— А на інших умовах
до нас колектив
не хотів найматися!
Тільки ось із такими виплатами, і щоб обов’язково до витрат!
Колективний договір на підприємстві: вигідно і роботодавцям, і працівникам
(Продовження. Початок — див. y «Бухгалтері» № 34’2012 на с. 40–45.)
4. «Працеохоронний» аспект колективного договору і податки
З точки зору оподаткування важливе значення має розділ колдоговору, присвячений охороні праці*.
*«Охорона праці — це система правових, соціально--економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності» (ст. 1 Закону «Про охорону праці»).
Закон «Про охорону праці» — див. у «Бухгалтері» № 14’2012 на с. 2 т–12т.
Водночас законодавство не містить вичерпного переліку працеохоронних заходів. Певною опорою в цьому питанні може стати Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затверджений Постановою КМУ від 27.06.2003 р. № 994, зі змінами (далі — Перелік № 994, див. його у «Бухгалтері» № 14’2012 на с. 30т–31т ). Однак, якщо якісь працеохоронні заходи в ньому не згадані, це зовсім не означає, що витрати на них не пов’язані з охороною праці. Наприклад, у Переліку № 994 не згадуються витрати на вакцинацію від грипу або придбання аптечки. Хіба ці витрати не спрямовані «на збереження життя , здоров’я або працездатності людини в процесі трудової діяльності»?
До речі, Держміськпромнагляд у листах від 03.09.2009 р. № 01/02-03/5976 і від 14.09.2009 р. № 01/02-13.2-9/03/6235 (див. їх у «Бухгалтері» № 38’2010 на с. 40т–41т і 46т відповідно) зазначає, що у разі невідповідності санітарно-побутових умов вимогам чинного законодавства роботодавець відповідно до колективного договору може додатково за рахунок прибутку забезпечувати працівників заходами та засобами з охорони праці, які не передбачені Переліком № 994. Таким чином, при формуванні колдоговірного розділу «Витрати на охорону праці» підприємство має керуватися суттю заходу. Витрати, які не потрапили до Переліку № 994, можуть стати податковими, на нашу думку, не тільки через «працеохоронні» норми.
Як свідчить практика, найчастіше колдоговір може передбачати забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням, спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, а також проведення медичних оглядів і вакцинацію працівників.
Розглянемо їх по черзі.
4.1. Спецхарчування
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою.
Частиною 1 ст. 166 КЗпП установлено, що на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.
Крім того, роботодавець може за рахунок коштів підприємства видавати безоплатно молоко також працівникам, зайнятим на роботах зі звичайними умовами, якщо цю норму закріплено в колдоговорі (трудовому договорі) (ч. 3 ст. 7 Закону «Про охорону праці»).
Організаційні особливості забезпечення молоком і податковий облік молока на «шкідливих» підприємствах розглядалися у «Бухгалтері» № 6’2012 на с. 42–43.
Нагадаємо, що п/п. 140.1.1 ПКУ посилається в питанні віднесення до витрат видатків на забезпечення найманих працівників, зокрема, продуктами спецхарчування на перелік, установлений КМУ. На сьогодні вже склалася традиція розглядати як такий Перелік № 994.
Так от, п. 6 Переліку № 994 містить як охоронно-трудовий захід надання працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока або рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.
Таким чином, до складу витрат підприємства включається сума витрат на забезпечення працівників «шкідливих» виробництв молоком в обсязі, що не перевищує 0,5 л на одного працівника*.
* Згідно з п/п. 1«а» Порядку безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР та Президії ВЦРПС від 16.12.87 р. № 731/П-13, молоко видається по 0,5 л за зміну в дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов’язаних із проведенням або застосуванням хімічних речовин.
Ну а решті колдговір може просто допомогти безоплатно пити молоко. Витрати щодо цього продукту можуть виникнути тільки на підставі п. 142.1 ПКУ (витрати на оплату праці, установлені за домовленістю сторін).
