«Тайна ця велика є...»*
Комерційна таємниця: яка інформація до неї належить;
як її зберегти; відповідальність за порушення таємниці
Просимо роз’яснити, що таке комерційна таємниця і конфіденційна інформація, які відомості належать до комерційної таємниці, а також як оформити такі відомості.
Чи має право підприємство відмовити перевіряючим у наданні документів, у яких, як вважають на підприємстві, міститься інформація, що належить до комерційної таємниці?
Яку відповідальність передбачено за порушення комерційної таємниці?
* Новий Завіт, Єф., 5:32.
Комерційна таємниця:
яка інформація до неї належить
Поняття комерційної таємниці наведено у ст. 505 Цивільного кодексу**:
«1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці».
** Див. гл. 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» (ст. 505–508) ЦК у «Бухгалтері» № 18’2008 на с. 15т.
А з ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу (див. «Бухгалтер» № 29’2006, с. 14т) випливає, що комерційною таємницею можуть бути визнані відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.
Які ж відомості можуть належати до комерційної таємниці?
Фахівці вважають, що комерційна таємниця має насамперед технічний зміст.
Технічні відомості. Під ними розуміють технологічну інформацію й документацію, до якої належать, наприклад, відомості й знання, отримані під час науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної діяльності, звіти, у яких вони відображені, незапатентовані об’єкти промислової власності, експериментальні зразки продукції. Немає правових перешкод для зберігання як комерційної таємниці відомостей про винаходи, корисні моделі тощо.
Організаційні відомості. Комерційною таємницею можуть бути охоплені методи й способи управління підприємством, структура підприємства.
Комерційні відомості. До таких можна віднести бізнес-план підприємства, відомості про контрагентів, спонсорів і партнерів підприємства, відомості про фінансову діяльність підприємства і стан рахунків у банках та інших фінансових установах.
Виробничі відомості. Це дані про виробниче обладнання і технологію виробництва, про методи й способи реалізації продукції, про обсяги виробництва та собівартість продукції, про структуру виробництва.
Автори Науково-практичного коментаря до цивільного законодавства України вважають, що будь-який досвід організації виробництва і праці, що має комерційну цінність, може захищатися як комерційна таємниця.*
* Див. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. У 2-х т. Т. 1 / Відп. ред. В. Г. Ротань.— 2-ге вид.— Х.: Фактор, 2010,— С. 591.
Статтею 420 ЦК (див. «Бухгалтер» № 18’2008, с. 2т) установлено, що комерційна таємниця є об’єктом права інтелектуальної власності, а майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 506 ЦК). Майнові права, що випливають із цього об’єкта, згідно з ч. 1 ст. 506 ЦК містять, зокрема, виключне право дозволяти використання комерційної таємниці, а також виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці.
У свою чергу ст. 162 ГК (див. там же, с. 23т) визначає, що суб’єкт господарювання, який є власником комерційної таємниці (технічної, організаційної або іншої комерційної інформації), має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГК склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються самостійно суб’єктом господарювання з дотриманням чинного законодавства.
Слід зазначити, що зараз в Україні немає спеціального закону, який регулював би режим і порядок використання комерційної таємниці. Таким чином, зазначена норма відсилає до невизначеного на сьогодні законодавчого акта, в тому числі до ЦК і самого ГК.
Що не може бути комерційною таємницею
Згідно з ч. 2 ст. 505 ЦК не дозволяється включати до комерційної таємниці відомості, які відповідно до закону не можуть до неї належати.
Перелік інформації, яка не може належати до комерційної таємниці, затверджений Постановою КМУ від 09.08.93 р. № 611 (далі — Постанова № 611). Серед такої інформації наявні: установчі документи; документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами; інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення й сплати податків та інших обов’язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків і обов’язкових платежів тощо.
Фахівці з цивільного законодавства України підкреслюють, що Постанова № 611 формально не скасована, однак у зв’язку з набранням чинності новим Цивільним кодексом втратила чинність, оскільки лише законом відомості можуть бути визнані такими, що не можуть становити комерційну таємницю.**
** Див. там же, с. 590–591.
Проте на практиці дія Постанови № 611 визнається різними відомствами, у тому числі й податковим.
Конфіденційна інформація
Отже, комерційна таємниця — це насамперед інформація.
Відомо, що інформація ділиться на відкриту і з обмеженим доступом (ст. 20 Закону «Про інформацію»). У свою чергу інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну, таємну й службову. Визначення конфіденційної інформації міститься у ч. 2 ст. 21 Закону «Про інформацію», а інформацію, яку не може бути віднесено до конфіденційної, визначено в ч. 4 ст. 21 цього Закону. Однак найбільш ємне визначення, на нашу думку, наведено в п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2007 р. № 01-8/184:
«Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Особи, які володіють конфіденційною інформацією, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. До кола конфіденційної інформації у сфері господарської (підприємницької) діяльності відноситься інформація, що визнається такою законом (стаття 862 ЦК***), комерційна таємниця (статті 505–508 ЦК) та «ноу-хау» (стаття 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»)».
*** Див. «Бухгалтер» № 3’2004, с. 32т.— А. П.
Фахівці ДПСУ роз’яснили в ЄБПЗ, що виняток становить інформація комерційного і банківського характеру, інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням КМУ (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), а також інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров’ю людей. До секретної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну й іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству та державі.
Документальне оформлення комерційної таємниці
Отже, підприємство визначило інформацію, яку можна віднести до комерційної таємниці. Однак для того щоб захистити своє право на комерційну таємницю, необхідно грамотно оформити відповідні документи.
