День акта
У 5-денний строк на подання заперечень до акта перевірки включається день отримання акта;
виставка є рекламним заходом; під час перевірки треба надавати калькуляцію
Лист Державної податкової служби України
від 29.03.2013 р. № 1870/А/22-2314*
(витяг)
Державна податкова служба України розглянула запит громадянина <...> щодо роз’яснення норм чинного законодавства з порушених у запиті питань та повідомляє таке.
Щодо включення до п’ятиденного терміну,
визначеного п. 44.7 ст. 44 та п. 86.7 ст. 86
Податкового кодексу України,
дня вручення акта (довідки) перевірки
Згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п’яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв’язку з необхідністю з’ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до п. 44.7 ст. 44 Кодексу платник податків протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта перевірки має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
Тобто нормами Кодексу чітко визначено початок відліку часу для перебігу відповідного терміну.
Таким чином, з урахуванням норм Кодексу перебіг 5-денного терміну, визначеного п. 44.7 ст. 44 та п. 86.7 ст. 86 Кодексу, розпочинається з дня отримання акта, включаючи такий день.
| Від редакції Ми не згодні із ДПСУ. У ПКУ не зазначено порядок розрахунку строків. У такому випадку ми в порядку міжгалузевої аналогії маємо право скористатися правилом, установленим ч. 1 ст. 69 Цивільного процесуального кодексу, в якій ідеться: «Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок». Тож 5 днів починають обчислюватися з наступного дня після отримання акта. Саме так і вчинив Конституційний суд України, коли визначав порядок обчислення строків на здійснення процесуальних дій органами влади: він послався на існуючий загальноприйнятий порядок, закріплений у ЦПК (див. рішення КСУ від 07.07.98 р. № 11-рп/98 у справі про порядок голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України). |
Щодо того, чи є виставка «рекламним заходом»
та яким визначенням терміна «виставка» слід керуватись
під час застосування податкових норм
Засади рекламної діяльності в Україні, порядок регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, встановлені Законом України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі — Закон № 270/96-ВР).
Згідно із ст. 1 Закону № 270/96:
реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
заходи рекламного характеру — заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;
спеціальні виставкові заходи — заходи, які здійснюються з метою просування відповідного товару на ринок, проводяться організовано у певному приміщенні або на огородженому майданчику (у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки, розраховані на зацікавлених та/або професійних відвідувачів, організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що демонструється.
Виходячи із суті зазначених вище термінів виставка є одним із рекламних заходів.
| Від редакції У цьому мало хто сумнівався. |
Щодо обов’язку платника податків під час проведення перевірки
надавати калькуляцію собівартості продукції
<...>
Фактична перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п/п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Кодексу).
Пунктом 85.2 ст. 85 Кодексу визначено, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Таким чином, на запит працівників органу ДПС, що проводять відповідну перевірку, платник податку зобов’язаний після її початку надати відповідні документи, що підтверджують правильність декларування показників декларації та звітів, в тому числі калькуляцію собівартості продукції, яка використовується при веденні бухгалтерського та податкового обліку і пов’язана із нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та належить чи пов’язана з предметом перевірки.
| Від редакції Цікаво було б почути від ДПСУ, яким все-таки чином калькуляція пов’язана з нарахуванням і сплатою податків і зборів? У «Бухгалтері» № 6’2010 на с. 48–49 і № 33’2012 на с. 44–45 зазначалося, що калькуляція не є первинним документом; вона є елементом управлінського обліку та призначена для внутрішніх, а не зовнішніх користувачів. Щодо статусу калькуляції — див. також п. 1 листа-Мінфіну від 15.02.2013 р. № 31--08410--07/23--357/246 у «Бухгалтері» № 10’2013 на с. 26. |
Заступник Голови
А. Ігнатов
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«I. Згідно п. 86.7 ПКУ заперечення подаються «протягом 5 робочих днів з дня отримання акта (довідки)». Згідно з п. 44.7 також визначено строк «протягом 5 робочих днів з дня отримання акта». Виникає запитання: включається до розрахунку строку день отримання акта чи ні?
ДПА в листі від 27.06.2006 р. № 12079/7/23-1017 («Бухгалтер» № 19’2010, с. 23т) дотримувалася точки зору невключення дня отримання акта до строку подання заперечень.
II. Чи є виставка «рекламним заходом»? Яким визначенням терміна «виставка» слід керуватись на сьогодні під час застосування податкових норм?
III. Чи зобов’язаний платник податків під час проведення перевірки надавати калькуляцію собівартості продукції?
Калькуляція не є первинним документом, що підтверджується її визначенням у п. 597 Методрекомендацій, затверджених наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373. Аналогічну точку зору викладено в листі Мінфіну від 29.05.2009 р. № 31-34000-10-16/14618».— Ред.
