Давно всіма вважається:
ВОНО — не обкладається!
За тимчасове розміщення гною й пташиного посліду сільгосппідприємства екоподаток не сплачують
Лист Міністерства доходів і зборів України
від 17.06.2013 р. № 8443/7/99-99-15-04-01-17
Головному управлінню Міністерства доходів
і зборів в Автономній Республіці Крим
Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист ДПС в АР Крим від 26.04.2013 р. № 1932/8/15.3-95 стосовно сплати екологічного податку за послід і гній та повідомляє.
Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — Кодекс) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).
При цьому в умовах пункту 240.5 статті 240 Кодексу не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину.
Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу об’єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання.
Відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (абзац другий статті 1 Закону України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», далі — Закон № 187/98-ВР).
Розміщення відходів — постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відведені місця чи об’єкти — місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (абзац шістнадцятий статті 1 Закону № 187/98-ВР).
Державний класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений наказом Держстандарту України від 29.02.96 р. № 89, описує, зокрема, відходи, які утворилися в результаті вирощування тварин та виробництва продукції тваринництва та птахівництва. Гній та пташиний послід включено до групи відходів — 01, класифікаційне угруповання — 012, коди: 0121.2.6.03 «Екскременти, сечовина та гній (включно струхлявіле сіно та солома) від худоби» та 0124.2.6.03 «Послід пташиний».
До 1 січня 2013 року сільськогосподарські підприємства, селянські та інші господарства, які займалися виробництвом (вирощуванням) продукції тваринництва та птахівництва і при цьому здійснювали розміщення протягом звітного кварталу відходів (гною та пташиного посліду), були платниками екологічного податку.
З 1 січня 2013 року у Кодексі змінено значення поняття «розміщення відходів», а тому усувається подвійне оподаткування екологічним податком розміщення суб’єктами господарювання відходів на спеціально відведених місцях чи об’єктах, що розміщені на власних територіях, а відповідно, при тимчасовому зберіганні відходів суб’єкти господарювання не сплачуватимуть екологічний податок.
У листі Мінприроди України від 06.03.2012 р. № 4794/07/10-12 на запит ДПС України зазначено, що відходи сільського господарства містять значну частку органічних речовин (органічну складову) та практично завжди повністю утилізуються за різними напрямами. Таким чином, хоча курячий послід або гній є відходами, але після нескладних підготовчих операцій відбувається остаточна утилізація зазначених відходів.
Зважаючи на викладене, з 1 січня 2013 року лише у разі розміщення сільськогосподарськими підприємствами, селянськими та іншими господарствами, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом продукції тваринництва та птахівництва, обсягів гною та пташиного посліду у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами, вони повинні за такі обсяги сплачувати екологічний податок.
Заступник Міністра А. Ігнатов
Коментар від А. Погребняк
Ми дуже раді за сільгосппідприємства, у процесі господарської діяльності яких утворюється гній і пташиний послід. І наша радість полягає в тому, що з 01.01.2013 р. такі сільгосппідприємства не є платниками екологічного податку за гній і послід. А все тому, що Законом від 24.05.2012 р. № 4834-VI (див. «Бухгалтер» № 25’2012, с. 7, та № 26’2012, с. 9) до ПКУ було внесено довгоочікувані зміни для платників екоподатку, які набрали чинності з 01.01.2013 р. Про це ми детально писали у «Бухгалтері» № 8’2013 на с. 46–50 у статті, присвяченій сплаті екоподатку за «люмінесцентні» відходи. Тож завдяки зазначеним змінам тимчасове розміщення відходів тепер не є їх розміщенням для цілей сплати екоподатку.
Постає запитання: а наскільки небезпечними відходами є гній і пташиний послід? Справа в тому, що відповідно до роз’яснення Мінприроди (лист від 02.04.2003 р. № 2798/26-8) допускається тимчасове зберігання небезпечних відходів суб’єктами господарської діяльності, які утворюють відходи, якщо ці небезпечні відходи, що утворюються протягом 6 місяців поточного року, передаються в той самий строк на договірних умовах іншим суб’єктам господарювання (які мають відповідні ліцензії на право здійснення операцій у сфері обігу з небезпечними відходами) на зберігання, обробку, утилізацію, видалення.
Порушувати правила передачі відходів, тим більше небезпечних, не варто: за це на посадових осіб підприємства відповідно до ст. 825 КпАП накладається адмінштраф у розмірі від 2 до 5 нмдг (від 34 до 85 грн). Накладати його мають право держінспектори з охорони навколишнього середовища (ст. 2421КпАП).
ДПАУ в листі від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817 повідомила, що затверджувати клас небезпеки відходів має право МОЗ за погодженням з Мінекоресурсів. Додатково у ст. 33 Закону від 24.02.94 р. № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», зі змінами, сказано, що методичне забезпечення і контроль при визначенні рівня небезпеки відходів — один із основних напрямів діяльності Державної СЕС.
Мінісдохіз у коментованому листі роз’яснив, що згідно з Державним класифікатором відходів ДК 005-96, затвердженим наказом Держстандарту від 29.02.96 р. № 89, гній і пташиний послід включені до групи відходів — 01, класифікаційне угруповання — 012, коди: 0121.2.6.03 «Екскременти, сечовина та гній (включно струхлявіле сіно та солома) від худоби» і 0124.2.6.03 «Послід пташиний».
Щоправда, після такого роз’яснення чіткості щодо класу небезпеки гною і пташиного посліду не додалося. Водночас посилання Мінісдохізу на лист Мінприроди від 06.03.2012 р. № 4794/07/10-12 непрямо свідчить про те, що курячий послід і гній, які після нескладних підготовчих операцій повністю утилізуються, не належать до небезпечних відходів. Тому навіть якщо послід і гній — небезпечні відходи, то до їх передання спеціалізованим підприємствам вони можуть самоутилізуватися, і колишні екскременти перестануть бути небезпечними*.
До речі, є фахівець ДПСУ, який знає клас небезпеки перегною,— це заступник начальника відділу рентних та ресурсних платежів управління місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПСУ В. Горохов. У своїй статті «Добриво як об’єкт оподаткування екологічним податком», опублікованій у «Податковому, банківському, митному консультанті» № 45–46/2011 на с. 5, він повідомив, що перегній належить до IV класу небезпеки відходів, і навіть повідомив ставку екоподатку — 1,25 грн за тонну. Щоправда, джерела інформації він не розголосив.
* До речі, в одному з випусків новин на одному з телеканалів був сюжет про те, як страждають мешканці сіл, недалеко від яких розташовані птахофабрики, що тимчасово зберігають курячий послід. Тепер, коли тимчасове зберігання курячої органіки не призводить до сплати екоподатку і воно затягується, мешканці сіл, які не бажають дихати «безпечним» повітрям, збираються перекрити трасу.