Про те, чи можуть бути витрати у підприємства, якщо працівники самі забезпечують себе молоком,— див. «Бухгалтер» № 12’2012, с. 38–39. Підставою для звільнення від ПДФО вартості виданого молока є п/п. 165.1.9 ПКУ, згідно з яким вартість безоплатного молока та інших продуктів, виданих відповідно до Закону «Про охорону праці», до складу оподатковуваного доходу не включається.
Нюанси ПДФОшного (не)оподаткування грошових компенсацій за молоко ** — див. у «Бухгалтері» № 6’2012 на с. 42–43. У консультаціях, розміщених в ЄБПЗ, податківці роз’яснюють, що грошова компенсація працівнику на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока тощо підлягає оподаткуванню ПДФО.
** Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону «Про охорону праці» дозволяється видавати грошову компенсацію на придбання молока на умовах, передбачених колдоговором, працівникам, робота яких має роз’їзний характер.
4.2. Спецодяг
Безоплатно забезпечувати спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту*** (далі — ЗІЗ) — обов’язок роботодавців, прописаний у ст. 163 КЗпП, ст. 8 Закону «Про охорону праці» і п. 1.2 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держміськпромнагляду від 24.03.2008 р. № 53 (далі — Положення № 53, див. його, зі змінами, у «Бухгалтері» № 38’2010 на с. 27т–38т).
*** Під засобом індивідуального захисту в розділі II Положення № 53 мається на увазі спорядження, призначене для носіння користувачем та/або забезпечення його захисту від одного або кількох видів небезпеки для життя або здоров’я.
Видачу ЗІЗ регламентовано типовими або галузевими нормами безоплатної видачі ЗІЗ.
Звертаємо увагу на те, що іноді фактичні умови праці спричиняють необхідність у забезпеченні працівника ЗІЗ додатково , понад установлені норми. Видача ЗІЗ понад установлені норми проводиться, якщо цього вимагає специфіка роботи і це закріплено в колдоговорі (ст. 8 Закону «Про охорону праці» і п. 7.1 Положення № 53).
Включення витрат на забезпечення найманих працівників ЗІЗ до витрат підприємства в межах установлених норм проводиться на підставі «працеохоронного» п/п. 140.1.1 ПКУ і п. 5 Переліку № 994.
Про те, як слід враховувати ЗІЗ-витрати у витратах підприємства,— див. у листі ДПАУ від 29.07.2011 р. № 13818/6/15-1415 у «Бухгалтері» № 35’2011 на с. 10.
Як відомо, п/п. 165.1.9 ПКУ звільняє від оподаткування ПДФО тільки ЗІЗ (а з 01.07.2012 р. і формений одяг), видані відповідно до Закону «Про охорону праці». Ми вважаємо, що це стосується як виданих у межах норм, так і понаднормативних ЗІЗ. Пояснюємо.
Згідно з п. 4.1 Положення № 53 видані працівнику ЗІЗ є власністю підприємства, і після закінчення строку носіння він зобов’язаний їх повернути. Тому при отриманні ЗІЗ у працівника не виникає ані доходу , ані податку на доходи.
Ця ідея підтримувалася податківцями ще за чинності Закону про ПДФО у спільному листі ДПАУ від 23.08.2005 р. № 9898/5/17-3216 і Федерації профспілок України від 22.08.2005 р. № 03-27-1378 (див. «Бухгалтер» № 36’2005, с. 20–21). У ньому повідомлялося, що витрати на ЗІЗ на підставі норм колективних договорів, навіть якщо вони виходять за межі кабмінівського та галузевого переліків, не включаються до доходу працівників. За чинності ПКУ вартість понаднормативного спецодягу також не повинна оподатковуватися ПДФО на підставі п/п. 164.2.17 «а».
4.3. Медогляди
Досить органічно вписуються до «працеохоронного» розділу колдоговору і медогляди працівників.
