Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Нюанси, пов’язані з повторною обов’язковою реєстрацією особи платником ПДВ (після анулювання податківцями свідоцтва платника ПДВ), у тому числі можливі санкції за нереєстрацію або за несвоєчасну повторну реєстрацію; про необхідність обов’язкової реєстрації платником ПДВ, що виникає в особи, яка перебуває в процесі ліквідації

Редакція БР
Бухгалтер Лютий, 2013/№ 4
Друк
Стаття

ПДВ — друг до скону

підприємства

Нюанси, пов’язані з повторною обов’язковою реєстрацією особи платником ПДВ
(після анулювання податківцями свідоцтва платника ПДВ),
у тому числі можливі санкції за нереєстрацію або за несвоєчасну повторну реєстрацію;
про необхідність обов’язкової реєстрації платником ПДВ,
що виникає в особи, яка перебуває в процесі ліквідації

Якщо анулювався ПДВ

Податківці примусово анулювали свідоцтво платника ПДВ нашого підприємства. Протягом трьох місяців після такого анулювання підприємство обсягом оподатковуваних постачань перевищило граничний обсяг у 300 тис. грн, однак заяву на реєстрацію платником ПДВ протягом 10 днів, як це передбачено п. 183.2 Податкового кодексу, подано ним до податкової не було.

Які санкції загрожують підприємству, якщо таку заяву буде подано двома місяцями пізніше?

Справді, на практиці почастішали випадки, коли підприємство (або ФОПа) податківці спочатку виключають із лав платників ПДВ, а згодом карають його ж за нездійснену нову обов’язкову реєстрацію (або за несвоєчасну реєстрацію) як платника ПДВ при перевищенні граничного обсягу (300 тис. грн)*.

* Або в інших випадках, передбачених Кодексом (п/п. 6 п. 180.1 ПКУ).

У цьому зв’язку (щодо періоду) незайвим буде нагадати таким старим/новим потенційним платникам ПДВ, що при розрахунку обсягу оподатковуваних операцій постачання за попередні 12 місяців** слід враховувати обсяги й тих місяців, коли підприємство все ще перебувало в лавах платників ПДВ.

** Низка проблемних запитань і нюансів, пов’язаних із розрахунком для згаданої мети обсягів постачання, висвітлювалися нами у «Бухгалтері» № 28’2011 на с. 40–41 і в № 35’2011 на с. 40.

Цей висновок загалом випливає з норм ПКУ і чітко озвучений податківцями в одній з ЄБПЗ-консультацій. Наводимо її фрагмент:

«Який період враховується платником податку для визначення обсягу операцій з постачання товарів/послуг з метою повторної обов’язкової/добровільної реєстрації платником ПДВ після того, як за самостійним рішенням відповідного органу ДПС його реєстрацію платника ПДВ було анульовано?

<...>

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з р. V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі ДПС за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку (п. 181.1 ст. 181 ПКУ).

<...>

Таким чином, платник податку, реєстрацію платника ПДВ якого анульовано за самостійним рішенням відповідного органу ДПС, з метою повторної обов’язкової реєстрації платником ПДВ для визначення обсягу оподатковуваних операцій, визначених в п. 181.1 ст. 181 ПКУ, повинен враховувати обсяги операцій з постачання товарів/послуг, які здійснені ним протягом останніх 12 календарних місяців, до яких, в тому числі, включаються і місяці попередніх реєстрацій.

У разі якщо платник податку, реєстрацію платника ПДВ якого анульовано за самостійним рішенням відповідного органу ДПС, провадить оподатковувані операції, обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців сукупно не перевищує 300 000 гривень (без урахування ПДВ), вважає за доцільне добровільно повторно зареєструватися платником ПДВ, то реєстрація такого платника здійснюється за його заявою. При цьому добровільна реєстрація платником ПДВ не потребує визначення періоду для вирахування обсягу операцій з постачання товарів/послуг».

Яке ж покарання спіткає підприємство (або ФОПа) за несвоєчасну реєстрацію (нереєстрацію) платником ПДВ?

(Викладене далі стосується будь-яких ситуацій, що вимагають обов’язкової реєстрації — незалежно від того, повторна ця реєстрація чи первинна.)

Змушені зазначити, що в розглядуваній ситуації підприємство фактично сидить на ПДВшній міні уповільненої дії.

