Штраф — це коли понад компенсацію втрати,
а не сама компенсація
Але кому це все потрібно, такі подробиці.
Покупець не може врахувати у витратах 3% річних та інфляційний платіж
Лист Державної податкової служби України
від 21.01.2013 р. № 888/6/15-1415
Державна податкова служба України розглянула лист <..> стосовно включення до вартості заборгованості, на яку покупець повинен зменшити витрати, трьох відсотків річних та інфляційних витрат і повідомляє.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України (далі — ЦК)).
Боржник, який не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, вважається таким, що прострочив зобов’язання (ст. 612 ЦК).
Статтею 624 ЦК встановлено, що якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов’язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поняття індексу інфляції передбачено Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480, із змінами та доповненнями.
Отже, інфляційні та три відсотки річних є штрафом за прострочення виконання грошового зобов’язання, які обчислюються у відсотках від суми невиконаного зобов’язання відповідно до ст. 549 ЦК.
Згідно з п. 137.21 ст. 137 Кодексу якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з пунктом 159.1 статті 159 Кодексу.
Платник податку — покупець зобов’язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішенням суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису (п/п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Кодексу).
Згідно з п/п. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, зокрема суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.
Виходячи з вищевикладеного три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати не включаються до вартості заборгованості, оскільки вони є штрафом і підпадають під дію п/п. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.
Заступник Голови А. Ігнатов
Від редакції
А от ВГСУ вважає, що інфляційні витрати і 3% річних не є штрафом (див., наприклад, постанови ВГСУ від 05.08.2010 р. у справі № 41/777 та від 22.12.2010 р. у справі № 2-18/292.1-2010).
Ані неустойкою, ані пенею вони також не є.
Інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, викликані знецінюванням коштів, а 3% річних — це плата за користування коштами, які не були вчасно сплачені боржником.
Тому їх не можна взагалі відносити до санкцій, а якщо так, то ці платежі не повинні підпадати й під витратні обмеження.
Ну а ДПСУ просто перекручує правову природу інфляційних і 3% річних і тим самим незаконно забороняє включати їх до витрат.
Із цієї теми — див. також відповідь на запитання 3 Узагальнюючої податкової консультації щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, затвердженої наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 590 («Бухгалтер» № 29’2012, с. 8–9), і лист ДПСУ від 06.03.2012 р. № 4240/6/15-1415.
Крім того, нагадаємо, що в названій Узагальнюючій консультації податківці дійшли висновку, що суми штрафів (пені, неустойки), втрати від інфляції і 3% річних не оподатковуються ПДВ.