Нагадаємо, що, на думку ДПАУ, яку висловлено ще в листі від 07.06.2004 р. № 4465/6/17-3116 (див. «Бухгалтер» № 38’2010, с. 44т–45т), до ВВ роботодавця могли належати тільки витрати на проведення обов’язкових медоглядів. При цьому податківці посилалися на п. 7 Переліку № 994, згідно з яким до складу витрат включаються витрати на проведення обов’язкового попереднього , періодичного та позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними або шкідливими умовами праці або таких, що потребують професійного відбору. В «Бухгалтері» № 29’2007 на с. 42–43 підхід податківців, який ґрунтується на Переліку № 994, було піддано слушній критиці. Справа в тому, що існує низка нормативних документів, на підставі яких проводяться обов’язкові медогляди, і вони, на відміну від Переліку № 994 , не обмежуються важкими , небезпечними , шкідливими та профвідбірними роботами.*
* Приміром, на виконання ст. 21 Закону « Про захист населення від інфекційних захворювань» Кабмін своєю Постановою від 23.05.2001 р. № 559 затвердив Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі — Перелік № 559). Наприклад, практично весь персонал підприємств продовольчої торгівлі (розділ 3 Переліку № 559 ), підприємств громадського харчування (розділ 5), навчальних закладів, крім вузів III–IV рівнів акредитації (розділ 6), перукарень, косметичних і масажних кабінетів (розділ 16) підлягає обов’язковим профілактичним оглядам.
Отже, витрати на проведення обов’язкових (трудових) медоглядів — це повноцінні витрати на охорону праці. Відповідно до п/п. 138.8.5 «є» ПКУ вони включаються до складу загальновиробничих витрат, оскільки понесені відповідно до законодавства (ст. 17 Закону «Про охорону праці» та п. 7 Переліку № 994).
А торговельні підприємства, у яких немає загальновиробничих витрат, можуть, наприклад, врахувати їх у складі інших операційних витрат (п/п. 138.10.4 «в» ПКУ). Якщо медогляди проводяться для різних категорій працівників (адмінперсоналу , працівників відділу збуту та інших), то, на наш погляд, «мед-оглядові» витрати можна включити до складу адміністративних , збутових та інших операційних витрат (п/п. 138.10.2 «ж», п/п. 138.10.3 «з», п/п. 138.10.4 «в» ПКУ).
Звертаємо увагу на те, що витрати на проведення обов’язкових (трудових) медоглядів працівників у віці до 21 року, передбачені ст. 17 Закону «Про охорону праці», не потрапили до п. 7 Переліку № 994. Однак ми вважаємо, що вони можуть потрапити до витрат як витрати на охорону праці у якості інших витрат, для яких у розділі III ПКУ немає прямих обмежень щодо віднесення до складу витрат (п/п. 138.12.2 ПКУ). Адже вони є обов’язковими !
Вартість обов’язкового медогляду працівників не включається до оподатковуваного доходу працівника і не оподатковується ПДФО. Це підтверджується в п/п. 165.1.19 ПКУ, яким передбачено, що вартість медичного обслуговування платника податку за рахунок коштів роботодавця не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
До речі, у колдоговорі можна прописати збереження за працівниками середньої заробітної плати під час проведення медогляду, який згідно з чинним законодавством не є обов’язковим. У редакційному коментарі до листа Мінпраці від 29.12.2007 р. № 975/13/84-07 ** (див. «Бухгалтер» № 6’2008, с. 22–23), підкреслювалося: складається враження, що Мінпраці дотримується позиції, відповідно до якої в роботодавця немає обов’язку зберігати за працівниками середній заробіток при проведенні «інфекційних» медоглядів. Однак, на думку Мінпраці, у колдоговорі такий обов’язок передбачити можна.