Наслідки такого порушення прописано в п. 183.10 ПКУ, згідно з яким особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ і не подала заяву на реєстрацію до відповідного органу ДПС, за ненарахування і несплату ПДВ несе відповідальність таку саму, як зареєстрований платник, але при цьому не має права на нарахування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування.

У редакції цього пункту, яка діяла до 06.08.2011 р., було чітко зазначено, що особа, яка була зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ,

«вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу».

Однак Законом від 07.07.2011 р. № 3609-VI (див. «Бухгалтер» № 31’2011, с. 9) цю норму змінили, внаслідок чого стало незрозуміло, з якої ж дати в особи, що підпадала під обов’язкову реєстрацію, але не подала (несвоєчасно подала) реєстраційну заяву, операції постачання почнуть оподатковуватися ПДВ згідно з п. 183.10 ПКУ без права на ПК і бюджетне відшкодування.

Спочатку на практиці в цьому питанні була суцільна плутанина, потім податківці спробували його з’ясувати в листі від 01.11.2011 р. № 4800/7/15-3317 (див. «Бухгалтер» № 44’2011, с. 8–9), до речі надісланого до усіх обласних податкових адміністрацій, при цьому скромно охрестивши викладену позицію «методичними рекомендаціями».*

* Ось головний висновок цього листа:

«Таким чином, якщо особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, що не подала до органу державної податкової служби Заяву або подала її з порушенням строку, встановленого пунктом 183.2 статті 183 розділу V Кодексу, то обов’язок нарахування та сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень».

Остаточно ж це питання ДПСУ «вирішила» вже в наступному році — в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань , пов’язаних з обов’язковою реєстрацією осіб як платників податку на додану вартість, затвердженій наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 588 (див. «Бухгалтер» № 28’2012, с. 24–25). У ній податківці (відповідь на запитання 1) чітко зазначили таке:

«Обов’язок щодо нарахування та сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень.

При цьому, якщо останній день строку подання Заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то такий обов’язок виникає з другого** за вихідним, святковим або неробочим робочого дня (пункт 183.6 статті 183 розділу V Кодексу)».

** Має бути не «з другого», а «з наступного за» отут автори Узагальнюючої податкової консультації перебрехали норму п. 183.6 ПКУ.— О. П., А. П.

Крім того, у цій податковій консультації було висвітлено ще два питання, що виникають у ситуаціях, коли заяву на обов’язкову реєстрацію було подано особою несвоєчасно (або взагалі не подано). І обидва вони вплинуть на наші висновки щодо поставленого запитання про санкції.

Оскільки, як було зазначено податківцями, під ПДВшний обстріл потрапляють операції постачання починаючи з 11-го дня місяця*** (наступного за місяцем, у якому перевищене граничні 300 тисяч), то виникає резонне запитання: чи може така спізніла особа, поки її не «накрили» і не оштрафували податківці, самостійно «здатися» — подавши декларацію з ПДВ і оподаткувавши в ній 20%-вим податком з обороту (тобто без права на ПК) усі свої операції постачання, здійснені починаючи зі згаданого «11-го дня»***.

*** Чи пізніше — згідно з п. 183.6 ПКУ (коли граничний строк подання заяви припадав на святковий або неробочий день).

І податківці у зазначеному роз’ясненні, відповідаючи на це запитання, вказали, що особа, не зареєстрована платником, не має права подавати декларації з ПДВ, зате може самостійно сплатити суму ПДВ, нараховану нею за операціями, починаючи з 11-го дня. При цьому було поблажливо зазначено, що

«штрафи за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість до такої особи не застосовуються».

Але ж особа, не зареєстрована платником ПДВ, й обов’язку подавати декларацію не має, тому їй від такої поблажки ні холодно ні жарко.

А от щодо справжніх штрафів, то в останній відповіді зазначеної консультації (на третє запитання) податківці поставили жирну «штрафну» крапку, встановивши, що особі, яка підлягає обов’язковій реєстрації і не подала своєчасно заяву,

«орган державної податкової служби зобов’язаний самостійно за результатами проведення документальної перевірки визначити суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість без врахування сум податку, нарахованих під час придбання товарів/послуг, та застосувати штраф у розмірі 25 відсотків (50 відсотків при повторному порушенні) суми такого зобов’язання».

