Податкові різниці

Якщо нема на що дивиться —
податкові є різниці

Неодноразово розкритиковане дощенту всіма, кому не ліньки, ПБО «Податкові різниці»* набрало чинності з початку 2013 року.

* Затверджене наказом Мінфіну від 25.01.2011 р. № 27.

Під це ПБО Мінфін вніс** до П(С)БО 3 зміни, відповідно до яких форма звіту про фінансові результати поповнилася спеціальним четвертим розділом «Податкові різниці». Ці зміни юридично набрали чинності теж 01.01.2013 р. Однак фактично цим змінам так і не судилося втілитися в життя.

** Наказом від 11.08.2011 р. № 1021.

НП(С)БО 1, затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. № 73, дало бухгалтерам нові форми фінансової звітності. За ними повинна складатися звітність уже за перший квартал 2013 року. У нових формах фінансової звітності податкові різниці не згадуються.

Багатьох бухгалтерів це збило з пантелику.

Їхнє занепокоєння можна зрозуміти: ПБО «Податкові різниці» діє, норми Податкового кодексу України (далі — ПКУ), що вимагають подання звіту щодо податкових різниць***, теж діють, а форми звітності немає.

*** Пункт 46.2 і п. 1 підрозділу 4 «Перехідних положень».

Для більшості компаній, які подають до податкових інспекцій податкову і фінансову звітність за підсумками року, ця проблема ще не стала актуальною. А ось тих головбухів, чиї компанії у 2013 році звітують перед ДПІ щокварталу, ця тема хвилює по-справжньому.

Ми спробуємо розібратися в сьогоднішніх хитросплетіннях законодавства і бухгалтерських реалій, давши відповіді на найпоширеніші запитання.

Запитання № 1: Чи треба тим підприємствам, які подають податкову і фінансову звітність до ДПІ щокварталу, здавати якийсь додатковий звіт щодо податкових різниць за підсумками першого кварталу 2013 року?

Наша відповідь на це запитання буде заперечною.

У п. 46.2 ПКУ йдеться:

«У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики».

Оскільки Мінфін так досі й не спромігся створити форму для звіту за податковими різницями, нічого додатково до форм № 1 і № 2 складати і тим більше подавати до ДПІ не потрібно.****

**** Втім, нагадаємо, що зараз більшість підприємств здає звіт щороку.

Запитання № 2: Чи треба вести окремий облік податкових різниць, накопичуючи відповідну інформацію у бухгалтерських регістрах?

Якщо звернутися до самого ПБО «Податкові різниці», то відповідь, безумовно, буде ствердною. Це одіозне Положення містить досить чіткі формулювання щодо цього. Аби переконатися, достатньо процитувати п. 7 ПБО «Податкові різниці»:

«При систематизації інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, в регістрах синтетичного та аналітичного обліку обов’язково проводиться аналіз господарської операції на наявність податкових різниць».

Однак неупереджений аналіз дасть заперечну відповідь на поставлене запитання. Ми можемо висловити як мінімум здивування у зв’язку з настільки безапеляційною стилістикою викладу ПБО «Податкові різниці».

Якщо зазирнути в п/п. 17.1.12 ПКУ, то можна побачити, що ведення обліку податкових різниць за мінфінівською методикою — це не обов’язок, а право платника:

«17.1. Платник податків має право:

<...>

17.1.12. за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток».

Інакше кажучи, дотримання ПБО «Податкові різниці» — це справа добровільна. Якщо бухгалтер вважає, що він може вести облік податкових різниць не так, як того хочуть автори зазначеного ПБО, він може це робити. Ніхто не має права дорікнути йому в ігноруванні методологічних вказівок Мінфіну.

Важливо лише, щоб бухгалтер зміг самостійно заповнити форми звітності за податковими різницями, якщо вони зрештою з’являться.

Запитання № 3: Чи треба буде складати звіт щодо податкових різниць за підсумками 2013 року?

Наразі не можна дати однозначну відповідь на це запитання.

Поки що відбувається підкилимне протиборство прихильників і противників ідеї звітності за податковими різницями.

З одного боку, тверезомислячі депутати ініціюють саботаж податкових різниць. У Верховній Раді обговорюються законопроекти, реалізація яких так чи інакше паралізує ідею звітності за податковими різницями. Перший варіант передбачає знову відстрочити набрання чинності нормами ПКУ, що стосуються звітності за податковими різницями. Другий варіант пропонує внести такі правки до ПКУ, після яких складання звіту за податковими різницями стає необов’язковим.

З іншого боку, представники Мінфіну на публічних заходах обіцяють включити до складу приміток до фінансової звітності спеціальний звіт за податковими різницями. Проект такого звіту вже давно є, до нього навіть склали проект методрекомендацій щодо заповнення*. А оскільки примітки складаються тільки за підсумками року, цілком ймовірно, що після закінчення 2013 року бухгалтерам таки доведеться займатися складанням звіту щодо податкових різниць.

* Ми бачили, і нам не сподобалось.

Крім того, у надрах Мінфіну дозрів законопроект повномасштабного перекроювання третього розділу ПКУ. Задум такий: передбачається повністю змінити алгоритм розрахунку оподатковуваного прибутку шляхом узаконювання правила «бухгалтерський прибуток +/– коригування». У такому разі всі податкові різниці відіграватимуть роль відповідних коригувань.

Таким чином, у ПКУ планується ввести особливі норми, які перераховують усі податкові різниці й регламентують відповідні розрахунки бухгалтерсько-податкових відхилень. У тих, хто бачив цей законопроект, волосся дибиться досі.

Хто переможе в цій боротьбі, ще не зрозуміло.

Зрозуміло одне — мінфінівські адепти податкових різниць не здаються. Вони віддають перевагу агресивній тактиці, вважаючи, що кращий засіб захисту це напад: у відповідь на саботажні проекти парламентаріїв вони створюють законопроект, який фактично переносить увесь регламент ПБО «Податкові різниці» до ПКУ.

Час покаже, чия візьме.

Ян Сєдой