— Із Ріо — немає зворотних квитків...
— Ну, тоді мені в один кінець,
будь ласка!
Затверджено наказом Міністерства фінансів України
від 13.03.98 р. № 59
(у редакції наказу Міністерства фінансів України
від 17.03.2011 р. № 362)
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
29.03.2011 р. за № 410/19148
Інструкція про службові відрядження
в межах України та за кордон
зі змінами,* внесеними наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 р. № 807,
зареєстрованим у Мін’юсті України 24.07.2012 р. за № 1245/21557**
(витяг)
* Увага! Про нашу систему кодифікації — див. с. 14 цього випуску.— Ред .
Виділення в редакційних виносках — змістові.
За основу взято текст Інструкції станом на 06.07.2012 р.— Ред.
** Зміни, внесені наказом Мінфіну від 07.07.2012 р. № 807, набирають чинності з дня опублікування, тобто з 31.08.2012 р. (наказ опубліковано в «Офіційному віснику України» № 64/2012).— Ред.
I. Загальні положення
<...>
8. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше — наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.
Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
<...>
14. За відрядженим працівником зберіга[ю]-ється місце роботи (посада) [та середній заробіток за] протягом усього часу відрядження, в тому числі й [за] часу перебування в дорозі.
[Середній заробіток за час перебування] Працівник[а]у, який направлений у службове відрядженн[і]я, [зберігається на] оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за міс-цем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, [середній заробіток зберігається на тому] оплата праці здійснюється підприємств[і]ом, що його відрядило. У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом [середній заробіток зберігається за ним на обох посадах] оплата праці здійснюється підприємствами, що направляли працівника у відрядження, а видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між цими підприємствами[, що направляли працівника у відрядження,] за згодою між ними.
<...>
II. Порядок відрядження
в межах України
<...>
1. Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.
Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98.
[Строк відрядження працівників, які направляються для виконання в межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати терміну будівництва об’єктів.
Строк відрядження працівників державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати періоду проведення таких заходів.
Строк відрядження наукових і науково-педагогічних працівників, які направляються на стажування до провідних вищих навчальних закладів та наукових установ в Україні, не повинен перевищувати шість місяців, а аспірантів і докторантів — два місяці.]
<...>
5. <...>
Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим працівником за рахунок добових витрат.
Якщо працівник, відряджений для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, за умовами запрошення безоплатно забезпечується харчуванням організаторами таких заходів або якщо вартість харчування включається до рахунків на найм житлового приміщення, проїзних документів без визначення конкретної суми, добові витрати відшкодовуються в розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для України згідно з додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98, зокрема 80 відсотків — при одноразовому, 55 відсотків — дворазовому, 35 відсотків — триразовому харчуванні.
<...>
III. Порядок відрядження за кордон
1. Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, [установлених] передбачених Постановою Кабінет[ом]у Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98.
[Строк відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здійснення шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, проведення гастрольних та інших культурно-мистецьких заходів, не повинен перевищувати один рік.
Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), забезпечують належні соціально-побутові умови, медичне обслуговування, страхування та необхідний правовий захист громадян України, які відряджаються за її межі для виконання робіт, зазначених в абзаці другому цього пункту.
Строк відрядження працівників авіаційних компаній, які направляються за кордон для здійснення авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях Організації Об’єднаних Націй згідно з контрактами між авіаційними компаніями України та Організацією Об’єднаних Націй, не повинен перевищувати шість місяців.
Строк відрядження працівників державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати період проведення таких заходів.
Строк відрядження військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає,— 18 місяців.
Строк відрядження працівників органів державної податкової служби та органів внутрішніх справ, направлених на навчання, не повинен перевищувати 90 днів.
Строк відрядження наукових і науково-педагогічних працівників, які направляються на стажування до провідних вищих навчальних закладів та наукових установ за кордоном, не повинен перевищувати шість місяців, а аспірантів і докторантів — два місяці.]
<...>
Заступник директора
Департаменту фінансів соціальної сфери
— начальник Управління фінансів органів
державного управління О. Вовченко
Коментар від Г. Б., І. Т.
Насамперед слід звернути увагу на те, що з 11.04.2011 р. відряджувальна Інструкція є обов’язковою лише для бюджетників. Втім, це не заважає використовувати положення Інструкції й усім іншим як рекомендаційні, із чим згодні й податківці.
