Запах євро — запах Європи
Щодо виплати заробітної плати із прив’язкою до іноземної валюти
Чи може українська компанія (зі 100% іноземних інвестицій) установити розмір заробітної плати працівників-резидентів в іноземній валюті, а виплачувати її у гривневому еквіваленті?
За загальним правилом заробітна плата в Україні виплачується у національній грошовій одиниці України, тобто в гривні (див. ст. 23 Закону «Про оплату праці» у «Бухгалтері» № 35’2012 на с. 4т , ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у № 8’2012 на с. 4т , ст. 4 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»).
Виплата заробітної плати в іноземній валюті може здійснюватися тільки працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні на підставі дозволу на використання праці іноземця в Україні та трудового договору (див. п. 5.1 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, п. 5.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах у «Бухгалтері» № 8’2012 на с. 23т і № 7’2006 на с. 15т відповідно).
Виплата заробітної плати працівникам-резидентам має здійснюватися тільки в гривні.
У свою чергу чинне законодавство України не забороняє роботодавцям установлювати розмір заробітної плати працівників в іноземній валюті. Цим трудове законодавство ліберально відрізняється, наприклад, від законодавства про ціноутворення. Приміром, у ч. 2 ст. 10 Закону «Про ціни і ціноутворення»* йдеться:
«Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України».
Аналогічний обов’язок трудове законодавство (зокрема, законодавство про оплату праці) не містить. А ч. 1 ст. 19 Конституції України стверджує, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Отже, змушувати підприємство встановлювати заробітну плату в гривнях незаконно.
Більше того, враховуючи статус компанії як підприємства з іноземними інвестиціями, компанія має право визначити у статуті деякі особливості оплати праці своїх працівників (ст. 3 Кодексу законів про працю України).
Таким чином, компанії доцільно закріпити відповідні положення у статуті компанії (про порядок, розмір, форми виплати заробітної плати, у тому числі про застосування в алгоритмі встановлення розміру заробітної плати іноземної валюти).
Крім того, такі положення компанії необхідно відтворити у колективному договорі. Відповідно до чинного законодавства про працю в колективному договорі встановлюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат (див. ст. 15 Закону «Про оплату праці» у «Бухгалтері» № 35’2012 на с. 3т ).
У разі якщо колективний договір у компанії відсутній, ці питання компанія зобов’язана погодити з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом (див. там же).
У випадку встановлення прив’язки до валютного курсу слід зазначити, що податковий орган прив’язує виплату фізичній особі доходу, розмір якого виражено в іноземній валюті, до валютного курсу НБУ, що діє на момент нарахування таких доходів (п. 164.4 ПКУ). Але такий порядок у ситуації з оплатою праці можна розглядати тільки як один із можливих.
Таким чином, при закріпленні положень про розмір заробітної плати компанії можна прив’язати перерахунок іноземної валюти у гривневий еквівалент до валютного курсу НБУ, що діє на момент нарахування доходів. Водночас підприємство не позбавлене можливості обрати якийсь інший варіант. Головне — його зафіксувати.
Іванна Погребняк,
старший юрист ЮФ «ILF»,
Костянтин Шелест
* Див. ст. 10 цього Закону в «Бухгалтері» № 30’2012 на с. 33.
