Скасування кріпосного права,
про яке весь час говорили
більшовики,— відбулося!
Постанова Кабінету Міністрів України
від 20.05.2013 р. № 359
Про затвердження
Порядку видачі дозволу
на наймання працівників
для подальшого виконання
ними роботи в Україні
в іншого роботодавця
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що додається.
2. Ця Постанова набирає чинності з дня набрання чинності законом про внесення змін до деяких законів України про видачу дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.
Прем’єр-міністр України М. Азаров
Затверджено Постановою
Кабінету Міністрів України
від 20.05.2013 р. № 359
Порядок
видачі дозволу на наймання працівників
для подальшого виконання ними роботи
в Україні в іншого роботодавця
1. Цей Порядок визначає процедуру видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудового договору (далі — дозвіл).
2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
інший роботодавець — юридична особа, фізична особа — підприємець, на користь якої виконується робота найманими працівниками суб’єкта господарювання — роботодавця відповідно до договору, укладеного між такими роботодавцями;
суб’єкт господарювання, який здійснює наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців (далі — суб’єкт господарювання — роботодавець),— юридична особа або фізична особа — підприємець, що наймає працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця на умовах трудового договору.
3. Діяльність суб’єкта господарювання — роботодавця з наймання працівників для застосування їх праці іншим роботодавцем зазначається ним у реєстраційній картці, що підтверджує проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця, як один з основних видів діяльності та провадиться лише на підставі дозволу, виданого Державною службою зайнятості (далі — Служба).
4. Забороняється діяльність суб’єктів господарювання — роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, без дозволу.
5. Суб’єкт господарювання — роботодавець (уповноважена ним особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення Службі заяву про видачу дозволу (далі — заява), до якої додаються:
юридичною особою — копія установчого документа, засвідчена в установленому порядку;
фізичною особою — підприємцем, що є громадянином України,— паспорт громадянина України, іноземцем чи особою без громадянства,— паспортний документ іноземця (особи без громадянства) у разі подання заяви особисто чи копія паспорта (паспортного документа іноземця, особи без громадянства) у разі подання заяви через уповноважену особу або надсилання поштою;
проект трудового договору, який містить положення щодо можливості виконання працівником роботи в іншого роботодавця та виплати працівникові заробітної плати в розмірі не менше, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник в іншого роботодавця за виконання такої ж роботи;
копія документа, який підтверджує право уповноваженої особи представляти інтереси суб’єкта господарювання — роботодавця.
6. Служба перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, та реєструє заяву і документи, що додаються до неї, в журналі, який ведеться за формою, встановленою Службою. Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого невідкладно видається (надсилається) заявникові з відміткою про дату та номер їх реєстрації.
7. Забороняється вимагати від суб’єкта господарювання — роботодавця для видачі дозволу документи, не передбачені цим Порядком.
8. Служба після надходження заяви та документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку, перевіряє наявність:
заборгованості суб’єкта господарювання — роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
несплачених штрафів за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення».
9. Рішення про видачу дозволу (відмову у його видачі) приймається Службою та оформляється наказом протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви. Інформація про прийняте рішення (видачу, відмову у видачі або анулювання дозволу) розміщується на офіційному веб-сайті Служби.
10. Днем видачі дозволу вважається останній день строку розгляду заяви Службою. У разі коли такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем видачі вважається перший робочий день, що настає за ним.
Дозвіл за формою згідно з додатком видається під розписку суб’єктові господарювання — роботодавцю або уповноваженій ним особі.
11. У разі пошкодження дозволу Служба за заявою суб’єкта господарювання — роботодавця видає протягом п’яти робочих днів його дублікат, про що робиться відповідна відмітка на дозволі.
12. У разі втрати дозволу, що підтверджується оголошенням у друкованому засобі масової інформації, Служба за заявою суб’єкта господарювання — роботодавця видає протягом п’яти робочих днів його дублікат, про що робиться відповідна відмітка на дозволі.
13. Письмове повідомлення Служби про відмову у видачі дозволу видається суб’єктові господарювання — роботодавцю особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення із зазначенням підстави.
Коментар від А. Погребняк
Нині в Україні аутсорсингом (переданням персоналу) нікого не здивуєш. Тому те, що вже існує, краще узаконити. Прикладом такого узаконювання є наявність у Законі «Про зайнятість населення» статті 39 «Діяльність суб’єктів господарювання, що наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця».
Частиною 1 ст. 39 Закону «Про зайнятість населення» (див. «Бухгалтер» № 37’2012, с. 25) передбачено, що порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється КМУ. І от однойменний Порядок затверджено Постановою КМУ від 20.05.2013 р. № 359 (далі — Порядок № 359).
На що слід звернути увагу суб’єктам господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців (далі — суб’єкт господарювання — роботодавець)?
1. Дозвіл на наймання працівників видається Державною службою зайнятості (далі — Служба).
2. Для цього суб’єкт господарювання — роботодавець (уповноважена ним особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом із описом вкладення Службі заяву про видачу дозволу. До неї додаються:
— юридичною особою — копія установчого документа, засвідчена у встановленому порядку;
— фізичною особою — підприємцем, який є громадянином України,— паспорт громадянина України; іноземцем або особою без громадянства — паспортний документ іноземця (особи без громадянства);*
— проект трудового договору, що містить положення про розмір заробітної плати (не менше розміру мінзарплати та зарплати, яку отримує працівник в іншого роботодавця за виконання такої ж роботи);
— копія документа, що підтверджує право уповноваженої особи представляти інтереси суб’єкта господарювання — роботодавця.
3. Служба після надходження заяви та документів перевіряє наявність:
— заборгованості суб’єкта господарювання — роботодавця зі сплати ЄСВ;
— несплачених штрафів за порушення вимог Закону «Про зайнятість населення».
Як видно, за наявності ЄСВ-заборгованості та несплачених штрафів дозвіл на наймання працівників не видається.
4. Рішення про видачу дозволу (відмови в його видачі) приймається Службою і оформляється наказом протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
Інформація про прийняте рішення розміщується на офіційному веб-сайті Служби.
5. Видача дозволу за формою згідно з додатком проводиться під розписку, а письмове повідомлення про відмову в його видачі видається особисто або надсилається рекомендованим листом із описом вкладення із зазначенням підстави.
6. Нагадаємо, що відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону «Про зайнятість населення» суб’єкту господарювання — роботодавцю заборонено направляти працівників на робочі місця до іншого роботодавця, у якого:
— протягом року скорочено чисельність (штат) працівників;
— не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва;
— залучаються працівники для виконання робіт у шкідливих, небезпечних і тяжких умовах праці, а також робіт з основних професій технологічного процесу основного виробництва.
Чесно кажучи, нам зазначені «заборонні» умови не цілком зрозумілі. Наприклад, чисельність може бути скорочено, але потрібен працівник, посаду якого не скорочували...
* У разі подання заяви через уповноважену особу або надсилання поштою — копія паспорта (паспортного документа) іноземця, особи без громадянства.
