II
Строк давності за ухилення від сплати податків
у значних розмірах (ч. 1 ст. 212 ККУ) становить два роки
Лист Державної служби України
з питань регуляторної політики
та розвитку підприємництва
від 25.04.2013 р. № 3630/0/20-13*
Відповідно до листа <...> до листів <...> повідомляємо наступне.
1. Відповідно до пункту 111.1 статті 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.
Так, об’єктивною стороною злочину, передбаченого частиною 1 статті 212, є умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування у значних розмірах (від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно з частиною 1 статті 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості (відповідно до частини 2 статті 12 Кримінального кодексу України це злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке, покарання, за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Тобто строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків у значних розмірах становить два роки.
При цьому слід зазначити, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків становлять 1095 днів (статті 102 і 114 Податкового кодексу України).
Також пунктом 113.2 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) не звільняє платників податків від обов’язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених Податковим кодексом. Так, статтею 123 передбачено, що, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу,— тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування — тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
У зв’язку з цим платник податків навіть при ухиленні від кримінальної відповідальності** буде нести фінансову відповідальність, передбачену Податковим кодексом, яка, слід зазначити, за розміром значно вища, ніж кримінальна.
2. Для отримання вичерпної інформації стосовно «податкової віддачі» пропонуємо звернутися до Міністерства доходів і зборів України.
Перший заступник Голови
О. Потімков
Від редакції
Щодо першого запитання — слід мати на увазі, що звільнення від кримінальної відповідальності, як сказано в листі Мін’юсту на с. 11, здійснюється виключно судом (ч. 2 ст. 44 КК, ч. 1 ст. 286 КПК). Тобто таке звільнення не виключає проведення розслідування у справі й усіх неприємних обставин, із цим пов’язаних.
Нагадаємо, що мінімальний поріг для притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків — 1000 нмдг, тобто 573 000 грн.
Детальніше щодо кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків — див. «Бухгалтер» № 4’2012, с. 49–50.
На друге запитання Держпідприємництво вирішило за краще не відповідати.
* Наводимо запитання, відповіддю на які є цей лист:
I. [Див. обидва запитання у попередньому листі.]
II. Чи визначено чинним законодавством термін «податкова віддача»? Чинне законодавство наводить формулу розрахунку такого поняття, але не його визначення. Яким визначенням поняття «податкова віддача» слід керуватись?
Чи визначено чинними актами правило, що середній по галузі показник податкової віддачі є мінімумом, обов’язковим для нарахування та сплати податків і зборів?
Чи мають право представники податкової служби на практиці неофіційно застосовувати правило: «середній по галузі показник податкової віддачі є мінімумом, обов’язковим для нарахування та сплати податків і зборів»?
Чи мають право податківці відмовити у прийнятті декларації в усній формі суб’єкта господарювання, якщо фактична податкова віддача не дотягує до такого середнього по галузі показника податкової віддачі?».— Ред.
** За змістом — уникненні кримінальної відповідальності.— Ред.