Тепер по суті змін.
Як видно із самого наказу Мінфіну від 07.07.2012 р. № 807, зміни до відряджувальної Інструкції внесено з метою приведення її у відповідність зі ст. 121 КЗпП* і Постановою КМУ від 02.02.2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».
* Статтю 121 КЗпП — див. у «Бухгалтері» № 34’2006 на с. 13т, зміну до неї — у № 20’2011 на с. 32.
Щодо приведення у відповідність зі ст. 121 КЗпП зміни торкнулися п. 14 розділу I Інструкції. Справа в тому, що сама ст. 121 КЗпП більше року тому завдяки Закону від 19.04.2011 р. № 3231-VI (див. «Бухгалтер» № 20’2011, с. 32) зазнала змін. Згідно зі ст. 121 КЗпП заробітна плата відрядженого працівника не може бути меншою за середній заробіток (це було закріплено й раніше), але в принципі дозволяється виплачувати й зарплату, яка перевищує середній заробіток (а це вже новація **). (Детальніше про це — див. також лист Мінсоцполітики України від 25.01.2012 р. № 90/13/84-12 у «Бухгалтері» № 12’2012 на с. 33).
** Хоча на практиці це допускалося й без прямого законодавчого дозволу.
Приведення відряджувальної Інструкції у відповідність із Постановою КМУ від 02.02.2011 р. № 98 звелося до того, що з Інструкції просто виключили дублюючі норми й дали замість них відповідне відсилання до Постанови Кабміну (йдеться про випадки, коли строк відрядження може перевищувати 30 днів — у межах України й 60 — за кордон).
При цьому нагадуємо, що строк відрядження для працівників госпрозрахункових підприємств не обмежено (див. лист Мінфіну від 22.11.2011 р. № 31-07230-16-10/28802 у «Бухгалтері» № 4’2012 на с. 31).
Ідемо далі. Абзац 5 п. 5 розділу II Інструкції тепер закріплює обмеження щодо відшкодування добових при відрядженні в межах України у тому випадку, якщо відряджений працівник за умовами запрошення для участі в переговорах , конференціях, симпозіумах безоплатно забезпечується харчуван-ням за рахунок організаторів *** або вартість харчування включається до рахунків за наймання приміщення. Раніше аналогічні обмеження було закріплено тільки для закордонних відряджень (п. 2 Постанови КМУ від 02.02.2011 р. № 98).
*** Щоравда, не цілком зрозуміло, як про це дізнатися.
Втім, небюджетникамз зазначеного питання перейматися особливо не слід. Нагадаємо, що ДПСУ в листі від 31.03.2012 р. № 5742/6/15-1415 на підставі положень ПКУ дійшла висновку, що добові для небюджетників можуть не зменшуватися на вартість харчування, включену до рахунку готелю («Бухгалтер» № 19’2012, с. 18–19). Аналогічних висновків доходили й ми — див. «Бухгалтер» № 43’2011, с. 43–45. Керівництво підприємства на рівні локального акта може самостійно визначити розмір добових.
Цей же підхід цілком може застосовуватись і щодо нових обмежень, внесених до відряджувальної Інструкції: для небюджетників вони не повинні діяти.
Крім того, в абз. 2 п. 8 розділу I Інструкції тепер прямо закріплено, що дата на транспортному квитку має збігатися з датою вибуття у відрядження (щодо прибуття — аналогічно). На цьому Мінфін наполягав ще в листі від 19.12.2005 р. № 31-18030-07-13/27437 (див. «Бухгалтер» № 41’2009, с. 10т).
Знов-таки: звертаємо увагу на те, що зазначена вимога поширюється виключно на бюджетників.
Водночас із метою зниження ризиків, пов’язаних із можливим невизнанням витрат у вигляді витрат на відрядження у звичайних підприємств, цю вимогу все-таки слід враховувати.
Не виключено, що податківці підуть фіскальним шляхом й відмовлять у визнанні витрат. Проте ми вважаємо, що ПКУ ніяких обмежень щодо цього не містить. Та і яка, власне, різниця, за яке число відшкодовувати вартість квитка ? При цьому задля уникнення проблем із витратами, що виникли через затримку у відрядженні, можна видати наказ про продовження строку перебування у відрядженні у зв’язку з виробничою необхідністю.
