ФаСюПчикам
Про роль реєстрації оренди земельної ділянки
Лист Державної податкової служби України
від 04.03.2013 р. № 3339/6/15-33-15
Щодо застосування
спеціального режиму оподаткування
податком на додану вартість
<...>
Державна податкова служба України надає інформацію щодо застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
Підпунктами 14.1.234 та 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) визначено, що сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV ПКУ — продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1–24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства визначений статтею 209 ПКУ. Відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПКУ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Відповідно до статті 145 ПКУ земельні ділянки включено до групи 1 основних засобів.
Слід зазначити, що використання спеціального режиму оподаткування та перебування на фіксованому сільськогосподарському податку не є обов’язком сільськогосподарського товаровиробника, а його правом.
Таким чином, основним критерієм для віднесення підприємств до категорії сільськогосподарських є виробництво у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах.
При цьому слід мати на увазі, що сільськогосподарські підприємства, які орендують земельні ділянки для ведення сільськогосподарської діяльності, відповідно до розділу II Закону України від 06.10.98 р. № 161 «Про оренду землі» (далі — Закон № 161) зобов’язані в обов’язковому порядку укладати договори оренди землі з орендодавцями.
Відповідно до статті 20 Закону № 161 та статті 125 Земельного кодексу України (далі — ЗКУ) укладені договори оренди землі підлягають обов’язковій державній реєстрації. І право оренди земельної ділянки згідно із статтею 18 Закону № 161 виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Заступник Голови
А. Ігнатов
Від редакції
А ось на думку Вадсуду (див. інформаційний лист від 28.12.2012 р. № 2614/12/13--12 у «Бухгалтері» № 8’2013 на с. 26–30) для цілей оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком факт реєстрації договору оренди земельної ділянки значення не має.
