобілів, згідно з яким контрагент надавав послуги з розміщення легкових автомобілів. Суд визнав, що зазначені послуги пов’язані з господарською діяльністю, оскільки спрямовані на оптимізацію господарських процесів, на одержання доходу від контрактів із замовниками.
Послуги з розміщення автомобілів відвідувачів пов’язані з господарською діяльністю також тому, що є складовою частиною організації прийомів, ділових зустрічей та інших заходів представницького характеру — ухвала Вадсуду від 15.12.2009 р. № К-17077/07 (реєстр. № 7276143).
Податок на прибуток. Витрати
1. За умовами договору постачальники зобов’язалися провести монтаж і введення в експлуатацію обладнання, його обслуговування, а підприємство — здійснити оплату за проживання та харчування представників постачальників.
Витрати, понесені у зв’язку з перебуванням представників постачальників (керівників, фахівців, монтажних бригад), були оформлені наказами із затвердженням кошторису таких витрат і оформленням звітів про ділові переговори із представниками відповідних фірм із зазначенням мети зустрічі, виду витрат (харчування, проживання), назви первинних документів, що були підставою для оплати послуг. Такі витрати також оформлялися відповідним реєстром у вигляді звіту про представницькі витрати за кожен місяць.
Вадсуд визнав понесені підприємством витрати у вигляді оплати вартості проживання в готелях, харчування фахівців постачальника пов’язаними з його (підприємства) господарською діяльністю і підтвердив правові підстави для віднесення їх до складу валових витрат — ухвала Вадсуду від 23.04.2012 р. № К/9991/65509/11 (реєстр. № 23739434).
2. Аналогічним чином Вадсуд підійшов і до ситуації, коли підприємство понесло витрати на прийом делегацій, які приїжджали для вирішення питань, пов’язаних із веденням господарської діяльності. На думку Вадсуду, оскільки витрати підприємства були спрямовані на виготовлення та реалізацію продукції, пов’язані з вирішенням питань, що виникли під час виконання контракту, укладання договорів, ведення переговорів тощо, то вони безпосередньо належать до складу валових витрат, пов’язаних із веденням господарської діяльності,— ухвала від 11.03.2009 р. № К-17808/08 (реєстр. № 4217299).
3. У межах проведення заходів з підготовки нового офісного приміщення до прийому офіційних делегацій, VIP-клієнтів і проведення святкових заходів, презентацій було встановлено настінну інсталяцію зареєстрованого торгового знака у вигляді фонтана і акваріумний комплекс, що підтверджується наказами, кошторисами та актами списання представницьких витрат за цими операціями.
Вадсуд погодився з тим, що акваріумний комплекс і фонтан — це візуалізація товарного знака, який є нематеріальним активом і використовується в господарській діяльності, тобто придбання, установку фонтанного обладнання та акваріумного комплексу здійснено з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Тому придбання акваріума, фонтана та послуг з їх обслуговування пов’язане з господарською діяльністю, що підтверджувало як правомірність віднесення витрат, пов’язаних з таким придбанням, до складу валових витрат, так і право на амортизацію витрат із придбання основних фондів — катера та причепа (ухвала Вадсуду від 14.04.2010 р. № К-51155/09, реєстр. № 9267702).
ПДФО
Тут важлива позиція Вадсуду стосовно того, що представницькі витрати не є додатковим благом і не підлягають оподаткуванню ПДФО.
Приміром, в ухвалі від 01.09.2011 р. № К-24685/09 (реєстр. № 18880229) Вадсуд визнав, що витрати на проведення прийому, а саме: забезпечення делегатів транспортними послугами та оплата сервісного обслуговування громадян-нерезидентів у VIP-залах в аеропортах України — є витратами на представницькі послуги і такі витрати не є об’єктом оподаткування ПДФО.
Такі витрати були обумовлені пунктом контракту, згідно з яким для проведення контролю над ходом ремонтних робіт і здійсненням технічного приймання майна після завершення послуг замовник за свій рахунок відправляє на завод підрядника своїх фахівців на весь період надання послуг. Підрядник, у свою чергу, взяв на себе обов’язок надати всі необхідні дозволи для проживання фахівців замовника та їх доступ до місця ремонту майна, на завод підрядника, і забезпечити цих фахівців транспортом за свій рахунок. А документальним підкріпленням понесених витрат також стала наявність запрошень представників делегації контрагента.
Григорій Берченко, Іван Тургенєв
