— Число, починається на «д», закінчується на «ш», 8 букв...
— Десяттиш!
Аналіз ситуацій з оплатою готівкою в сумах,
що перевищують граничні 10 тис. грн
1. Чи вважається порушенням касових операцій, якщо підприємство проведе одноразову виплату фізичній особі за договором купівлі-продажу рухомого майна готівкою з каси суму, що значно перевищує 10 000 грн?
2. Директор сплатив за підприємство готівкою митний збір у сумі, що значно перевищує 10 000 грн.
Чи буде накладено на підприємство штраф за порушення порядку розрахунків готівкою?
Для пошуку відповідей на обидва запитання слід звернутися до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, далі — Положення № 637, див. його, зі змінами, у «Бухгалтері» № 30’2011 на с. 2т–18т), а конкретно — до його п. 2.3, який і присвячено обмеженням розрахунків готівкою. Нагадаємо читачам його зміст:
«Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України*. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.
Зазначені обмеження не поширюються на:
а ) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;
б ) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;
в ) використання коштів, виданих на відрядження.
У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси».
* Нагадаємо, що граничну суму розрахунку одного (фіз- або юр-) СПД з іншим СПД
«протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»
у розмірі 10 000 грн було встановлено постановою Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року № 32 (див. її в «Бухгалтері» № 9’2005 на с. 35 або № 28’2006 на с. 5т–6т).— О. П., А. П.
Як видно з наведеної норми, обмеження в розрахунках поширюються тільки на розрахунки готівкою, що здійснюються лише між суб’єктами підприємницької діяльності.
Це підтверджує й п/п. «а» п. 2.3 Положення № 637, який виключає поширення обмеження на розрахунки, проведені зі звичайними фізичними особами. Тому, якщо в межах згаданого в першому запитанні договору фізична особа не виступає як суб’єкт підприємництва, то 10-тисячне готівкове обмеження на цей випадок не поширюється.
Що ж стосується другої ситуації, то тут можливі два варіанти.
Перший (найімовірніший) — директор, сплачуючи зазначений платіж, виступав як представник (підзвітна особа), тобто від імені свого підприємства, що буде підтверджено згодом авансовим звітом з подальшою компенсацією витраченої ним на потреби підприємства особистої готівки.
У цьому варіанті, на нашу думку, згідно з тим самим п/п. «а» пункту 2.3 Положення № 637 перевищення 10-тисячного готівковорозрахункового ліміту цілком припустиме. Але однозначно це можна стверджувати тільки щодо тих ситуацій, коли директор безпосередньо сам сплачує митний збір до бюджету (вносячи готівку до установи банку для її переказу). Адже в такому разі митний збір сплачує в особі директора підприємство, і це є одним з видів бюджетних платежів*, для яких згадане готівкове обмеження не застосовується.
* Адже згідно з п. 27 ч. 2 статті 29 розділу ІІ Бюджетного кодексу України
«плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів» — належить до доходів Держбюджету.
Однак у цій ситуації в підприємства можливі проблеми, якщо директор сплачував митний збір не безпосередньо готівкою через банківські установи до бюджету (або державного цільового фонду), а вносив їх до каси або ж через касу банку переказував на поточний рахунок митному брокеру (включаючи й торгово-промислову палату, яка теж у ряді випадків може виступати як митний брокер), щоб останній уже безпосередньо зробив переказ митного збору до бюджету**.
** Згідно з п. 2.5 Положення № 637 внесення готівки до каси банку для перерахування їх на рахунок митного брокера за безготівковим розрахунком для сторони, що вносить, усе одно вважатиметься розрахунком готівкою, тому й за такого виду розрахунків проблеми з можливим застосуванням санкцій за порушення готівкового обігу не виключаються.
У такій ситуації під час проведення перевірки операцій з готівковими коштами до підприємства можуть спробувати застосувати санкцію за перевищення ліміту каси — за Указом Президента від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»***,— додавши суму «розрахункової» готівки, що перевищила граничні 10 000 грн, до залишку в касі підприємства на кінець того дня, протягом якого директор розрахувався готівкою, для цілей порівняння отриманої суми з касовим лімітом і можливого штрафування (у разі перевищення ліміту — у двократному розмірі від суми перевищення).
*** Указ № 436/95, зі змінами,— див. у «Бухгалтері» № 7’2010 на с. 31т.
У разі виникнення такої проблеми на практиці ми рекомендували б відбиватися від санкції, переконуючи (↓) інспектора в тому, що митний брокер теж проводить сплату зазначеної суми до бюджету від імені підприємства, тобто директор від імені підприємства розраховувався готівкою з бюджетом через посередника, а не із самим посередником (митним брокером). Можливо, такий аргумент і переконає перевіряючих, а можливо — й ні. Адже митний брокер, одержавши згадані кошти, теоретично може не розрахуватися з бюджетом або розрахуватися іншими коштами...
Що стосовно цього вирішать судді , теж передбачити складно. Якщо вони стануть на формальні позиції в питанні трактування терміна «розрахунки готівкою» (наведеного в п. 1.2 Положення № 637), то можуть розцінити штрафування підприємства в такій ситуації як правомірне.
Другий (напевно, малоймовірний) варіант — коли директор сплачує митний збір за підприємство не від імені підприємства, а від свого імені (ніби за дорученням, або переведенням боргу, або за договором на надання фіндопомоги зі сплатою її на користь третьої особи тощо).
У такому разі, по ідеї, обмеження не повинно дія-ти відразу через дві причини, які згадані в п/п. «а» п. 2.3 Положення № 637:
однією зі сторін є звичайна фізособа
і розрахунок проводиться з бюджетом.
Основною причиною є перша, оскільки в п/п. «а» маються на увазі розрахунки з бюджетом, які проводяться суб’єктами господарювання.
Можливо, у ситуації, коли директор буде вести розрахунки зі сплати митного збору через митного брокера, такий варіант буде навіть кращим і безпечнішим. Хоча із практичної точки зору (у плані його правильного юридичного оформлення й подальшого здійснення) його, мабуть, складно виконати.
Тому перевищення 10-тисячного ліміту розрахунків готівкою, допущене в ситуації із другого запитання, абсолютно безпроблемним здається нам тільки у варіанті оплати директором збору прямо до бюджету. Така операція точно не вважатиметься порушенням і не штрафуватиметься.
Олексій Павленко,
Андрій Павлов