(Нагадаємо, що ці санкції передбачені п. 123.1 ПКУ і їх застосування в таких ситуаціях фактично випливає з норм п. 183.10 ПКУ.)

Підсумок виходить сумно-цікавий: хоч «здасться» потенційний платник, хоч не «здасться» — все одно отримає 25%-вий штраф. Оскільки в першому випадку (при самостійній сплаті ПЗ із ПДВ) декларація не подається, то це ПЗ податківці напевно теж нарахують «за результатами проведення документальної перевірки», звісно, застосувавши стандартне покарання.

Ну і який тоді сенс платникам бігти «здаватися» й платити ПДВ наперед? Заради міфічного звільнення від сплати 170-гриневого штрафу за неподання декларації, якого й так бути не повинно?!

Таким чином, у нашому випадку потенційному платнику краще скоріше, хоч і з запізненням, подати реєстраційну заяву й до отримання свідоцтва платника ПДВ тимчасово зупинити операції постачання — як свої, так і «вхідні» (тобто операції з придбання, оскільки щодо них не буде права на ПК). Адже за всіма операціями постачання (першими подіями), які особа здійснить починаючи зі згаданого 11-го дня і аж до дати реєстрації її платником ПДВ, їй буде нараховано фактично 25%-вий податок із обороту: 20% ПЗ з ПДВ і штраф 25% від суми податку, тобто від цих 20%, разом 20% + 5% = 25%.

Ще цікавіше на практиці виглядає ситуація, коли податківці анулюють свідоцтво платника ПДВ особи, у якої обсяг оподатковуваних ПДВ операцій постачання за останні 12 місяців, що передують місяцю, наступному за місяцем, у якому відбулося таке анулювання, перевищує 300 тис. грн.

Виходить, що така особа згідно з п. 183.2 ПКУ зобов’язана відразу протягом 10 днів, наступних за місяцем анулювання свідоцтва, подати до податкової заяву на нову реєстрацію, бо можуть виникнути вищезгадані проблеми.

Підсумовуючи, зазначимо: оскільки санкції окреслюються чималі, необхідно бути у таких ситуаціях дуже обережними. Якщо вже так трапилося, що строк подання реєстраційної заяви пропущено, то слід намагатися провести максимальне «зачищення» згаданого «підПДВшного» періоду аж до дати отримання свідоцтва платника. Інакше серйозних податково-штрафних втрат не уникнути.

Якщо анулюється юрособа

Наше підприємство (не платник ПДВ) збирається ліквідуватися. Балансова вартість майна, що залишилося, перевищує 300 тисяч гривень.

Чи не виникнуть у нас проблеми із ПДВ у разі розпродажу залишків майна?

Хвилювання щодо цього цілком об´рунтовані.

Якщо відкрити в ЄБПЗ розділ «130. Податок на додану вартість», а в ньому — підрозділ «130.2. Обов’язкова реєстрація», то в топі цього розділу можна знайти цікаву консультацію.

Той факт, що ця консультація міститься на вершині згаданого підрозділу понад рік, свідчить про серйозність намірів її авторів. Наведемо її зміст:

«Запитання:

Чи потрібно реєструватися платником ПДВ особі, що ліквідується, якщо в процесі реалізації ОФ та ТМЦ отримано коштів на суму, що перевищує 300 тис. грн?

Відповідь:

Повна:

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами і доповненнями (далі — ПКУ), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із п. 183.2 ст. 183 р. V ПКУ у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст.181 ПКУ.

Пунктом 183.10 ст. 183 р. V ПКУ визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, у разі якщо особою, яка ліквідується, в процесі реалізації основних фондів та ТМЦ отримано коштів на суму, що перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням».

Отже, у підприємства (або приватного підприємця), «що підпало» під таку консультацію, може вийти дуже весела ліквідація.

Спочатку таке підприємство (або ФОПа) можуть змусити зареєструватися платником ПДВ. Строк для подання заяви для цієї («обов’язкової») реєстрації встановлено у п. 183.2 ПКУ: не пізніше 10 числа календарного місяця*, наступного за місяцем, у якому вперше досягнуто обсяг постачання 300 000 грн (тобто відбулися згадані в запитанні консультації операції постачання майна, які й спричинили перевищення граничної суми в 300 000 грн за попередні 12 місяців).

* Але при цьому слід також враховувати норми п. 183.6 ПКУ (див. про нього у відповіді на попереднє запитання).