** Присвячено ( не)збереженню середнього заробітку при проведенні «інфекційних» та « психіатричних» медоглядів.
4.4. Вакцинація
Нагадаємо, що податкові наслідки вакцинації проти грипу розглядалися у «Бухгалтері» № 44’2009 на с. 41–43. При цьому відзначалася фіскальна позиція ДПАУ щодо профщепленевих валових витрат (див. лист ДПАУ від 16.02.2004 р. № 2444/7/15-1117 і п. 1 листа від 15.02.2008 р. № 2434/с/15-0314 у «Бухгалтері» № 13’2004 на с. 12 і № 38’2010 на с. 45т відповідно)***. «Заборонна» аргументація була такою : Перелік № 994 є вичерпним, і в ньому немає профщепленевих заходів.
*** Заради справедливості слід зазначити, що в листі від 04.10.2005 р. № 19709/7/15-1117 ДПАУ дозволяла відносити до ВВ витрати на щеплення проти грипу як на обов’язкові профілактичні щеплення для працівників туристичного підприємства.
Щоправда, потім сталася епідемія грипу *, у зв’язку з чим було видано ряд постанов, у яких керівникам підприємств пропонувалося забезпечити закупівлю протигрипозних вакцин для своєчасного проведення профщеплень. Тож у період епідемії з’явився потрібний зв’язок «вакцинних» витрат з госпдіяльністю і за п/п. 5.2.1 Закону Про Прибуток вони могли бути включені до складу ВВ.
* Чого тільки варті одні селекторні наради, організовані Кабміном восени 2009 року!
А що ж зараз, у податковокодексний час, коли (тьху-тьху) немає епідемії ?
На жаль, у цьому питанні майже нічого не змінилося: податківці, як і раніше, керуються Переліком № 994. Однак ми вважаємо, що включення витрат на вакцинацію працівників до розділу колдоговору, присвяченого охороні праці, як витрат на «працеохоронний» захід є додатковим аргументом на користь витратності таких витрат.
Корисність такої «прописки» підтверджується у вищезгаданому листі Держміськпромнагляду від 03.09.2009 р. № 01/02-03/5976 : у ньому сказано, що посадові особи Держміськпромнагляду можуть ознайомитися з колдоговором, у якому зазначено заходи щодо охорони праці та витрати на їх реалізацію.**
** Йдеться, мабуть, про ст. 19 Закону « Про охорону праці», згідно з якою небюджетні підприємства і ФОПи, які використовують найману працю, повин-ні витрачати на охорону праці не менше 0,5% від ФОП за попередній рік.
Водночас слід бути готовим до того, що податківці заперечуватимуть профщепленеві витрати. У зв’язку з цим корисно ознайомитися з рішеннями судів, прийнятими на користь платників податків щодо віднесення до валових витрат видатків на охорону праці, які в явному вигляді не були зазначені в Переліку № 994 (див., наприклад, ухвали Вадсуду від 11.11.2010 р. № К-9457/07 , від 26.10.2010 р. К-22287/07 , від 03.08.2006 р. № К-14643/06).
Що стосується ПДФО, щодо цього у податківців сумнівів немає. У ЄБПЗ міститься таке запитання:
«Чи необхідно утримувати ПДФО з вартості вакцинації працівників, якщо терміни проведення профілактичних щеплень не були визначені уповноваженими органами?».
Пославшись на п/п. 165.1.19 ПКУ, який звільняє від ПДФО вартість вакцинації працівників, направленої на профілактику захворювань у період епідемій відповідно до законодавства, а також на календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений наказом МОЗ від 16.09.2011 р. № 595, ДПСУ роз’яснила, що
«якщо профілактичні щеплення та терміни їх проведення здійснюються відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні, то витрачені роботодавцем кошти на проведення щеплення не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівника за умови наявності відповідних підтвердних документів».
Що ж, справедливо й законно.
5. Соціальні виплати в колдоговорі
та їх зв’язок з оподаткуванням
Наявність у колективному договорі певних соціальних зобов’язань роботодавця дозволяє підкреслити їх соціальну направленість, тобто зробити їх привабливими для працівників. А в деяких випадках у підприємств, які мають юридично грамотно складений колдоговір, будуть і «соціальні» витрати.