Слід зазначити, що на законодавчому рівні це питання не врегульовано, тому кожне підприємство залежно, насамперед, від своєї величини, а також специфіки, вирішує це питання самостійно.
Право підприємства на комерційну таємницю може бути юридично оформлене й закріплене: у статуті підприємства, колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкціях.
Закріплене в статуті право підприємства на комерційну таємницю дає можливість, наприклад, складати інструкції, положення та інші документи, пов’язані із забезпеченням збереження комерційних секретів на підприємстві; включати пункти про конфіденційність і захист комерційної таємниці в договори, що укладаються підприємством.
У зв’язку з цим на підприємстві можуть бути розроблені, наприклад, Положення про комерційну таємницю; Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю; Зобов’язання працівника підприємства про збереження комерційної таємниці, у тому числі й після звільнення з підприємства.
Зрозуміло, невелике підприємство цілком може обійтися виданням наказу про комерційну таємницю, який затвердить перелік відповідних відомостей, зобов’язання про їх нерозголошення з підписами працівників, а також перелік осіб, які мають допуск до таких відомостей, і порядок ознайомлення з такими відомостями.*
* Дані, що містяться в наказі, можуть бути оформлені у вигляді відповідних додатків до нього.
Вимоги контролюючого органу надати інформацію,
що є комерційною таємницею: як бути
У пункті 85.3 ПКУ йдеться:
«Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа органу державної податкової служби та платник податків (його представник)».
В експертному коментарі** до ст. 85 ПКУ підкреслюється, що ця стаття встановлює окремий порядок передачі документів, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, а передача й повернення таких документів оформляються двостороннім актом у довільній формі.
** www.ligazakon.ua
Загалом, за умов дії ПКУ відмовити податківцям в ознайомленні з «таємнокомерційними» документами підприємства навряд чи вдасться.
Держпідприємництво в листі від 24.04.2009 р. № 4617 роз’яснило, що якщо органи державного нагляду (контролю), які в межах своїх повноважень мають право отримувати від суб’єктів господарювання довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час здійснення заходів щодо державного контролю (нагляду), під час перевірки отримують документи, які є комерційної таємницею суб’єкта господарювання, то ознайомлення з ними має проводитися із забезпеченням спеціального режиму захисту і доступу до такої інформації.
Ну, приміром, можна замкнути перевіряючих у приміщенні з відеоспостереженням і охоронною сигнализацією, попередньо позбавивши контролерів телефонного й мобільного зв’язку.
Відповідальність
Як правило, порушення комерційної таємниці асоціюється з її розголошенням. Справді, такий вид порушення дійсно існує, однак, крім нього, порушення може полягати й у незаконному збиранні та використанні комерційної таємниці.
До речі, способи розголошення інформації, що становить комерційну таємницю, можуть бути різними. Це, наприклад, повідомлення зазначеної інформації іншим особам, зокрема конкурентам, надання для ознайомлення іншим особам документів, що містять комерційну таємницю; публікація інформації, що є комерційною таємницею, у засобах масової інформації або викладення її в Інтернеті тощо. За незаконні дії з розголошення, збирання і використання комерційної таємниці підприємства чинним законодавством України передбачено адміністративну, кримінальну й дисциплінарну відповідальність.
Адміністративна. Встановлена в ч. 3 ст. 1643КпАП: отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу від 9 до 18 нмдг (від 153 до 306 грн). Протоколи за цими правопорушеннями складають посадові особи органів внутрішніх справ і Антимонопольного комітету України, а справи розглядають місцеві суди.
Кримінальна. Передбачена Кримінальним кодексом України за незаконне збирання з метою викори-стання або використання відомостей, які становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК), і за розголошення комерційної таємниці (ст. 232 КК).
Приміром, відповідно до ст. 231 КК умисні дії, спрямовані на отримання відомостей комерційної таємниці з метою розголошення або іншого використання цих відомостей, а також їх незаконне використання, якщо це спричинило істотної шкоди суб’єкту господарювання, караються штрафом від 3 тис. до 8 тис. нмдг (від 51 000 до 136 000 грн). А ось за умисне розголошення комерційної таємниці, якщо воно вчинене з корисливих та інших мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарювання, особі, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, загрожує штраф від 1 тис. до 3 тис. нмдг (від 17 000 до 51 000 грн) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років (ст. 232 КК). Звертаємо увагу на те, що згідно зі ст. 232 КК відповідальність може нести лише обмежене коло осіб — суб’єкти, яким такі відомості стали відомі у зв’язку з їх професійною або службовою діяльністю.
Дисциплінарна. Ну а до звичайних працівників за розголошення комерційної таємниці можуть бути застосовані або догана, або звільнення (ст. 147 КЗпП). Автори Науково-практичного коментаря до законодавства України про працю підкреслюють, що дотримання обов’язку не розголошувати комерційну таємницю дуже складно (а ймовірніше, неможливо) віднести до категорії трудових обов’язків.
Але до категорії трудової дисципліни дотримання цих обов’язків, на їхню думку, належить, якщо тільки їх внесено до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, колективного або трудового договору.*
* Див. Ротань В. Г., Зуб І. В., Сонін О. Є. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Відп. ред. В. Г. Ротань. — 12-е вид., перероб. і доп.— Х.: Фактор, 2010.— С. 527.
Звільнити ж працівника — порушника підприємство може на підставі п. 3 ст. 40** або п. 1 ст. 41 КЗпП.
** Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.
Загалом комерційна таємниця — неабияка справа й вимагає серйозного підходу.
Алла Погребняк
