— Кожній фірмі треба знати,
служби як повідомляти
Як повідомляти службу зайнятості про працевлаштування соціально незахищених громадян
Затверджено наказом
Міністерства соціальної політики України
від 16.05.2013 р. № 271*
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
31.05.2013 р. за № 841/23373
Порядок надання роботодавцями
територіальним органам Державної служби зайнятості інформації
про зайнятість та працевлаштування громадян,
що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
I. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон).
1.2. Цей Порядок визначає процедуру надання підприємствами, установами та організаціями територіальним органам Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах (далі — територіальний орган) інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
1.3. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
квота — норматив працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону (крім інвалідів), у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік;
роботодавці — підприємства, установи, організації з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб.
Інші терміни, що використовуються у цьому Порядку, застосовуються у значеннях, наведених у Законі.
II. Розрахунок квоти
2.1. Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722, у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників.
2.2. Роботодавцями відповідно до частини третьої статті 14 Закону розраховується квота для забезпечення додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню громадян, які належать до таких категорій:
1) один із батьків або особа, яка їх замінює і:
має на утриманні дітей (дитину) віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
3) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
4) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
5) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
6) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років.
2.3. Роботодавці самостійно розраховують квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють у роботодавця і належать до таких, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (крім інвалідів).
2.4. Працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, може здійснюватися роботодавцями самостійно або за сприяння територіальних органів.
Для укомплектування вакансій роботодавці подають інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі з урахуванням потреби для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
2.5. Роботодавці щороку, не пізніше 1 лютого після звітного року, подають територіальному органу інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (додаток).
III. Заповнення інформації про зайнятість і працевлаштування громадян,
що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
3.1. У рядку 01 зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному.
3.2. У рядку 02 зазначається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році.
Належність громадян до категорій, зазначених у пункті 2.2 розділу II цього Порядку, та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються документами, а саме:
1) копією свідоцтва про народження дитини для:
одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
має на утриманні дітей віком до шести років (до досягнення дітьми (дитиною) шести років). Таке право може використати один із батьків дітей (дитини) віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років (до досягнення дитиною 14 років);
осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);
2) копією пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, для:
одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
виховує без одного з подружжя дитину-інваліда (до досягнення дитиною-інвалідом 18 років);
утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності) (до досягнення батьками пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
У разі відсутності пенсійного посвідчення належність громадян до категорій може підтверджуватися одним із таких документів:
копією посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», наведеного в додатку 1 до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 листопада 2007 року № 612, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2007 року за № 1349/14616;
копією форми № 080/о «Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 грудня 2001 року № 482, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за № 11/6299;
копією форми первинної облікової документації № 157-1/о «Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 року за № 1504/21816.
Крім документів, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту, належність громадян до категорій для особи, яка замінює одного із батьків, підтверджується копією рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду; одинокої матері (батька) — довідкою про отримання (неотримання) допомоги за формою, наведеною у додатку 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2006 року за № 1098/12972;
3) копією витягу з електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, затвердженою наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18 листопада 2008 року № 4580, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2008 року за № 1200/15891,— для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (до досягнення ними 18-річного віку);
4) копією довідки про звільнення за формою, наведеною у додатку 9 до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269,— для осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, які після звільнення не перебували у трудових відносинах (до припинення трудових відносин з роботодавцем, який прийняв їх на роботу);
5) копією диплома або іншого документа про освіту — для молоді віком до 35 років, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (потягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);
6) копією військового квитка — для молоді віком до 35 років, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби).
3.3. У рядку 03 зазначається розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом: округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається; якщо більше або дорівнює «5», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю.
3.4. У рядку 04 вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти.
3.5. Інформація підписується керівником (відповідальною особою за подання інформації) підприємства, установи, організації. Зазначаються прізвище, ініціали та дата складання.
Директор Департаменту праці та зайнятості
М. Лазебна
* Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, тобто з 27.06.2013 р. (опубліковано в «Офіційному віснику України» № 46/2013).— Ред.
Коментар від А. Погребняк
Наказом Мінсоцполітики від 16.05.2013 р. № 271 затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (далі — Порядок № 271).
Відповідно до п. 2.5 Порядку № 271 така інформація подається до центру зайнятості щороку, не пізніше 1 лютого після звітного року.
Нагадаємо, що в ч. 1 ст. 14 Закону «Про зайнятість населення» (далі — Закон про зайнятість, див. його у «Бухгалтері» № 37’2012 на с. 12–35) визначено перелік категорій громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Для працевлаштування таких громадян (крім інвалідів, норматив працевлаштування яких установлює Закон «Про засади соціальної захищеності інвалідів в Україні») підприємствам із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб установлюється квота в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
Роботодавці самостійно розраховують квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах і зазначені в ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість.
У розділі III (п. 3.1–3.5) Порядку № 271 наведено алгоритм заповнення інформації про зайнятість та працевлаштування таких громадян (додаток до Порядку № 271).
У п. 3.2 наведено перелік документів, якими підтверджується приналежність громадян до категорій, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. До них, зокрема, належать: копія свідоцтва про народження дитини; копія пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність; копія витягу з електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, затвердженою наказом Мінмолодьспорту від 18.11.2008 р. № 4580; копія довідки про звільнення за формою, затвердженою наказом Мін’юсту від 08.06.2012 р. № 847/5; копія диплома або іншого документа про освіту; копія військового квитка. У разі відсутності зазначених документів належність громадян до категорій може підтверджуватися й іншими документами (зазначені в п. 3.2 Порядку).
Нагадаємо, що ч. 2 ст. 53 Закону про зайнятість установлено, що у разі невиконання роботодавцем протягом року зазначеної квоти з нього справляється штраф за кожну необґрунтовану відмову в працевлаштуванні таких осіб у двократному розмірі мінзарплати, встановленої на момент виявлення порушення.
Звертаємо особливу увагу на те, що штраф застосовується лише за необґрунтовану відмову, а не за невиконання квоти. Тому якщо справа дійде до відмови, її треба грамотно обґрунтувати (приміром, тим, що підприємство не має наміру приймати на роботу як касира особу, яка відбула покарання за махінації із грошима). При цьому підстави для відмови слід зафіксувати на папері.