5.1. Матдопомога
Особливої уваги в тексті колдоговору заслуговує надання працівникам матдопомоги.
У «Бухгалтері» № 38’2011 на с. 40–41 ми розглядали порядок оподаткування отримуваної від роботодавця матдопомоги. При цьому зазначалося, що в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 (див. її у «Бухгалтері» № 16’2012 на с. 12т–17т ), існують дві норми, присвячені матдопомозі, яка надається найманим працівникам,— п/п. 2.3.3 і п. 3.31, відповідно до яких вона може мати систематичний або одноразовий характер. Систематичну матдопомогу, що надається всім або більшості працівників, як правило, прописують у «трудовому» розділі колдоговору, а одноразову — в «соціальному».
Відповідно оподаткування цих видів матдопомоги різне як щодо податку на прибуток, так і ПДФО ***. Детальніше про це — див. «Бухгалтер» № 38’2011, с. 40–42.
*** ДПАУ у своїх листах від 26.03.2011 р. № 6005/6/17-0715 (див. «Бухгалтер» № 23’2011, с. 22–23) і від 22.06.2011 р. № 11552/6/17-0715 (див. «Бухгалтер» № 33’2011, с. 26–27) роз’яснила, що якщо матдопомога має систематичний характер, тобто є зарплатною, то її необхідно оподатковувати ПДФО, а звільнення за п/п. 170.7.3 ПКУ (у якому встановлено обмеження за сумою для цілей неоподаткування ПДФО) можна застосувати тільки до нецільової благодійної (матеріальної) допомоги одноразового характеру.
Ми не згодні із ДПАУ і вважаємо, що потрапляння систематичної матдопомоги до поняття зарплати зовсім не позбавляє її права на пільгу.
5.2. Житло для працівника
Відповідно до п/п. 164.2.17 «а» ПКУ є додатковим благом дохід, отриманий фізособою у вигляді
«вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до Закону в установлених ними межах».
Таким чином, наявність у колдоговорі відповідних зобов’язань роботодавця щодо безоплатного забезпечення працівників тимчасовим житлом або іншим майном дає можливість не утримувати ПДФО. Однак це можливо за виконання одночасно двох умов: житло належить роботодавцеві на праві власності ; надання зумовлене виконанням працівником трудової функції або прописане в трудовому/колективному договорі.
Слід зазначити, що в такому вигляді зазначена норма існує з 01.07.2012 р. у зв’язку з набранням чинності Законом № 4834-VI (див. «Бухгалтер» № 25’2012, с. 22). Тому компенсація вартості житла, що надається працівнику відповідно до трудового або колективного договору, тепер потрапляє під оподаткування ПДФО. До речі, і до внесення змін у п/п. 164.2.17 «а» ПКУ податківці дотримувалися такої самої думки, про що свідчить лист ДПСУ від 30.03.2012 р. № 4602/5/17-1115 (див. «Бухгалтер» № 21’2012, с. 18).
5.3. Вихідна допомога
У «Бухгалтері» № 14’2011 на с. 48–49 розглядався порядок оподаткування одноразової допомоги тим, хто виходить на пенсію.
Проаналізувавши п. 164.2 і 165.1 ПКУ, ми дійшли висновку, що оподаткування ПДФО такої виплати проводиться на загальних підставах. Про це ж ідеться й у листі ДПАУ від 09.03.2011 р. № 4628/6/17-0715 (див. «Бухгалтер» № 14’2011, с. 15), присвяченому оподаткуванню вихідної допомоги, виплачуваної у зв’язку із припиненням трудового договору згідно зі ст. 44 КЗпП (див. її у «Бухгалтері» № 7’2008 на с. 15т).