Нагадаємо, що обсяг постачання для визначення обов’язку реєстрації розраховується сумарноза попередні 12 місяців**, тобто, якщо зайняти формальну позицію авторів консультації, у такій ліквідаційній ситуації враховуватися повинен не тільки обсяг реалізації майна в процесі ліквідації, але й усі інші обсяги постачань, здійснених особою за попередні 12 місяців.

** Див. виноску «**» на с. 43.

Тобто обсяг постачання майна, реалізованого в процесі ліквідації, може бути, на відміну від ситуації з наведеної консультації, і набагато меншим за 300 000 грн, зате через цю суму загальний обсяг оподатковуваних операцій із постачання за попередні 12 місяців може зашкалити за граничні 300 000 грн, що для підприємства, яке ліквідується, формально може спричинити обов’язкову ПДВшну реєстрацію.

Таким чином, фактично перед нами ноу-хау від ДПСУ — у разі ліквідації особи інспектор може перевірити обсяг її операцій за останній рік, і цей обсяг (з урахуванням «ліквідаційної» реалізації такою особою залишків майна) цілком може зашкалити за граничні 300 тисяч. При цьому нагадаємо, що операції з повернення внесків (та інша роздача майна) засновникам теж вважаються постачанням і можуть бути інспектором для цілей обов’язкової реєстрації враховані.

Загалом, виявили більше 300 тисяч і — погнали особу реєструватися. А який же подальший сценарій?

Після згаданого подання заяви, найімовірніше, відбудеться (протягом належних 5 днів — п. 183.9 ПКУ) реєстрація ліквідованої особи платником ПДВ — їй видадуть свідоцтво платника ПДВ.

Далі такому «новоствореному» платнику доведеться подати щонайменше одну декларацію з ПДВ.

Причому в більшості випадків надії податківців поласувати ПДВ не виправдаються, і така декларація буде нульовою. Адже основне майно вже розпродано, і операції, через які така особа потрапила до лав платників ПДВ, якщо за ними хоча б одна з подій (відвантаження або попередня оплата) відбулася до реєстраційної дати, оподатковуватися цим податком заднім числом уже не можуть. Оскільки під оподаткування ПДВ потрапляють лише ті операції постачання, перша подія щодо яких відбулася починаючи з дати реєстрації такої особи платником ПДВ (тобто з дати, зазначеної у свідоцтві). Цей висновок випливає з норм статті 183 ПКУ, а також п/п. 202.1«а» ПКУ і п. 3.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1394 (див. цей пункт у «Бухгалтері» № 1–2’2012 на с. 6т–7т).***

*** Ось підтвердження цього з ЄБПЗ:

«Як сформувати податкові зобов’язання з ПДВ продавцю, який реєструється як платник податку з іншого дня ніж перший день календарного місяця, у разі постачання ним послуг протягом повного календарного місяця, у якому здійснено реєстрацію платником ПДВ?

Відповідь:

Коротка:

Особа, яка реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, має право додавати до вартості товарів/послуг суму ПДВ та зобов’язана нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ і складати податкові накладні за результатом здійснення операцій з постачання послуг, перша подія по яких (оплата послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання таких послуг), відбулася після її реєстрації платником ПДВ.

Особі, яка реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першу податкову декларацію з ПДВ необхідно подати за наслідками першого повного календарного місяця, яка включає дані за період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем цього першого повного календарного місяця <...>».

Звісно, не виключені ситуації, коли до дати реєстрації платником ще не все було роздано. Тоді наступні «передліквідаційні» постачання (у тому числі й повернення/роздача майна засновникам) уже потраплять під 20%-вий податок з обороту (оскільки ПК за цими залишками, зрозуміло, немає). І в ліквідованої особи тоді може нагально постати питання, де взяти кошти на сплату цього ПДВ... Однак такі ситуації — скоріше, виняток.

Навіть якщо в такого «новоствореного» податківцями платника взагалі не буде оподатковуваних операцій, то анулювання свідоцтва може відбутись не так швидко й простобез цього анулювання йому буде неможливо ліквідуватися). Тут платник повинен претендувати на анулювання за п/п. 184.1«б» ПКУ****, тобто подати заяву про анулювання свідоцтва разом із копіями рішення про ліквідацію і затвердженого ліквідаційного балансу. І таке анулювання напевно супроводжуватиметься податковою перевіркою.