У зазначеному листі підкреслюється, що доходи у вигляді вихідної допомоги, яка виплачується на підставі ст. 44 КЗпП, не входять до переліку доходів, визначених ст. 165 ПКУ. Тому така допомога, на думку ДПАУ, включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку згідно з п/п. 164.2.18 і оподатковується за ставками, визначеними п. 167.1 ПКУ.
Тож вихідна допомога, як пенсійна, так і у зв’язку із припиненням трудового договору, оподатковується ПДФО. А ось ЄСВ зазначені допомоги не обкладаються. Підставою для необкладання ЄСВ є п. 2 і п. 4 Переліку видів виплат , що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 (далі — Перелік № 1170, див. його у «Бухгалтері» № 32’2012 на с. 5т–6т ).
Відповідно до п. 2 Переліку № 1170 виводиться з-під оподаткування ЄСВ «одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами».
Щодо витрат, то «пенсійну» допомогу можна віднести до згаданих у п. 142.2 ПКУ обов’язкових виплат, передбачених законодавством.
До зарплатних виплат вона не належить (п. 3.6 Інструкції № 5).
Якщо в трудовому та/або колективному договорі є пункт про видачу одноразової пенсійної допомоги і зазначено її суму*, то її можна включити до витрат підприємства на підставі п. 142.2 ПКУ.
* Краще прописати цю виплату в колдоговорі, оскільки трудовий договір не завжди укладається в письмовій формі (як правило, при прийнятті на роботу сторони обмежуються заявою).
Аналогічний підхід, але з деякими нюансами може бути застосований і щодо включення до витрат інших видів вихідної допомоги, передбачених ст. 44 КЗпП.
Справа в тому, що в ст. 44 КЗпП установлено мінімальні розміри вихідної допомоги, яку роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні. У колективному договорі може бути передбачений і більший розмір цієї допомоги (таке право встановлено ст. 97 КЗпП — див. її у «Бухгалтері» № 35’2008 на с. 10т–11т). У цьому випадку вся сума повинна потрапити до витрат, адже умовою витратності виходячи з п. 142.2 ПКУ є факт віднесення виплати працівнику до розряду обов’язкових згідно із законодавством. Якою ж має бути сума виплати — слід зазначити в тексті колдоговору або у відповідному додатку до нього.
До речі, податківці згодні з тим, що сума вихідної допомоги у зв’язку зі звільненням за ініціативою підприємства належить до витрат. Про це свідчить їхня консультація, розміщена в ЄБПЗ (див. «Бухгалтер» № 17’2012, с. 16т–17т ). При цьому вони посилаються на п. 142.2 ПКУ, визнаючи суми такої допомоги як обов’язкові виплати, передбачені законодавством.
5.4. Добровільне медстрахування
У колдоговорі підприємства можуть бути передбачені і внески підприємства згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.*
* Згідно з п. 3.5 Інструкції № 5 такі внески не належать до ФОП.
У «Бухгалтері» № 25’2011 на с. 44–46 розглядалося оподаткування добровільного медстрахування (ДМС). При цьому зазначалося, що через те, що страхові платежі (внески) з ДМС не потрапляють до числа винятків, наведених у п/п. 164.2.16 ПКУ, вони підлягають оподаткуванню ПДФО. Це підтверджується й у роз’ясненнях ДПСУ в ЄБПЗ (див. «Бухгалтер» № 27’2011, с. 8т).
Як відомо, крім страхових внесків з ДМС є ще й страхові виплати (відшкодування). Отже, вони згідно з п/п. 165.1.27 ПКУ не включаються до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу. При цьому умовою для звільнення страхової суми від оподаткування ПДФО при страхуванні життя і здоров’я платника податку є наявність належного підтвердження факту завдання шкоди застрахованій особі (детальніше про це — див. «Бухгалтер» № 25’2011, с. 46).
Що стосується податку на прибуток, то витрати на необов’язкове медстрахування працівників до витрат підприємства не включаються відповідно до спеціального «страхового» п/п. 140.1.6 ПКУ.
(Далі буде.)
Алла Погребняк