**** Згідно з яким анулювання відбувається, якщо

«будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов’язань із податку у випадках, визначених цим розділом».

І якими ж будуть наслідки такої «ліквідаційної» ситуації?

Пункт 183.10 ПКУ (див. відповідь на попереднє запитання) передбачає оподаткування операцій, що відбулися після згаданого строку, тобто починаючи з 11-го дня місяця*, що настає за місяцем перевищення 300 тисяч грн (плюс штрафи).

* Тут і нижче — починаючи з 11-го дня, якщо немає перенесення строку подання заяви (див. виноску «***» на с. 46).

Тому, якщо такій особі, що ліквідується , нічого буде вже після цієї дати реалізовувати, то їй буде все одно. Однак тут усе не так просто, бо в податківців є серйозні важелі впливу в такій ситуації на особу, що ліквідується: вони можуть просто взяти й ігнорувати заходи з ліквідації цієї особи (не проводити перевірку «під закриття», не підписувати акт перевірки тощо)...

 

Тож в такій ситуації підприємству (ФОПу) слід поводитись дуже обережно.

По-перше, бажано все майно, що залишилося (включаючи й те, що належить засновникам), розпродати протягом одного місяця, щонайбільше — протягом ще 10 днів місяця наступного, які відведено для подання заяви на реєстрацію, оскільки починаючи з 11-го дня наступного місяця всі операції постачання вже потраплять під ПДВ (див. відповідь на попереднє запитання).

До речі, як ми вже зазначали вище, до «контрольної ПДВшної» дати — 11-го дня достатньо здійснити хоча б одну з подій постачання (зробити відвантаження або отримати попередню оплату), і тоді така операція вже під ПДВ не потрапить.

Можна, звичайно, спробувати максимально знизити ціни на майно, що залишилося (адже для розрахунку 12-місячного обсягу операції повинні братися за договірними, а не за звичайними цінами**), але при цьому слід пам’ятати про випадки застосування звичайних цін в галузі податку на прибуток і ПДФО.

** На нашу думку, звичайні ціни повинні мати значення тільки для визначення бази оподаткування цим податком платниками, а в разі визначення не платниками обсягів постачання (для цілей п. 181.1 ПКУ) звичайні ціни застосовуватися не повинні, оскільки ПКУ не містить такої вимоги.

По-друге, якщо інспектор виявив у підприємства під час перевірки понад300тисячний обсяг, слід переконати його в недоцільності реєстрації підприємства платником ПДВ.

Переконувати інспектора можна приблизно так.

Накопичило підприємство за весь тривалий час існування аж до моменту самоліквідації дуже багато усілякого майна — аж більш ніж на 300 тис. грн! Продало його (не собакам же викидати) на сторону, ще й грошей отримало на таку божевільну суму. Які, між іншим, розподілить між своїми кредиторами, у тому числі й на те, щоб оплатити підсумки «підзавісної» перевірки (а якщо й засновникам щось перепаде, так із цього бюджет теж поживиться — або ПДФО, або авансом з податку на прибуток з дивідендів, який, найімовірніше, зараховувати вже буде ні з чим). Ну й навіщо пхати таку особу, що ліквідується, до лав ПДВшників? Адже вона вже однієї ногою в могилі й оподатковуватися цим податком у неї вже нема чому! То навіщо інспекторові даремно обтяжувати і підприємство, і своїх побратимів податківців, зайнятих обліком платників?

Якщо переконати інспектора не вийде, можна скласти лист його начальству, щоб воно перейнялося високим змістом такої формальної ПДВшної реєстрації безперспективної особи, підтвердивши, звісно, усе це цифрами податкового обліку. Нехай головні переконаються, що така формальна вимога ускладнить (решту) життя не тільки ліквідованій особі, але й самим податківцям. Можна натякнути, що при адмініструванні цього податку в частині такої особи (реєстрація, облік, перевірка, розреєстрація) буде викинуто на вітер купу бюджетних коштів. Можливо, до цих аргументів прислухаються.

А якщо ні — тоді ліквідація підприємства може розтягтися на досить тривалий строк.

А взагалі, хочеться побажати ДПСУ, щоб їхні консультації стали набагато менш формальними. Бо інакше замість поповнення бюджету в підсумку вийде його схуднення...

Олексій Павленко, Андрій Павлов

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі